- •2. Система засад кримінального провадження (принципів кримінального процесу).
- •3. Загальноправові засади в кримінальному процесі:
- •-Законність;
- •-Обґрунтованість процесуальних рішень;
- •- Заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення;
- •-Обов’язковість судових рішень;
- •- Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності;
- •- Диспозитивність;
- •-Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
- •- Розумність строків;
- •-Мова, якою здійснюється кримінальне провадження;
- •-Гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами.
-Законність;
У сфері кримінального процесу діє не принцип "дозволено все, що не заборонено", а протилежна засада - "дозволено тільки те, що передбачено законом", інакше неодмінно запанує сваволя владних державних органів і посадових осіб, які ведуть процес.
-рівність перед законом і судом;
-повага до людської гідності;
Принцип поваги до честі та гідності особи, невтручання в її особисте й сімейне життя-це конституційно-правове положення, згідно з яким посадові особи державних органів, котрі ведуть кримінальний процес, зобов'язані ставитися з повагою до кожної людини, яку залучають до кримінального процесу, не втручатися в її особисте та сімейне життя (статті 3, 28 Конституції України).
Цей принцип випливає з положень ст. З Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, відповідно до якої жодна людина не може зазнавати катувань або нелюдського чи такого, що принижує її гідність, поводження чи покарання.
- забезпечення права на свободу та особисту недоторканність;
Принцип забезпечення права людини на свободу й особисту недоторканність-це конституційно-правове положення, згідно з яким ніхто при провадженні у кримінальній справі не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду й тільки на підставах і в порядку, встановлених законом (ст. 29 Конституції України, ст. 14 КПК України).
-недоторканність житла чи іншого володіння особи;
кожному учасникові кримінального процесу гарантовано недоторканність житла й іншого його володіння;
ніхто не має права без законної підстави увійти до житла всупереч волі осіб, які в ньому проживають;
не допускається проникнення до житла чи іншого володіння учасника кримінального процесу, проведення в них огляду чи обшуку.
-недоторканність права власності;
См выше
-таємниця спілкування;
кожному громадянинові гарантовано таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також банківських вкладів;
ніхто, й посадові особи органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду також, не мають права розголошувати інформацію, що стала відомою їм з кореспонденції та телефонних розмов інших осіб.
Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, банківських вкладів і рахунків тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 364 КК України.
-доступ до правосуддя.
4. Допустимість обмеження прав і свобод громадян в кримінальному судочинстві.
5. Міжгалузеві засади в кримінальному процесі:
-здійснення правосуддя тільки судом;
Правосуддя в кримінальних справах здійснюється тільки судом. Ніхто не може бути визнаний винним у вчинені злочину, а також кримінальному покаранню інакше, як за вироком суду і відповідно до закону.
-незалежність суддів і підпорядкуванняїх тільки закону; - свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї;
Суть цього принципу полягає в тому, що виключається вплив на суддів з боку інших осіб та організацій при здійсненні правосуддя у кримінальних, цивільних і справах. При розгляді справи суд керується не думками учасників процесу, а законом, приймає рішення за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на вивченні всіх матеріалів справи, аналізу всіх представлених доказів.
Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.
Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.
Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення.