- •Конспект лекцій з дисципліни (модулю) " Інноваційний менеджмент "
- •Тема №1. Інновації: становлення та сучасні тенденції розвитку. План
- •Інноваційна діяльність: сутнісна характеристика та значення на сучасному етапі економічного розвитку.
- •1. Інноваційна діяльність: сутнісна характеристика та значення на сучасному етапі економічного розвитку.
- •2. Становлення та розвиток теорії інновацій.
- •3. Сутність понять «інновація» та «нововведення». Типологія нововведень.
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема №2. Інноваційний процес як об’єкт інноваційного менеджменту. План
- •1. Поняття інноваційного процесу. Його основні етапи та стадії.
- •2. Основні питання інноваційного менеджменту.
- •1. Поняття інноваційного процесу. Його основні етапи та стадії.
- •2. Основні питання інноваційного менеджменту.
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •Тема №3. Державна підтримка інноваційної діяльності. План
- •1.Інновації як об’єкт державної політики.
- •2.Інструменти державної підтримки інноваційної діяльності.
- •3.Особливість інноваційної політики України .
- •1.Інновації як об’єкт державної політики.
- •2.Інструменти державної підтримки інноваційної діяльності.
- •3.Особливість інноваційної політики України.
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема №4. Сучасні організаційні форми реалізації інновацій.
- •Наукові організації як джерело формування та реалізації інновацій.
- •Ринкові суб’єкти інноваційної діяльності.
- •Організаційні форми інтеграції науки та виробництва.
- •1. Наукові організації як джерело формування та реалізації інновацій.
- •2.Ринкові суб’єкти інноваційної діяльності.
- •3. Організаційні форми інтеграції науки та виробництва.
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема №5. Інноваційна політика організацій.
- •Змістовна характеристика інноваційної політики фірми.
- •Сутність та складові елементи інноваційної політики фірми.
- •Види інноваційних стратегій та їх співвідношення.
- •1.Змістовна характеристика інноваційної політики фірми.
- •2. Сутність та складові елементи інноваційної політики фірми.
- •3. Види інноваційних стратегій та їх співвідношення.
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема №6. Управління інноваційним розвитком організації. План
- •Аналіз і прогнозування науково-технічного і організаційно-технологічного рівня виробництва.
- •Аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства та умов конкуренції.
- •Система планування інновацій.
- •1.Аналіз і прогнозування науково-технічного і організаційно-технологічного рівня виробництва.
- •2. Аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства та умов конкуренції.
- •3. Система планування інновацій.
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема №7. Підприємство як основний суб’єкт реалізації нововведень. План
- •1.Оціночні показники техніко-технологічного стану підприємства.
- •2.Поняття інноваційного потенціалу фірми.
- •3.Реінжинірінг бізнесу як засіб підвищення інноваційного потенціалу організації та оновлення продукції.
- •1.Оціночні показники техніко-технологічного стану підприємства.
- •2.Поняття інноваційного потенціалу фірми.
- •3.Реінжинірінг бізнесу як засіб підвищення інноваційного потенціалу організації та оновлення продукції.
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема №8. Управління інноваційним проектом. План
- •Суть інноваційних проектів та їх зміст.
- •Планування інноваційних проектів.
- •Ризики інноваційних проектів.
- •1. Суть інноваційних проектів та їх зміст.
- •2. Планування інноваційних проектів.
- •3. Ризики інноваційних проектів.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема №9. Фінансування та стимулювання інноваційних процесів. План
- •Цілі та завдання системи фінансування інноваційної діяльності. Види фінансування інноваційних процесів.
- •Система мотивації інноваційної діяльності на підприємстві.
- •1. Цілі та завдання системи фінансування інноваційної діяльності. Види фінансування інноваційних процесів.
- •2.Система мотивації інноваційної діяльності на підприємстві.
- •Питання для самоконтролю:
- •Список використаних джерел
Питання для самоконтролю.
Дати визначення поняттям «новина», «нововведення» та навести практичні приклади.
Що собою являє життєвий цикл інновацій?
