Дитинство

феральні люди не можуть стати повноцінними членами суспільства тому, що у них соціалізація почалася надто пізно. Можна прискорити (вундеркінд) або загальмувати (інфантилізм) окремі етапи процесу соціалізації але продовжити або скоротити весь процес соціалізації неможливо. Соціалізація повинна розпочатися в дитинстві, коли на 70% формується людська особистість. Варто лише запізнитися, як розпочнуться не обернені процеси. Дорослі ж, ізольовані від суспільства можуть не тільки соціально не загинути, але і долаючи труднощі, розвивати свою особистість (Робінзон Крузо).

Формування та закріплення найважливіших установок практично на все життя відбувається за графіком:

4 роки - 80 %

6 років - 90 %

10 років - 97 %

18 років - 99 %

Таким чином початкова соціалізація (дитинство) і подовжена, (дорослі) - якісно різні етапи. Соціалізація - кумулятивний процес, в ході якого накопичуються соціальні навички.

Чим більше розмір мозку, тим більше часу необхідно, щоб навчитися ним користуватися, тому, збільшується тривалість дитинства. Дітям необхідно навчатися тому, що не передається від природи. У людини із збільшенням мозку зменшується кількість інстинктів, їх місце займають соціальне набуті навички. Природний початок, звужується, соціальний - розширюється. Крім дитинства подовжується і другий період життя - старість (час передачі знань). Сьогодні дитинство продовжує збільшуватися і функції його стають більш значними.

ЮНІСТЬ

Юність завершує активний період соціалізації (до юності відносять людей від 13 до 19 років). В цей період відбуваються певні зміни: наступає статева зрілість, відбуваються психологічні зміни (посилена агресивність, схильність до ризику), змінюється хід та зміст соціалізації, закінчується формування особистості.

Труднощі соціалізації в цей період пов'язані з такими обставинами:

- неспівпадання високого рівня бажань (стати героєм, прославитися) і низького соціального статусу підлітка (неможливість самостійно заробляти, приймати незалежні рішення);

- неспівпадання старого стиля батьків (залишається для батьків дитиною) і новими потенційними можливостями (розпочати статеве життя).

- суперечність між орієнтацією на самостійність та залежність від думки і поведінки однолітків,

Ролевий діапазон підлітків обмеженим. Вони не є власниками, виробниками, законодавцями. Вони є лише споживачами, але в правовому плані можуть приймати важливі для життя рішення (вступ до вузу), при цьому батьки обмежують їх. В зв'язку з цим соціологи кажуть про соціальне безправ'я підлітків (менший обсяг прав і обов'язків, ніж у дорослих).

Маючи менше можливостей підлітки стикаються з такими світоглядними і моральними проблемами, які в дорослому віці вже розв'язані. А нестача життєвого досвіду приводить до помилок. При цьому справа не в кількості, а в якості помилок: злочинність, наркоманія, тощо.

ЗРІЛИЙ ВІК

В зрілому віці ролевий конфлікт долається. Психофізичне зрілий вік співпадає з соціальною та економічною незалежністю. Надії, амбіції юності отримують задоволення пропорційне затраченим зусиллям і набутий знанням. Перехід до зрілого віку може відсунутися до 20 - 25 років (навчання у вузі) чи прискоритися (рано одружився чи почав професійну діяльність). І закінчується виходом на пенсію в 55 - 60 років.

фактори, які прискорюють прихід зрілості: ранні періоди історії, низький рівень розвитку суспільства, екстремальні ситуації в суспільстві.

Критерії, що визначають відповідність людини зрілому віку:

1. Сам себе забезпечує засобами існування.

2. Розпоряджається грошима незалежно від інших.

3. Самостійно обирає спосіб життя.

4. Проживав незалежно від батьків.

Додаткові критерії:

- здатність відповідати перед законом

- допуск до голосування на виборах

- вступ у шлюб (єдиний з додаткових критеріїв, досить значний).

Доросле життя - найактивніший період соціалізації так як в цей час відбувається засвоєння і реалізація соціальних ролей. Вперше зрівнюється обсяг прав і обов'язків, потреб і засобів їх задоволення.