Ступені задоволення потреб керівниками різних країн

Потреби	Ступінь задоволення, передбачений моделлю	США та Велико Британія	Латинська Європа*	Північ на Європа **	Країни, що розвиваються ***	Японія
Самореалізація	5	5	5	5	5	3
Автономія	4	4	4	4	4	2
Повага	3	3	1	1	1	4
Товариськість	2	2	3	3	3	3
Безпека	1	1	2	3	2	1

Примітка: Число 5 – найменше задоволення; число 1 – найбільше задоволення

* Латинська Європа: Іспанія, Італія, Франція, Бельгія.

* * Північна Європа: Швеція, Норвегія, Данія, ФРН.

*** Країни, що розвиваються: Чилі, Аргентина, Індія.

Таблиця 4.3

Ступені важливості потреб для керівників різних країн

Потреби	США	Італія	Німеччина	Швеція	Іспанія	Індія
Самореалізація	1	1	1	1	1	2
Автономія	2	3	3	2	3	3
Повага	5	2	4	5	5	4
Товариськість	3	4	5	4	4	5
Безпека	4	5	2	3	2	1

Примітка: Число 5 – Найменш важливі; число 1-найважливіші.

Залежно від ступеня важливості потреб для працівників кожної країни формуються і конкретні мотиваційні системи. Спонукальні стимули не можуть ґрунтуватися лише на вимогах якоїсь однієї теорії, вони повинні охоплювати різноманітні мотиви. Система мотивації повинна бути комплексною, зокрема для різних країн комплексність забезпечена різноманітністю спонукальних стимулів. Про це свідчать дані таблиці 4.3.

На підприємствах різних країн формуються різні мотиваційні системи. Найпоширеніші такі:

1. Системи мотивацій, що ґрунтуються на заробітній платні і матеріальних винагородах. Їх застосовують для стимулювання продуктивності та збільшення обсягів продажу.

2. Система зацікавлення у фінансових результатах. До неї належать участь у капіталі, у зростанні продуктивності, методи колективної винагороди за кінцеві результати роботи підприємства. Цю систему оформляють контрактом унаслідок переговорів між дирекцією та персоналом.

3. Система мотивації, що ґрунтується на людських стосунках. Її

реалізують через потреби у повазі, сприйнятті іншими, участі у виробленні керівних ухвал.

4. Система мотивацій, що ґрунтується на відповідності. Їх втілюють через

систему участі та свободу дій, участь у самокеруванні (трудовий колектив може брати участь в ухвалені рішень, висуваючи своїх представників у раду керування підприємством).

Таблиця 4.4