Методи активного соціально-психологічного навчання.

Широке розповсюдження та застосування в педагогічній та віковій психології в останні роки дістали методи активного соціально-исихологічного навчання (АСПН), які розробила Т.С. Яценко. Ці методи застосовуються у вищих навчальних закладах для підготовки майбутніх спеціалістів, зокрема вчителів та психологів-практиків. Результативність такого навчання полягає в здатності суб'єкта децентрувати увагу, "бути в ситуації і над нею", в умінні оптимально розв'язувати проблеми, що виникають спонтанно у мінливій та неповторній ситуації.

Активне соціально-психологічне навчання в групі дає його учасникам змогу пізнати причини труднощів у спілкуванні особистісного характеру та зрозуміти їх психологічну зумовленість. У психокорекційному процесі учасник АСПН не лише збагачується специфічними знаннями про механізми власної психічної організації та її структуру на свідомому та несвідомому рівнях, а й пізнає систематизовані тенденції поведінки, які не завжди є виправданими з професійного погляду. За таких умов суб'єкт навчається самокорекції та самодіагностиці.

Зупинімося на основних методах АСПН. Провідним є метод групової (спонтанної) дискусії. Саме такій дискусії створюється можливість вивчати базові психологічні захисти, логіку несвідомого та характер внутрішньої програмованості поведінки. В основу цього методу покладене безпосередню вербальну інтеракцію (взаємодію) між членами групи АСПН, завдяки чому навчання наповнюється змістовим матеріалом. Специфіка використання методу ірупової дискусії полягає в одночасному забезпеченні спонтанності поведінки в групі, інтеграції взаємин між її членами та глибиннопсихологічним аналізом результатів. Робота групи зорієнтована на пізнання передумов виникнення особистісних проблем учасників навчання, водночас максимально заохочується вияв безпосередніх емоційних реакцій, особистого ставлення до інших.

Додатковими методами АСПН є рольові ігри, психогімнастичні вправи, а для підготовки психологів-практиків - психомалюнок (проективний малюнок), психодрама.

Рольова гра характеризується соціальним спрямуванням сюжету. Специфічною особливістю її є та, що вона розгортається в дії і дає змогу учасникам гри набувати творчої самодіяльності. Окрім цього, гра проходить спонтанно. Наприклад, керівник-"учень" пропонує "учням"-членам групи передати "вчителеві" записки про те, як вони його сприймають. Можна також запропонувати членам групи виступити в ролі "вчителя" вже на стадії відповідей на записки.

Методи розігрування рольових ситуацій дають можливість побачити членів групи не лише в міжособистісних стосунках, а й у процесі виконання певної соціальної ролі. Найпереконливішим є те, як саме суб'єкт структурує рольову ситуацію в умовах повної свободи.

Поведінка в рольовій грі дає змогу уточнити исиходіагностичні припущення і з'ясувати, як особистісна проблема деструктує службові стосунки, робить їх неефективними. Завершуються ігрові методи аналізом соціально-перцептивного матеріалу з урахуванням поведінки учасників рольової гри в групі та поза нею.

Психогімнастичні вправи (психогімнастика) як один з методів АСПН сприяють глибшому та більш відкритому спілкуванню та згуртуванню групи, наприклад такі вправи, як "Представлення себе", "Перші враження один про одного", "Знайомство з групою", "Подарунки", "Аналіз взаємин в групі", "Яку рису я взяв би в тебе і що дав би замість неї" і т.д.