Асоціація як елемент асоціативного значення слова

Методом дослідження асоціативної структури значення є асоціативний експеримент, вперше здійснений і досліджений в широкому масштабі в монографії Тумба і Марбе [83], який не втратив свого значення і до нині.

Поняття асоціація виникло досить давно. В історії його пов'язують з іменами Аристотеля та Платона. Так, Платон згадував про випадки пригадування за схожістю та суміжністю. Аристотель говорив, що образи, які виникають без видимої зовнішньої причини, є продуктами асоціацій.

Протягом століть у різних філософських системах у поняття ″асоціація" вкладали різноманітний зміст.

Власне термін ″асоціація" в наукову парадигму ввів Джон Локк під час опису виникнення упереджень та ″хибних ідей". Він думав, що шляхом утворення складних ідей через асоціації виникають достатньо випадкові і невимушені об'єднання ідей (страх, забобони).

Методи психолінгвістичних досліджень : вільний асоціативний експеримент

Асоціативний експеримент (від лат. associatio – поєднання, experimentum – досвід) – це прийом, спрямований на вияв асоціацій, які склалися в індивіда у його попередньому досвіді [16:16].

У психологічному словнику асоціативний експеримент визначається як проектний тест [59:27].

Розрізняють три види асоціативного експерименту [17]:

• вільний, де досліджуваному пропонують відповісти словом R, першим, що спало на думку при представленні слова S, нічим не обмежуючи ні формальні, ні семантичні особливості слова R;

• цілеспрямований, в якому експериментатор якимось чином обмежує вибір R, що пропонується, накладаючи певні обмеження (наприклад, відповідати тільки іменниками або дієсловами);

• ланцюжковий.

Кожен із асоціативних експериментів має свої недоліки та переваги і спрямований вирішити певне коло завдань.

Метод вільного асоціативного експерименту вимагає від досліджуваного якомога швидше відповісти першим словом (реакцією), що спало на думку, у відповідь на запропоноване слово-стимул. Вільний асоціативний експеримент є найпростішим із описаних асоціативних експериментів і в той же час досить ефективним.

Методика проведення вільного асоціативного експерименту та аналізу результатів

Будь-яке лексико-семантичне дослідження не може бути успішним, якщо не зібрано відповідного лексичного матеріалу.

Існують різні джерела відбору матеріалу відповідної лексичної групи, з яких було використано наступні:

1. Словники. Вважається, що у словники потрапляють, у першу чергу, загальновживані слова; у такому випадку словники економічних, юридичних термінів або ж тлумачний словник має потрібну нам суспільно-політичну лексику.

2. Експеримент. Це опитування носіїв мови з метою виявлення активного словника. Саме поняття "активний словник" пропонує оцінку ступеня володіння відповідними словами, яку легко отримати саме шляхом вивчення поведінки "середнього" носія мови. Не можна також і не враховувати такий фактор, як "ціна дослідження". Проведення експерименту простіше, ніж детальний аналіз словників, а тим більше великої кількості текстів. Якщо експеримент організований належним чином і опитується достатньо велика група інформантів, то отримання "активного словника" практично гарантоване [10:10-11].

У нашій роботі список стимульних слів було отримано шляхом опрацювання словників термінів державного управління [20; 48]. Нами було відібрано 75 слів, проаналізувавши які, ми виділили 50 найважливіших, що виражають актуальні поняття сьогодення, якими оперують обрані нами інформанти у своєму житті на даному етапі соціального розвитку:

1. Посада

2. Державна служба

3. Керівник

4. Народ

5. Посадовець

6. Обов'язок

7. Людина

8. Громадянин

9. Державний службовець

10. Повноваження

11. Професійність

12. Компетентність

13. Служіння

14. Право

15. Компетенція

16. Депутат

17. Адміністрація

18. Документ

19. Міністр

20. Реформа

21. Свобода слова

22. Політика

23. Погляди

24. Репутація

25. Вплив

26. Завдання

27. Статус

28. Принциповість

29. Мета

30. Справедливість

31. Ініціатива

32. Толерантність

33. Бюлетень

34. Партія

35. Суспільство

36. Пріоритет

37. Інтереси

38. Рейтинг

39. Спілкування

40. Криза

41. Вибори

42. Опір

43. Шкода

44. Чесність

45. Закон

46. Відповідальність

47. Авторитет

48. Совість

49. Виконавець

50. Вчинок

Відібрані слова склали стимульний список.

У вільному асоціативному експерименті взяли участь 165 інформантів, серед яких студенти другого курсу (117) та студенти третього курсу (48) ННІ філології та журналістики Житомирського державного університету імені Івана Франка. Усіх опитуваних умовно було віднесено до навчальної сфери.

У відповідь на одне з більш загальних і досить частотних слів-стимулів реципієнти повинні були записати слова, які, на їх думку, пов'язані з цим словом. Кількість слів не обмежувалася.

Вільність вибору, що була надана реципієнтам у цьому експерименті, дозволяє виявити різноманітність асоціацій, які виникли у них у зв'язку зі словом-стимулом.

