Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
хвостики и критерии.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
21.11.2019
Размер:
293.89 Кб
Скачать

3.5. Інфляція, її причини й вимірювання

Інфляція (італ. inflatio  вздуття)  стійка тенденція росту загального рівня цін. Інфляція розглядається як найважливіша складова макроекономічної теорії. У визначенні інфляції ключовими поняттями є наступні:

безперервність, тобто зростання цін відбувається постійно протягом певного періоду часу;

загальний рівень цін, тобто підвищення цін охоплює всі ринки й є характерною для економіки в цілому.

Економісти давно намагаються з'ясувати першопричини інфляції, щоб запропонувати ефективні методи боротьби з її негативними соціально-економічними наслідками.

Причини інфляції лежать у загальному макроекономічному рівноваги між сукупним попитом та сукупною пропозицією, у всій системі диспропорцій по всьому господарству даної країни. До внутрішніх причин інфляції можна віднести:

а) деформацію економіки, що проявляється в значному відставанні галузей, що провадять предмети споживача, від галузей, що провадять засобу виробництва;

б) дефіцит державного бюджету, пов'язаний зі збільшенням державних видатків;

в) диспропорції на мікро- й макрорівні, що є проявом циклічного розвитку економіки;

г) монополію держави на зовнішню торгівлю;

д) монополію найбільших корпорацій, фірм, компаній і встановлення цін на ринках;

е) високі податки, процентні ставки за кредит тощо.

До зовнішніх причин відносяться:

а) структурні світові кризи (сировинний, енергетичний, продовольчий, екологічний). Вони супроводжуються багаторазовим ростом цін на сировину, нафту й т.д. Їхній імпорт стає приводом для різкого підвищення цін монополіями;

б) обмін банками національної валюти на іноземну. Він викликає потребу в додатковій емісії паперових грошей, що поповнює канали грошового обігу й веде до інфляції;

в) скорочення надходжень від зовнішньої торгівлі;

г) негативне сальдо зовнішньоторговельного й платіжного балансу тощо.

Для вимірювання інфляції, окрім індексів, що розглядалися в попередньому розділі, застосовуються два показники.

Рівень інфляції показує, як змінилися ціни в економіці, і вимірюється за допомогою індексів цін (індексу спуживчих цін, дефлятора ВВП тощо) як різниця між значенням цього індексу за певний період (у відсотках) та 100%:

Рівень інфляції = π = Іцін-100%.

Темп інфляції показує, як змінилася сама інфляція за певний період (прискорилась чи сповільнилась), і визначається за формулою:

де I1цін, I°цін — відповідно, ціновий індекс у поточному і минулому періодах.

В умовах очікуваної інфляції існує можливість мінімізувати величину падіння реальних доходів: робітники заздалегідь домовляються з роботодавцями про підвищення мінімальної ставки зарплати, фірми передбачають підвищення цін на свою продукцію, пропорційно очікуваної інфляції. Номінальна процентна ставка змінюється так, що реальна ставка відсотка залишається незмінною, тобто на скільки відсотків виросте інфляція, на стільки ж відсотків зросте номінальна ставка банківського відсотку. Залежність номінальної ставки відсотку від очікуваного темпу інфляції за незмінної реальної ставки відсотку називається ефектом Фішера.

За невисокої інфляції (до 10 %) величина реальної ставки відсотка r складе:

r = i - π. Відповідно

i = r + π,

де r реальна відсоткова ставка;

i номінальна;

π темп інфляції.

Тобто, відповідно до ефекту Фішера за очікуваного збільшення темпу інфляції на 1% номінальна ставка відсотка також підвищиться на 1%.

Коли позичальник і кредитор обумовлюють номінальну процентну ставку, вони не знають, яким насправді буде рівень інфляції. Тому розрізняють два види реальної процентної ставки:

• реальна процентна ставка, яку позичальник і кредитор очікують на момент укладання угоди, називається ех апtе реальною процентною ставкою;

• фактична реальна процентна ставка називається ех роst реальною процентною ставкою.

Кредитори й позичальники не можуть із цілковитою впевненістю передбачити майбутній рівень інфляції, проте вони мають якісь сподівання. Позначимо через π фактичний рівень інфляції у майбутньому, а через πе  очікуваний рівень інфляції. Тоді реальна процентна ставка ex ante буде визначатися як r = i - πе, а реальна процентна ставка ex post дорівнюватиме r = i – π.

Дві реальні процентні ставки будуть рівними між собою за умови, коли фактичний рівень інфляції дорівнюватиме очікуваному

З огляду на вищесказане, більш точно ефект Фішера записується у вигляді i = r + πе.

Протилежним до інфляції поняттям є дефляція, яка має місце, коли загальний рівень цін падає і купівельна спроможність грошей підвищується. Дефляція трапляється вкрай рідко.

Дезінфляція означає сповільнення темпів інфляції. В Україні періоди дезінфляції траплялися в 1995-1996 рр., коли високі темпи інфляції, що вимірювалася чотиризначними числами, були зменшені завдяки застосуванню активної стабілізаційної політики.