4.5. Сукупний попит – сукупна пропозиція як модель економічної рівноваги

Важливою властивістю, ринкової економіки, є постійне тяжіння до рівноваги. Загальна економічна рівновага – це стан, коли рівновага встановлюється на кожному з ринків: товарів та послуг, грошей, цінних паперів, праці.

Р озглянемо економічну рівновагу на основі моделі AD-AS (рис. 4.7).

Рисунок 4.7 − Економічна рівновага на основі моделі AD-AS

Крива АD₁ – початкова крива сукупного попиту; AS₁ – початкова крива сукупної пропозиції; LRAS (long-run aggregate supply) – довгострокова крива сукупної пропозиції, яка бере початок у точці потенційного валового внутрішнього продукту; Р − рівень цін; У − обсяг реального ВВП.

Точка E₁ – точка короткострокової рівноваги, як результат перетину AD₁ та AS₁, і одночасно – точка довгострокової рівноваги, як результат перетину кривих AD₁, AS₁ і LRAS. Отже, в точці E₁ має місце подвійна рівновага (короткострокова й довгострокова). Вона може забезпечуватись лише в умовах повної зайнятості.

Якщо припустити, що за незмінної сукупної пропозиції AS₁ сукупний попит зменшиться порівняно з потенційною величиною AD₁, а його величина переміститься вліво в положення АD₂, то короткострокова рівновага буде в точці Е₂, що порушує довгострокову рівновагу (Е₂ – У₂ – P₂). Якщо, навпаки, за незмінного сукупного попиту (АD₁) короткострокова сукупна пропозиція зменшиться відносно потенційної величини (AS₁), а її крива переміститься в положення AS₂, то короткострокова рівновага буде забезпечена в точці Е₃, що порушує довгострокову рівновагу (Е₃ – У₃ – P₃).

Короткострокова рівновага означає: кількість товарів, що покупці бажають купити, дорівнює тій кількості, яку підприємці хочуть виробити. Якщо зменшення сукупного попиту знизить ціну, це примусить підприємців зменшити обсяг виробництва до рівня сукупного попиту У₂. Якщо зменшення сукупної пропозиції підвищить ціну до P₃, то обсяги бажаних закупок знизяться до нового рівня сукупної пропозиції У₃.

Довгострокова рівновага означає, що кількість товарів, яку покупці бажають купити, дорівнює потенційним можливостям економіки. За цих умов будь-яке подальше збільшення сукупного попиту викличе лише зростання цін, а випуск реального ВВП залишиться незмінним. За винятком економічного буму, коли підприємці вдаються до надмірного використання робочої сили, а безробіття є нижчим від його природного рівня.

Рівновага в економіці постійно порушується. Її порушення може спричинятися змінами в сукупному попиті (АD) внаслідок зміни запланованих сукупних витрат, або в сукупній пропозиції (AS) внаслідок зміни середніх витрат. Але вона постійно відновлюється ринком за іншого рівня ВВП і за іншого рівня цін.

Розглянемо механізм відновлення економічної рівноваги на підставі моделі AD-AS внаслідок її порушення почергово сукупним попитом та сукупною пропозицією.

Механізм відновлення економічної рівноваги, яка порушується зменшенням сукупного попиту (рис. 4.8).

Е₁ – точка, в якій перетинаються всі криві, й одночасно точка короткострокової та довгострокової рівноваги, тобто в умовах повної зайнятості, коли Y₁ дорівнює ВВП потенційному.

Точка Р₁ – початкова рівноважна ціна. Цим умовам відповідає і певний рівень заробітної плати, яка врівноважує ринок праці.

Припустимо, що сукупний попит (АD) значно зменшився. Результатом цього стане незаплановане збільшення товарних запасів. Підприємства, переконавшись у тому, що товари продаються повільніше, ніж виробляються, – переглянуть свої плани. Їхня короткострокова реакція на скорочення сукупного попиту (АD) буде обумовлюватися тим, що заробітна плата (та інші ресурсові ціни) тимчасово не знизиться. За цих умов на падіння сукупного попиту підприємства відреагують частково зменшенням реального ВВП до Y₂, та частково – зниженням товарних цін до Р₂.

Рисунок 4.8 − Графік короткострокової і довгострокової рівноваги в умовах зменшення сукупного попиту

Зазначені зміни в поведінці підприємств графічно відображуються зміщенням кривої сукупного попиту (АD) ліворуч, у положення АD₂.

