Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте процес становлення української незалежної держави.

2. Які принципи містить Декларація про державний суверенітет України?

3. Дайте характеристику основних повноважень Верховної Ради України.

4. В яких випадках Президент України припиняє повноваження Верховної Ради України?

5. Дайте характеристику повноважень Президента України.

6. За яким принципом формується Кабінет Міністрів України?

7. Дайте загальну характеристику судової влади в Україні.

8. Що належить до компетенції Конституційного Суду України?

9. Охарактеризуйте систему місцевого самоврядування в Україні.

Рекомендована літеретура

1. Бодуен Ж. Вступ до політології: Пер. з фр.  К.: Вид-во „Основи”, 1995.  176 с.

2. Гелей С.Д., Рутар С.М. Політологія. Навч. посібник.  К.: Вид-во „Знання”, 2008.  415 с.

3. Кузь О.М. Політологія.  Харків: Вид-во ХНЕУ, 2004.  340 с.

4. Конституція України.  Харків: вид-во: „Весна”, 2007.  48 с.

5. Політологія / за ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенька.  К.: Вид-во „Академія”, 2006.  567 с.

6. Політологія / За ред. А. Колодій.  К.: Вид-во „Ельга, Ніка-центр”, 2003.  664 с.

7. Троян С.С. Вступ до теорії політики. Навч. посібник.  К.: НМЦВО, 2005.  250 с.

8. Холод В.В. Політологія.  Суми: ВТД „Університетська книга”, 2006.  480 с.

Додаткова література

1. Безсмертний Р. Самоврядування. Конституційна модель: проблеми повноцінного функціонування // Віче. – 1997. – № 2.

2. Горьовий Л., Ющик О, Парламент України: проблеми управління // Віче. – 1997  № 4.

3. Лагітін А. Концептуальні засади політичного реформування в Україні: постановка проблеми // Політична думка.  2002.  № 1.

4. Мірошниченко Ю.Р. Організаційно-правові засади підготовки та прийняття державно-політичних рішень.  Харків, 2004.  365 с.

5. Нельга О. Новий парламент України у контексті професіоналізму // Віче. – 1999.  № 4.

6. Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки  2005 / За ред. О.С.Власюка.  К., 2005.  245 с.

7. Філософія політики: Короткий енцикл. словник / За ред. Андрущенко В.П.  К.: Знання України, 2002.  672 с.

Розділ 19. Зовнішня політика держави та міжнародні відносини

1.Зовнішня політика держави та міжнародні відносини: сутність та види.

2. Принципи та суб’єкти міжнародних відносин.

3. Принципи та суб’єкти міжнародних відносин.носини: сутність, види, принципи та суб’єкти. Міжнародні конфлікти: поняття, причини та шляхи їх врегулювання.

4.Україна в системі міжнародних відносин.

1. Зовнішня політика держави та міжнародні відносини: сутність та види.

Зовнішня політика є важливою функцією держави, яка полягає у забезпеченні національної безпеки, представництві інтересів держави за межами своїх національних кордонів. Зовнішня політика держави визначається її внутрішнім життям, а також вона вносить певні корективи у внутрішньополітичні процеси. Реалізацію зовнішньої політики держава здійснює через міністерство закордонних справ, парламентські комітети з питань зовнішньої політики, посольства, наукові та культурні центри за кордоном.

Формування зовнішньої політики держави є складним процесом, оскільки різні політичні сили в середині держави мають своє бачення зовнішньополітичного курсу та національного інтересу.

Зовнішня політика – це комплекс дій, спрямованих на підтримку стосунків з міжнародним співтовариством, захист національного інтересу та поширення свого впливу на інші суб’єкти міжнародних відносин.

Окрім зовнішньої політики держави виділяють міжнародні відносини, виникненню яких сприяли відносини між народами, державами, різними культурами, що тривали впродовж усієї людської історії. Взаємодіючи з іншими державами та їх об’єднаннями, кожна з держав впливає на характер міжнародних відносин.

Міжнародні відносини — система економічних, правових, дипломатичних, ідеологічних, військових, культурних та інших зв’язків і відносин між народами, державами і групами держав, що діють на світовій арені.

Міжнародні відносини є багатогранними і різноманітними, однак в науковому середовищі практично відсутня єдина типологія міжнародних відносин. Більшість науковців поділяє міжнародні відносини на два типи: 1) відносини, які базуються на балансі сил; 2) відносини, які базуються на балансі інтересів.

Види міжнародних відносин розрізняють за різними критеріями, зокрема: а) за сферою суспільного життя – економічні, політичні, військові, культурні тощо; б) за суб’єктами взаємодії – міждержавні, відносини між міжнародними організаціями; г) за ступенем напруги – стабільні і нестабільні, співробітництва та конфлікту, миру і війни; д) за рівнем розвитку – регіональні, субрегіональні, глобальні; е) за статусом – офіційні, неофіційні; з) за змістом – відносини співробітництва, співіснування, нейтралітету.

Також виділяють такі види міжнародні відносин як: 1) партнерські відносини (існує взаємопідтримка зовнішньополітичних дій); 2) конфронтаційні відносини (політичне протистояння та несприйняття); 3) домінантні відносини (одна держава контролює іншу через економічну залежність, присутність на її території своїх військ або окупацію території).

Міжнародні взаємодії, які розгортаються у глобальному та регіональному масштабах, становлять основу системи міжнародних відносин. Метою системи міжнародних відносин є збереження рівноваги сил, попередження розвитку конфліктів, що забезпечується одним з трьох типів контролю:

• імперським (єдина держава конструює решту);

• біполярним (дві наддержави контролюють та регулюють взаємовідносини у межах своїх сфер впливу);

• балансу сил (три або більше держав контролюють дії одна одної за допомогою дипломатичних маневрів, зміни союзів та відкритих конфліктів).

Вищим рівнем структурної організації міжнародних відносин є “світовий порядок ” – устрій, який має забезпечити основні потреби держав-націй, регіональних асоціацій, а також усіх інших легітимних міжнародних асоціацій та інститутів, які здатні створювати і підтримувати умови їх розвитку.

Міжнародні відносини є важливою сферою політології і провідними ідеями зовнішньополітичної діяльності сучасних держав є мирне співіснування, колективна безпека, самовизначення народів та співробітництво.