- •Конспект лекцій з дисципліни (модулю) " Інноваційний менеджмент "
- •Тема №1. Інновації: становлення та сучасні тенденції розвитку. План
- •Інноваційна діяльність: сутнісна характеристика та значення на сучасному етапі економічного розвитку.
- •1. Інноваційна діяльність: сутнісна характеристика та значення на сучасному етапі економічного розвитку.
- •2. Становлення та розвиток теорії інновацій.
- •3. Сутність понять «інновація» та «нововведення». Типологія нововведень.
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема №2. Інноваційний процес як об’єкт інноваційного менеджменту. План
- •1. Поняття інноваційного процесу. Його основні етапи та стадії.
- •2. Основні питання інноваційного менеджменту.
- •1. Поняття інноваційного процесу. Його основні етапи та стадії.
- •2. Основні питання інноваційного менеджменту.
- •Питання та завдання для самоконтролю.
- •Тема №3. Державна підтримка інноваційної діяльності. План
- •1.Інновації як об’єкт державної політики.
- •2.Інструменти державної підтримки інноваційної діяльності.
- •3.Особливість інноваційної політики України .
- •1.Інновації як об’єкт державної політики.
- •2.Інструменти державної підтримки інноваційної діяльності.
- •3.Особливість інноваційної політики України.
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема №4. Сучасні організаційні форми реалізації інновацій.
- •Наукові організації як джерело формування та реалізації інновацій.
- •Ринкові суб’єкти інноваційної діяльності.
- •Організаційні форми інтеграції науки та виробництва.
- •1. Наукові організації як джерело формування та реалізації інновацій.
- •2.Ринкові суб’єкти інноваційної діяльності.
- •3. Організаційні форми інтеграції науки та виробництва.
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема №5. Інноваційна політика організацій.
- •Змістовна характеристика інноваційної політики фірми.
- •Сутність та складові елементи інноваційної політики фірми.
- •Види інноваційних стратегій та їх співвідношення.
- •1.Змістовна характеристика інноваційної політики фірми.
- •2. Сутність та складові елементи інноваційної політики фірми.
- •3. Види інноваційних стратегій та їх співвідношення.
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема №6. Управління інноваційним розвитком організації. План
- •Аналіз і прогнозування науково-технічного і організаційно-технологічного рівня виробництва.
- •Аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства та умов конкуренції.
- •Система планування інновацій.
- •1.Аналіз і прогнозування науково-технічного і організаційно-технологічного рівня виробництва.
- •2. Аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства та умов конкуренції.
- •3. Система планування інновацій.
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема №7. Підприємство як основний суб’єкт реалізації нововведень. План
- •1.Оціночні показники техніко-технологічного стану підприємства.
- •2.Поняття інноваційного потенціалу фірми.
- •3.Реінжинірінг бізнесу як засіб підвищення інноваційного потенціалу організації та оновлення продукції.
- •1.Оціночні показники техніко-технологічного стану підприємства.
- •2.Поняття інноваційного потенціалу фірми.
- •3.Реінжинірінг бізнесу як засіб підвищення інноваційного потенціалу організації та оновлення продукції.
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема №8. Управління інноваційним проектом. План
- •Суть інноваційних проектів та їх зміст.
- •Планування інноваційних проектів.
- •Ризики інноваційних проектів.
- •1. Суть інноваційних проектів та їх зміст.
- •2. Планування інноваційних проектів.
- •3. Ризики інноваційних проектів.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема №9. Фінансування та стимулювання інноваційних процесів. План
- •Цілі та завдання системи фінансування інноваційної діяльності. Види фінансування інноваційних процесів.
- •Система мотивації інноваційної діяльності на підприємстві.
- •1. Цілі та завдання системи фінансування інноваційної діяльності. Види фінансування інноваційних процесів.
- •2.Система мотивації інноваційної діяльності на підприємстві.
- •Питання для самоконтролю:
- •Список використаних джерел
2.Система мотивації інноваційної діяльності на підприємстві.
Ще одною складовою інноваційного потенціалу підприємства є його інтелектуальний потенціал.
«Ніяка теорія, програма чи урядова політика не можуть зробити підприємство успішним, це можуть зробити тільки люди» (А.Моріта).
Поняття мотивації тісно пов'язане з проблемою управління персоналом як активного учасника створення, упровадження та поширення інновацій.