Коли економіка досягне точки Е₂, в якій перетинаються криві АD₂ і AS₁, заплановані витрати й реальний ВВП знову врівноважаться внаслідок зниження цін до Р₂, а незаплановане накопичення товарних запасів припиниться. Точка Е₂ – це новий стан короткострокової рівноваги в економіці, який зберігатиметься доти, доки крива сукупного попиту АD₂ і короткострокова крива сукупної пропозиції AS₁ не змінять свого положення. Але в точці Е₂ довгострокова рівновага буде порушена.

Перетин кривих АD₂ і AS₁ у точці Е₂ відповідає умовам, коли заробітна плата ще не відреагувала на зниження товарних цін від Р₁ до Р₂. Звичайно, така ситуація не може тривати надто довго. Поступово заробітна плата (під впливом конкуренції на ринку праці) почне зменшуватись до рівня, адекватного цінам Р₂.

Припустимо, що після певного короткого відрізку часу заробітна плата зменшиться пропорційно зниженню товарних цін. Це викличе зменшення середніх витрат на виробництво товарів і адекватне збільшення сукупної пропозиції. Внаслідок цього на графіку короткострокова крива сукупної пропозиції зміститься вправо, тобто в положення AS₂. При незмінному сукупному попиті (АD₂) підприємства відреагують на зниження заробітної плати й середніх витрат новим зниженням товарних цін до Р₃ і збільшенням виробництва до У₃, а економічна рівновага переміститься в точку Е₃, що на перетині кривих АD₂ і АS₂.

Е₃ – це точка нової короткострокової рівноваги, але довгострокової рівноваги ще не забезпечено. Оскільки в процесі переміщення економіки в точку Е₃ знову відбулося зниження товарних цін (Р₃), в черговий раз виникає диспропорція між ними та заробітною платою. Тому, як і в попередній ситуації, коли заробітна плата відстає від товарних цін, в економіці виникатиме тенденція до зростання заробітної плати. В міру розгортання цього процесу короткострокова крива сукупної пропозиції зміщуватиметься вниз у положення AS₃.

У цьому положенні короткострокова крива сукупної пропозиції перетнеться з кривою сукупного попиту в точці Е₄. Але в цій же точці крива сукупного попиту АD₂ перетинається з довгостроковою кривою сукупної пропозиції AS довгострокова. Таким чином, усі три криві (АD₂, AS₃ і AS довгострокова) перетинаються в одній точці Е₄. Це означає, що економіка знову повернулася до стану подвійної рівноваги – короткострокової та довгострокової, але за меншого рівня цін.

Процес пристосування заробітної плати до товарних цін, протягом якого ресурсові ціни (і насамперед заробітна плата) весь час наздоганяли товарні ціни, нарешті закінчився. Товарні й ресурсові ціни зменшилися в однаковій пропорції, внаслідок чого реальна заробітна плата повернулася до початкового рівня. Якщо знову не виникне чергової зміни сукупного попиту (АD), економіка буде знаходитися в рівноважній точці Е₄ невизначено тривалий час.

На графіку відображена залежність між рівнем цін і випуском реального ВВП. З його допомогою можна також простежити зміну рівня безробіття.

Зменшення реального ВВП порівняно з потенційною величиною завжди викликає зменшення фактичного безробіття відносно природної норми. Отже, за переміщення економіки з точки E₁ в точку E₂ рівень безробіття зростає порівняно з природною нормою. Потім унаслідок руху економіки з точки E₂ до E₄ рівень безробіття знову повертається до свого природного рівня.

Враховуючи поведінку всіх трьох головних макроекономічних параметрів (реальний ВВП, ціни і безробіття) можна підбити підсумки процесу пристосування економіки до падіння сукупного попиту.

1. У короткостроковому періоді початкова реакція економіки на зменшення сукупного попиту, що порушило подвійну рівновагу, відображується в зменшенні реального ВВП, зниженні товарних цін і збільшенні безробіття.

2. У міру того, як ціни на ресурси, і в першу чергу заробітна плата, будуть поступово пристосовуватися до зниження товарних цін, у економіці відбуватиметься подальше зниження товарних цін, збільшення реального ВВП і зменшення безробіття.

3. Єдиним довгостроковим наслідком падіння сукупного попиту в новому стані подвійної рівноваги буде досягнення нового, нижчого, ніж на початку, рівня товарних цін і цін на ресурси. В цьому стані реальний обсяг ВВП повернеться до потенційного рівня, а безробіття – до природної норми.

4. Довгостроковий період, протягом якого ринковий механізм здатний самостійно відновлювати потенційний рівень виробництва, не підлягає часовому визначенню й може тривати надто довго. Це означає, що ринковий механізм не є достатньо ефективним фактором подолання спаду виробництва. Тому виникає необхідність державного втручання в економіку, яке може фіскальними та монетарними заходами попередити падіння сукупного попиту або стимулювати його збільшення і таким чином прискорити вихід економіки зі стану неповної зайнятості.