Подібні реакції на один і той же стимул зазвичай узагальнюються (наприклад, асоціати особа в суспільстві, суспільна істота, представник суспільства на стимул ГРОМАДЯНИН зводяться до слова суспільство, а їх частотність додається), а одиничні асоціати не враховуються. У нашому дослідженні подібні асоціати не узагальнювались з метою уникнення нівелювання навіть трішки різних відтінків смислів, що відображаються респондентом у підсвідомому асоціюванні. До того ж, на нашу думку, такі асоціативні кореляти як, наприклад, документ – аркуш паперу і документ – цінний папір, відображають різні ціннісні реалії. Так, у першому випадку, документ являє собою простий аркуш паперу, а у другому ж – це вже цінний папір, що має певну вагу в суспільному житті.

Врахування подібних прикладів дозволяє глибше проаналізувати картинку світу носіїв мови та їх місце в ній (що певним чином відображається і в поведінці суб'єкта), а також більш чітко описати семантичні компоненти досліджуваних слів.

Семантичний аналіз слів-стимулів було проведено на основі семантики отриманих реакцій, так як семантичні ознаки слів знаходяться у межах асоціацій і найбільш суттєві з них звичайно відображаються у ядерних асоціатах, тобто в тих, у яких ступінь семантичної близькості стимулу найвищий. У деяких психолінгвістичних дослідженнях вимірювання сили асоціативних зв'язків проводиться шляхом отримання від досліджуваних суб'єктивних оцінок смислового зв'язку між відповідними словами на деякій шкалі. Об'єктивність результатів досягається через залучення великої кількості досліджуваних. Значна кількість експериментів показала, що оцінка смислової близькості між словами у певній мірі корелює із частотою асоціатів в асоціативному експерименті.

Щодо класифікації реакцій, то у психолінгвістиці традиційно розрізняють так звані синтагматичні асоціації (наприклад, НАРОД – український, ГРОМАДЯНИН – вільний, РЕПУТАЦІЯ – ідеальна, СТАТУС - високий) і парадигматичні (наприклад, ОБОВ'ЯЗОК – право). Такий розподіл асоціацій зустрічаємо в "Словаре ассоциативных норм русского языка" [63].

Ф. де Соссюр, наприклад, протиставляв асоціативні відношення синтагматичним. Він зазначав, що лексичні групи, утворені асоціативним мисленням, об'єднують не просто слова, які мають між собою щось спільне, – розум охоплює також і характер відношень, що їх пов'язують у кожному випадку, і створює тим самим стільки асоціативних рядів, скільки існує різних відношень [70:55].

Зрозумілим є той факт, що характеристика відношень між стимулами і реакціями повинна проводитись з урахуванням загальновизнаних класів асоціацій. Н.А. Гасиця зауважує, що потрібен аналіз усіх трьох компонентів асоціативної структури: двох її складових у вигляді стимулу і реакції та відношення між ними [70:59].

Аналіз асоціативних полів дає можливість зробити висновок, що їх структури досить неоднорідні. Є стимули, що мають впорядковане асоціативне поле, яке стабільно викликає деякі стереотипні відповіді. Інші асоціативні поля виявляються дуже розмитими і неоднорідними [70:59].

Д.І. Терехова наголошує, що єдиної універсальної класифікації словесних асоціацій на даному етапі не існує.

Отримані під час проведення вільного асоціативного експерименту реакції було розподілено на декілька типів за класифікацією Терехової Д.І. Вона виділяє наступні реакції:

І. Синтагматичні:

1) синтагматичні асоціації, які містять у собі оцінку і разом зі стимулом утворюють підрядне словосполучення;

2) синтагматичні реакції, які слідом за О.О. Леонтьєвим і О.М. Шахнаровичем, названо синтаксичними.

II. Парадигматичні. Серед них 5 підгруп:

1) категоріальні парадигматичні асоціації, що належать до того ж семантичного поля, що і стимул;

2. реакції, які належать до того ж семантичного поля, що і стимул, і є його синонімами (контекстуальними, стилістичними);

3. реакції-властивості, які характеризують стимули;

4) реакції, в яких стимул є показником або однією з характерних ознак реакції;

5) реакції-порівняння.

3. Тематичні реакції, які утворюють або в результаті граматичної зміни можуть утворити зі стимулом словосполучення, а також ті, що можуть бути використані в рамках тематично обмеженого контексту (речення).

4. Фонетичні — реакції, в яких є співзвучність зі стимулом.

5. Словотвірні, серед яких реакції засновані на єдності кореня стимулу і реакції, а також складні слова, однією з основ яких є слово-стимул.

6. Граматичні реакції, які являють собою граматичну форму стимулу.

7. Ремінісцентні (цитатні) – перенесення цитат і назв.

VIII. Реакції фразеологічного типу.

IX. Персонали (імена, прізвища історичних осіб, видатних людей минулого і сьогодення) [70:62-63].

Кожному групу асоціацій було проаналізовано детальніше.