2. Планування інноваційних проектів.

Планування забезпечує учасникам програми розуміння цілей і опис робіт, які повинні бути виконані, створює основу для розподілу робіт між учасниками проекту і призначення ресурсів.

План реалі­зації інноваційного проекту являє собою детальний, розгорнутий у часі, збалансований за ресурсами і виконавцями, взаємопов'язаний перелік науково-технічних, виробничих, організаційних й інших за­ходів, спрямованих на досягнення загальної мети чи вирішення по­ставленого завдання. Таким чином, план містить вказівки кому, яке завдання й у який час вирішувати, а також які ресурси потрібно виділити на вирішення кожного завдання. Як правило, він оформ­ляється у вигляді комплексної інноваційної програми.

При управлінні інноваційними проектами, як правило, викорис­товується наступна система планів:

1. За горизонтом планування:

• стратегічний;

• поточний;

• оперативний.

2. За змістом:

• продуктово-тематичний;

• об’ємно-календарний;

• техніко-економічний;

• бізнес-план.

3. За рівнем:

• проект у цілому;

• проект організацій-учасників;

• окремих видів робіт.

Стратегічний план визначає цільову спрямованість, етапи й основні віхи проекту, що характери­зуються термінами завершення комплексів робіт, термінами поста­чання продукції.

Поточний план уточнює терміни виконання ком­плексів робіт і потребу в ресурсах, встановлює чіткі границі між ком­плексами робіт, за виконання яких відповідають різні організації-виконавці, у розрізі року.

Оперативний план деталізує рішення, прий­няті при складанні річного плану за кварталами і місяцями, що по­легшує контроль його виконання і забезпечує своєчасне регулювання ходу проектних робіт і координацію дій учасників проекту.

У процесі продуктово-тематич­ного планування за завданнями, включеними у проект, визначаються наступні параметри:

• склад етапів робіт і терміни їхнього виконання;

• склад відповідальних виконавців і співвиконавців за етапами:

• кошторисна вартість кожного етапу. у тому числі витрати на НДДКР, капітальні вкладення, інші витрати з розбивкою за роками;

• перелік найважливіших матеріально-технічних ресурсів, не­обхідних для реалізації завдання, з розбивкою за роками;

• розрахунки економічної ефективності;

• карти технічного рівня за новими видами продукції і за новими технологічними процесами.

Ефективним методом розробки продуктово-тематичного плану є програмно-цільові методи, інструментом — ""дерево цілей" і "дерево робіт", а основною формою — розробка комплексної програми ре­алізації проекту.

Об’ємно-калеидарний план інноваційного проекту визначає три­валість і обсяги робіт, дати початку і закінчення виконання робіт, тем, завдань проблемно-тематичного плану, резерви часу і величини ре­сурсів, необхідних для виконання проекту. Календарні розрахунки мають своєю метою регламентацію злагодженого і погодженого ходу робіт з обліком доцільної їхньої послідовності і взаємозв'язку з кож­ної теми (завдання) проблемно-тематичного плану і за окремими організаціями-виконавцями, а також за проектом в цілому.

Техніко-економічний (чи ресурсний) план являє собою план ре­сурсного забезпечення інноваційного проекту (матеріально-техніч­ного, інтелектуального, інформаційного, грошового) і визначає склад і потребу в ресурсах, терміни постачань і потенційних постачаль­ників і підрядчиків. Особливим видом ресурсів є кошти (фінанси). Планування витрат повинне здійснюватися таким чином, щоб вони могли задовольнити потреби у фінансових ресурсах протягом усього часу здійснення проекту. Для цього складається бюджет проекту.

Бюджет інноваційного проекту — це план, виражений у кількісних показниках, що відображає витрати, необхідні для досяг­нення поставленої мети. Загальний бюджет показує витрати засобів на проект рік за роком протягом усього періоду часу його здійснення. При цьому бюджет першого року з поквартальною і помісячною роз­бивкою визначається достатньо точно, а бюджети майбутніх років можуть змінюватися зі зміною цін.

Правильно складений бюджет проекту спря­мований на вирішення двох основних завдань:

• забезпечення такої динаміки інвестицій, що дозволила б виконати проект відповідно до тимчасових і фінансових обмежень;

• зниження обсягу витрат і ризику проекту за рахунок відповідної структури інвестицій і максимальних податкових пільг;

Вихідною інформацією для планування витрат на проект є: кош­торисна документація за проектом і календарний план проекту.

Розрізняють чотири способи фінансування проекту:

• акціонерне фінансування. Являє собою внески коштів, устаткування, технології;

• фінансування з державних джерел. Здійснюється безпосередньо за рахунок інвестиційних програм через пряме субсидування;

• лізингове фінансування. Має на увазі передачу учасникам проек­ту прав власності на проект чи його частину інвестору:

• боргове фінансування. Здійснюється за рахунок кредитів банків і боргових зобов'язань юридичних чи фізичних осіб.

Бізнес-план інноваційного проекту дозволяє оцінити й обґрунтувати можливість реалізації проекту в умовах конкуренції. При скла­данні бізнес-плану необхідно відповісти на такі питання, як: "Читак уже гарна сама ідея? На кого розрахований новий продукт чи послу­га? Чи знайде цей продукт чи послуга свого покупця? З ким прийдеться конкурувати?"'. Бізнес-план являє собою короткий програм­ний документ, що дає уявлення про цілі, методи здійснення й очіку­вані результати інноваційного проекту.

Розробка інноваційного проекту завершується підготовкою про­ектної документації. Єдиний склад проектної документації поки не встановлений і в кожнім конкретному випадку її склад визначається у вихідному завданні. Інноваційний проект будь-якого рівня повинен включати наступні розділи:

• зміст проблеми й обґрунтування необхідності її вирішення в рамках проекту;

• основні цілі і завдання, терміни й етапи реалізації проекту;

• система заходів програми проекту;

• склад НТР — головного (і за розділами чи етапами) проекту;

• ресурсне забезпечення проекту за рахунок засобів державного бюджету і позабюджетних джерел, бюджетів суб'єктів держави і т.д.;

• оцінка ефективності, соціально-економічних і екологічних наслідків від реалізації проекту;

• механізм реалізації проекту;

• організація управління проектом і контроль над ходом його реалізації.

Кожний з перерахованих розділів представляється табличним чи графічним матеріалом. До проекту повинні бути додані пояснюваль­на записка і бізнес-план із соціально-економічними і техніко-економічними обґрунтуваннями.

Звичайно, внаслідок непередбачених змін зовнішнього оточення тривалість виконання проекту і фактична його вартість відрізняються від запланованих величин. Внесення змін є звичайним явищем у будь-якої програми.

Всі основні елементи проекту повинні контролюватися менеджером. Він повинен визначити процедуру й установити послідовність збору даних через визначені інтервали часу, робити аналіз отриманих даних і прогнозувати вплив поточного стану справ на виконання обсягів робіт, що залишилися.