 Розглянемо механізм відновлення економічної рівноваги, яка порушується зменшенням сукупної пропозиції (AS) (рис. 4.9).

Початкова рівновага в економіці досягається в точці Е₁ , якій відповідають рівноважний Y₁ на потенційному рівні та рівноважна ціна Р₁, а також певний рівень заробітної плати в умовах природного рівня безробіття.

Припустимо, що ціни на енергоносії, які імпортує держава, зросли. Це спричинить збільшення середніх витрат, унаслідок чого короткострокова крива сукупної пропозиції зміститься вліво, в положення AS₂. Це є наслідком підвищення цін на ресурси та причиною зростання товарних цін.

Т₂ – точка нової короткострокової рівноваги, в якій реальний ВВП зменшиться до У₂, а товарні ціни зростуть до Р₂. Така ситуація є свідченням виникнення стагфляції (падіння виробництва при зростанні цін і безробіття).

Т аким чином, ми розглянули зміни в рівноважних параметрах економіки в короткостроковому періоді.

Рисунок 4.9 − Короткострокова та довгострокова рівновага − в умовах скорочення сукупної пропозиції

Тепер розглянемо довгострокові наслідки скорочення сукупної пропозиції. Будемо враховувати поведінку заробітної плати, реальна величина якої зменшилася внаслідок зростання товарних цін. У такій ситуації що номінальна заробітна плата повинна підвищуватися пропорційно зростанню товарних цін. Якщо це відбудеться, то вища заробітна плата спричинить подальше збільшення середніх витрат, а отже, зміщення короткострокової кривої сукупної пропозиції ліворуч від кривої AS₂ і ще більше підвищення товарних цін.

Якщо продовжити процес пристосування заробітної плати до товарних цін і періодично збільшувати номінальну заробітну плату у відповідь на кожний рух товарних цін угору, то виникне спіраль “ціни – заробітна плата”. Короткострокова крива сукупної пропозиції переміщуватиметься дедалі лівіше, виробництво ВВП скорочуватиметься, а товарні ціни зростатимуть. Стагфляція стане хронічною і буде постійно загострюватися. Врешті-решт така ситуація може призвести країну до економічного краху.

Тепер припустимо, що профспілки розуміють не перспективність цінової індексації заробітної плати і погодяться на її регулювання під впливом попиту та пропозиції на ринку праці. За таких умов спостерігатиметься закриття й банкрутство підприємств та збільшення безробіття.

Скорочення попиту на ринку праці призведе до зменшення номінальної заробітної плати та зниження середніх витрат, що ліквідує початкове зменшення сукупної пропозиції, викликане зростанням ресурсних цін.

У кінцевому підсумку короткострокова крива сукупної пропозиції переміститься праворуч у положення AS₁. Отже, товарні ціни повернуться до рівня Р₁, а реальний ВВП буде відновлено на потенційному рівні, що забезпечить в економіці подвійну рівновагу (коротко- та довгострокову).

Проте такий сценарій не раціональний. Часова невизначеність періоду, потрібного для зниження заробітної плати, та великі економічні та соціальні втрати, яких при цьому зазнає суспільство, свідчать про неефективність ринкового саморегулювання у вирішенні проблеми стагфляції. Щоб прискорити цей процес і звести до мінімуму його негативні наслідки, в розв’язання цієї проблеми повинна втрутитися держава.

Згідно з кейнсіанською теорією, держава може протиставити стагфляції політику стимулювання сукупного попиту, завдяки якій його крива зміститься в положення АD₂. Але така стимулююча політика може потрапити в пастку, оскільки зростання сукупного попиту до АD₂ ще більше загострить інфляцію, піднімаючи товарні ціни до Р₃. Це неминуче спричинить спіраль “ціни – заробітна плата”, і події в економіці розвиватимуться за вже відомим сценарієм.

Світовий досвід свідчить, що більш ефективним варіантом подолання стагфляції і відновлення подвійної рівноваги може бути лише політика, спрямована на зменшення середніх витрат на величину, адекватну їх зростанню, з метою збільшення сукупної пропозиції. Основними елементами такої політики можуть бути: а) введення тимчасового державного контролю за цінами й заробітною платою; б) зниження податків із підприємств і скорочення бюджетних витрат; в) стимулювання внутрішніх заощаджень та інвестицій; г) залучення іноземних інвестицій у національну економіку тощо.