Дати класифікацію інновацій з погляду сфери застосування, навести приклади.
Які існують структурні джерела економічного розвитку країни?
Як визначається наукомісткість виробництва?
В чому полягає необхідність активізації інноваційної діяльності?
Які риси характерні для сучасної ринкової моделі економіки, що базується на інноваційному типі розвитку?
Тема №2. Інноваційний процес як об’єкт інноваційного менеджменту. План
1. Поняття інноваційного процесу. Його основні етапи та стадії.
2. Основні питання інноваційного менеджменту.
1. Поняття інноваційного процесу. Його основні етапи та стадії.
Одним з основних понять інноватики та інноваційного менеджменту є поняття інноваційного процесу.
Незважаючи на те, що в спеціальній літературі трапляється багато різноманітних підходів до визначення цього явища, суть їх зводиться до одного висновку, а саме: інноваційний процес пов'язаний із створенням, освоєнням і поширенням інновацій.
Фундатор інноваційної теорії Й. Шумпетер розглядав інновацію в динаміці, тобто як інноваційний процес, а саме: «виготовлення нового продукту, а не «новий» продукт; упровадження нового методу, а не «новий метод»; освоєння нового ринку...; отримання нового джерела сировини...; проведення реалізації…»
За визначенням американського дослідника Б. Твісса, інноваційний процес — це перетворення наукового знання, наукових ідей, винаходів у фізичну реальність (нововведення), яка змінює суспільство. В основі інноваційного процесу лежить створення, упровадження і поширення інновацій, необхідними властивостями яких є науково-технічна новизна, практичне їх застосування і комерційна реалізованість з метою задоволення нових суспільних потреб. Звичайно, світ нововведень не обмежується тільки технікою і технологіями. Удосконалення, зміни систем управління та організації процесів виробництва теж здійснюються через уведення інновацій. Нові організаційні структури, методи розробки управлінських рішень, форми стимулювання розробляються науковцями-спеціалістами, освоюються і впроваджуються так само, як і нові прилади, технологічні лінії чи обладнання. Нові моделі одягу, види послуг, нові організаційні форми— усе це є результатом інноваційних процесів, які розвиваються на основі певних принципів: спочатку усвідомлюється необхідність змін, визначається мета, розроблюється інновація, освоюється, поширюється, використовується і «відмирає».
Інноваційний процес має чітку орієнтацію на кінцевий результат прикладного характеру, який забезпечує певний технічний і соціально-економічний ефект.
На розвиток інноваційного процесу впливають:
стан зовнішнього середовища, у якому він проходить (тип ринку, характер конкурентної боротьби, практика державного регулювання, рівень освіти, організаційні форми взаємодії науки і виробництва тощо);
стан внутрішнього середовища окремих організаційних і господарських систем (фінансові та матеріально-технічні ресурси, застосування технологій, зв'язки з зовнішнім середовищем та ін.);
специфіка самого інноваційного процесу як об'єкта управління.
На відміну від науково-технічного прогресу інноваційний процес не завершується тільки впровадженням новації (техніки, технології, продукту) у виробництво, а має неперервний характер, оскільки «з поширенням (дифузією) інновація вдосконалюється, стає ефективнішою, набуває нових споживчих якостей.
Таким чином, інноваційний процес можна вважати засобом задоволення суспільних потреб на основі впровадження досягнень науки і технології.
Інноваційний процес охоплює невиробничу сферу, сферу матеріального виробництва й експлуатації. Він є системою етапів, стадій та видів робіт, і тому має складну структуру.
Слід зазначити, що на відміну від виробничого процесу інноваційний процес характеризується:
високим ризиком і невизначеністю шляхів досягнення цілей;
неможливістю детального планування та орієнтації на про- гнозні оцінки;
необхідністю переборювати опір як у сфері економічних відносин, так і інтересів учасників інноваційного процесу;
залежністю від соціально-економічного середовища, у якому він функціонує і розвивається.
Потреба в інноваційному процесі формується під впливом такої суперечності, як співвідношення між реальною і бажаною ситуацією в розвитку суспільства.