Специфіка інноваційної діяльності на підприємстві визначає структуру персоналу, складовими якої є:
1) наукові та науково-технічні кадри;
2) науково-допоміжний і обслуговуючий персонал;
3) виробничий та адміністративно-господарський персонал.
Мотивація як функція управління означає сукупність рушійних сил, що стимулюють усіх учасників інноваційного процесу і кожного окремо до активної діяльності.
Прості прагматичні рішення в мотиваційній сфері сьогодні не можуть дати очікуваних результатів. Менеджеру необхідно спиратись на новітні теоретичні розробки, які відображають природу мотивації взагалі і творчої діяльності зокрема. Мотивація пов'язана з використанням низки специфічних категорій і понять, основними з яких є поняття потреби, мотивів, спонукання, мотиваційної поведінки, стимулів і винагород.
Наприклад, до наукової діяльності можуть спонукати такі мотиви:
- самореалізація;
- пізнавальний інтерес, пошук істини;
- соціальні мотиви (прагнення принести користь суспільству);
- матеріальні стимули (винагорода);
- самоствердження і саморозвиток;
- ідентифікація з кумиром;
-ідентифікація з соціумом (або з групою, фірмою, її ціннос тями, цілями).
В основі сучасного розуміння мотивації лежить концепція потреб, що визначає зміст і напрям людської діяльності, оцінку цієї діяльності соціальним оточенням і самою особистістю. Задоволення потреб (матеріальних, творчих, духовних) потребує від суб'єктів високої активності в пошуку сфер діяльності й осмисленні своїх потреб.
Виходячи із сучасних теорій, що розглядають організацію як самонавчальну систему , завданням інноваційного менеджера є:
-об'єднати творчі зусилля незалежно мислячих, висококваліфікованих спеціалістів навколо головної мети — інноваційної діяльності як чинника розвитку знань, престижу і конкурентоспроможності організації;
- створювати умови (мотивувати) для накопичення інтелектуального капіталу шляхом набуття нових знань і досвіду, обміну інформацією у сфері інновацій, створення на цій основі конкурентних переваг фірми;
- використовувати енергії різних спонукань і бажань персоналу для реалізації цілей фірми, регулювати мотивацію шляхом побудови картин майбутнього.
Стимулювання (стимул) — це засіб, за допомогою якого здійснюється мотивація.
Стимулом можуть бути окремі предмети, дії інших людей, обіцянки, носії зобов'язань і можливостей та багато іншого, що може бути запропоновано людині як компенсація за її дії або за те, що вона бажала б одержати в результаті певних дій.
Стимулювання принципово відрізняється від мотивації. Суть цієї відмінності полягає в тому, що під час стимулюючого процесу використовуються різноманітні засоби й методи, які впливають на поведінку і ставлення працівника до своєї діяльності, активізуючи до дії позитивні його функціональні та якісні властивості.
Успіх інноваційного процесу залежить від того, у якій мірі безпосередні "учасники — персонал, зайнятий в інноваційному процесі, — зацікавлені у швидкому й економічно ефективному впровадженні результатів НДДКР у виробництво. Тут визначну роль відіграють методи й форми стимулювання їх праці з боку організації.
Таким чином, в основі сучасного підходу до стимулювання праці в інноваційній сфері лежать такі завдання керівників організацій:
- максимально активізувати творчі здібності кожної особистості;
- спрямувати цю активність у русло досягнення конкретних інноваційних і економічних результатів.
Завдання менеджерів по суті зводиться до того, щоб створити умови, у яких би в найбільшій мірі міг розкритися творчий потенціал працівника та виникла б стійка потреба в напруженій і результативній праці. При цьому керівнику важливо брати до уваги ситуації, в яких здійснюється стимулювання, враховувати не тільки особисті здібності працівників, а і їх особисті мотиви: потреби, інтереси, пріоритети. З цією метою в стимулюванні використовуються прямі і побічні методи.
Методи прямого стимулювання:
1)розмір заробітної плати;
2)надбавки;
3)пільги;
4)страхування;
5)пенсійне забезпечення.
Методи непрямого стимулювання:
1)придбання акцій компанії;
2)оплата членства в наукових товариствах;
3)оплата проїзду на наукові конференції;
4)право самостійності у виборі наукової тематики досліджень;
5)розвиток неспеціалізованої кар’єри.