Глава 10. Підприємництво у ринковій економіці

Підприємець — це людина особливого роду. Прибуток для нього лише символ успіху. Головне — ступити на незвіданий шлях, далекий від усталених рішень.

Йозеф Шумпетер

Розглядаючи структуру економічних ресурсів (факторів ви­робництва), ми визначали здатність до підприємництва одного з них. У цій главі ми повинні ретельно розглянути економічну природу підприємництва, простежити еволюцію теоретичних уявлень про зміст цього явища, виявити тенденції розвитку форм і моделей підприємництва в сучасних умовах.

§ 1. Зміст, основні принципи та ознаки підприємництва

Підприємництво — явище досить широке і багатовимірне. Тому в теорії поняття «підприємництво» розглядається як різно- аспектне (рис. 10.1).

Будь-яка людська діяльність є суб’єктивною, оскільки вона здійснюється суб’єктом (людиною). Підприємницька діяльність — не виняток із правил. Залежно від виконуваних функцій у найзагальнішому вигляді розрізняють такі види підприємни­цтва за суб’єктами діяльності (рис. 10.2).

Чинне законодавство України певною мірою обмежує мож­ливість займатися підприємницькою діяльністю деяким кате­горіям громадян:

—  військовослужбовцям;

—  службовим особам органів прокуратури, державної безпе­ки, МВС, суду, державного арбітражу, державного нотаріату;

—  представникам органів державної влади та управління;

—  громадянам, що мають судимість за економічні злочини тощо. Рис. 10.1. Визначення змісту підприємництва

1    Суб’єкти підприємницької діяльності    і і         > Приватні особи — організатори одноосібної та ве­ликої економіч­ної діяльності    Група юридичних абофізичних осіб, пов’язаних між собою договірними відноси­нами та економічними інтересами         Державав особі відпо­відних органів

Рис. 10.2. Суб’єкти підприємництва

Рис. 10.3. Різновиди підприємницької діяльності

Будь-яка економічна діяльність має бути доцільною. Метою підприємницької діяльності є максимізація доходу в результаті спрямування зусиль підприємця на певний об’єкт.

Об’єкт підприємництва — сукупність певних видів еконо­мічної діяльності, в межах якої шляхом комбінації ресурсів підприємець домагається максимізації доходу.

Підприємництву характерні певні риси і засади (принципи).

Принципи підприємницької діяльності:

—  орієнтація на запити, смаки та уподобання споживачів;

—   прагнення бути на вістрі подій, що відбуваються в інно­ваційній сфері економіки, застосувати найновіше першим;

—  максимальне використання конкурентних переваг;

—  дотримання принципів ділової етики;

—  постійний творчий пошук, прагматизм, наслідування де­мократичних традицій.

Ознаки підприємництва як економічної діяльності:

— самостійність;

—  новаторство;

—  ініціатива;

—  творчість;

—  ризиковість;

—  економічна та соціальна відповідальність;

—  масштабність мислення;

—  діловитість.

§ 2. Теорії та моделі підприємництва

Теоретичне осмислення явища «підприємництво» пройшло довгий шлях. Вважають, що вперше цей термін був введений у науковий обіг французьким банкіром Р. Кантільйоном у XVIII ст. Він називав підприємцями людей з нефіксованими доходами, оскільки вони займаються ризиковою діяльністю: ремісників, торговців, селян, лихварів, розбійників і злидарів.

Класик англійської політичної економії А. Сміт визначав підприємця як власника, що ризикує заради комерційного ус­піху. Він сам організує економічну діяльність, сам управляє, сам розпоряджається її результатом.

Французький економіст Ж.-Б. Сей уперше підкреслив роль підприємця як особи, що вміло комбінує фактори виробництва.

Німецький економіст та соціолог В. Зомбарт визначав під­приємця таким чином:

а) як завойовника, оскільки він духовно розкріпачений, ба­гатий на ідеї, готовий ризикувати, настирливий та має сильну волю;

б) як організатора, який уміє об’єднувати навколо себе лю­дей заради реалізації своїх ідей;

в) як творця, що вміє переконати покупців купити саме його товар, привернути інтерес до себе та своєї справи, завоювати їхню довіру.

Австро-американський економіст И. Шумпетер, першим за­уважив, що підприємець — не обов’язково власник капіталу. Руйнування уявлення про обов’язкове поєднання в одній особі власника і підприємця зумовлене розвитком кредитних відно­син, де жоден комерційний банк не є власником усього капіта­лу: одна частина його представлена власним капіталом, інша — залученим. Корпоративна форма підприємництва наочно відоб­ражає відокремлення функції підприємництва від функції влас­ності. Остання функція стає пасивнішою, а дедалі активніша роль переходить до організації та управління.

Розглянемо співвідношення понять «бізнес» та «підприєм­ництво».

Термін «бізнес» ширше використовується за кордоном. Вітчиз­няна наука частіше вживає термін «підприємництво». Рис. 10.4. Типи підприємців у сучасній економіці

Бізнесмен — людина, що має свою справу. Часто таких лю­дей називають підприємцями (рис. 10.4). Але в наукових видан­нях дедалі частіше підкреслюють, що бізнесмен може викону­вати просто репродуктивну функцію, тобто з року в рік вироб­ляти одні й ті самі товари та надавати послуги. Підприємці ж є новаторами, яких вирізняє з-поміж інших людей творчий по­шук, відкриття, бажання освоювати нові ринки збуту, запровад­жувати нові форми організації виробництва та збуту, віднахо­дити нові ресурси та їхні комбінації, свідомий ризик тощо.

Із зміною технологічного способу виробництва економічна поведінка підприємців змінюється. Перехід від індустріальних до інформаційних технологій зумовлює перехід підприємницької діяльності від класичної до інноваційної моделі (табл. 10.1).