Структура інноваційного процесу представлена на рис. 1
Рис. 1. Структура інноваційного процесу
Розрізняють три види інноваційного процесу:
простий внутрішньоорганізаційний (натуральна форма);
простий міжорганізаційний (товарна форма);
розширений.
Простий внутрішньоорганізаційний інноваційний процес передбачає створення і використання нововведення у рамках однієї організації. Нововведення при цьому не набирає безпосередньо товарної форми. У разі простого міжорганізаційного інноваційного процесу нововведення стають предметом купівлі-продажу в стосунках між виробниками та споживачами. Розширений інноваційний процес виявляється з появою нових виробників нововведення, порушуючи монополію виробника — піонера, що сприяє через конкуренцію удосконаленню властивостей нововведення.
Простий інноваційний процес переходить у товарний за дві фази:
створення інновації та її поширення;
дифузія нововведення.
Поширення інновації — це інформаційний процес, форма і швидкість якого залежать від комунікаційних каналів, спроможності суб'єктів господарювання сприймати цю інформацію та практично використовувати. Справа в тому, що суб'єкти господарювання, діючи в реальному економічному Середовищі, виявляють неоднозначне ставлення до пошуку та впровадження нововведень.
Дифузія інновацій — це процес передавання (трансферту) технологій фірмами різних країн з урахуванням часу, внаслідок чого нововведення проникають в різні галузі виробництва та знаходять усе більше споживачів. Неперервність/ інноваційних процесів обумовлює швидкість та межу дифузії нововведення. Згідно з теорією Й. Шумпетера, дифузія інновації у- це процес кумулятивного збільшення кількості імітаторів (послідовників), які впроваджують нововведення слідом за новаторами, очікуючи більших прибутків. Слід зважувати на те, що процес дифузії інновацій може здійснюватись як по міжфірмових каналах незалежних іноземних фірм, так і через внутрішні канали транснаціональних корпорацій у разі впровадження нововведень в будь-якому з їхніх відділень, розміщених в інших країнах
У дослідженнях структури інноваційного процесу більшість вітчизняних учених дотримується схеми: «дослідження — розробки — виробництво — маркетинг — продаж». Американські дослідники розглядають інноваційний процес докладніше: «фундаментальні дослідження — прикладні дослідження — розробки — дослідження ринку — конструювання — дослідне виробництво — ринкове випробування — комерційне виробництво». Усі вказані етапи взаємозумовлені і забезпечують успіх нововведення лише за умови інтеграції їх у єдине ціле.
Специфіка інноваційного процесу така, що з розробленням інновації центр уваги поступово переміщується від сфери досліджень до сфери збуту. Водночас елементи інноваційного процесу перебувають у тісній взаємодії, постійно обмінюючись інформацією.
На рис.2 показана послідовність і взаємозалежність стадій інноваційного процесу на підприємстві.
Отже, інноваційний процес має циклічний характер розвитку, здійснюється в просторі і часі, основними його етапами є: науковий, технічний, технологічний, експлуатаційний. Вони охоплюють такі види діяльності:
фундаментальні дослідження (ФД);
прикладні дослідження (ПД);
дослідно-конструкторські розробки (ДКР);
дослідно-експериментальні розробки (ДЕР)
дослідна база наук (ДБН);
організаційно-економічна робота (ОЕР);
промислове виробництво нових товарів (ПВНТ), масове виробництво.
Рис. 2. Стадії інноваційного процесу
У сучасній концепції інноватики розрізняють нововведення-продукти, нововведення-процеси і модифікацію продуктів (включаючи сферу послуг). Всі вони розглядаються як напрямки інноваційної діяльності, здійснюваної в цілісній системі управління інноваціями "Наука —» технологія —» економіка —» освіта".
Отже, інноваційна діяльність містить у собі, крім інноваційних процесів, широкий спектр робіт як по освоєнню наукомістких технологій, так і по ефективному використанню отриманих ліцензій, розкриттю ноу-хау і т. д. Неодмінним і обов'язковим напрямком Інноваційної діяльності є поширення і тиражування, тобто дифузія нових виробів, технологій, методів організації виробництва і управління.