31. Комунікативний аспект творчості.

1. Комуніка́ція (від лат. communicatio — єдність, передача, з'єднання, повідомлення,пов'язаного з дієсловом лат. communico — роблю спільним,повідомляю, з'єдную, похідним від лат. communis — спільний) — це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами.

Різноманітні види й способи комунікації можна поділити на три групи: усну, письмову й візуальну[1].У свою чергу, саме спілкування можна умовно поділити на вербальне, невербальне та письмове спілкування. До невербального спілкування відносяться: мова тіла, візуальний контакт, мова жестів та ін.

Види вербальної комунікації Контакт масок — формальне спілкування, Світське спілкування — його суть у безпредметності, тобто люди кажуть не те, що думають, а те, що належить говорити в подібних випадках;Формально-рольове спілкування — при якому його зміст, засобрегламентовані соціальними ролями партнерів Ділове спілкування — якому відбувається обмін інформацією для досягнення певного результату. Інтимно-особистісне— розкриваються глибинні структури особистості.

Види комунікативних бар’єрів Виділяються такі типи бар’єрів, залежно від причин їх виникнення: Бар'єр взаєморозуміння. Може виникати через огріхи в процесі передачі інформації. Семантичний бар'єр. Виникає, коли одне і те ж слово різні люди розуміють по-різному, Стилістичний бар’єр. Він виникає при невідповідності стилю мови тогоЛогічний бар'єр. Виникає, коли логіка міркування того хто говорить або занадто складна для розуміння слухаючого,Соціально-культурний бар'єр. Його причиною стають соціальні, політичні, релігійні і професійні розбіжності в поглядахБар'єр авторитету. Іноді перешкодою може стати саме несприйняття того, хто говорить через його неавторитетність в очах слухача. Бар'єр відносин. Йдеться про виникнення почуття ворожості, недовіри до того хто говорить.

32. Аксіологічний аспект творчості.

Аксіолóгія (від грец. αξια—цінність) — наука про цінності, учення про природу духовних, моральних, естетичних та інших цінностей, їх зв'язок між собою, із соціальними, культурними чинниками та особистістю людини; розділ філософії.Зокрема, наука про цінності освіти, у яких представлена система значень, принципів, норм, канонів, ідеалів, які регулюють взаємодію в освітній сфері і формують компонент відносин у структурі особистості.

33. Причинна зумовленість творчості

1. 34. Вплив соціологічних факторів на формування творчої активності.

Соціологічні фактори :До них входить забезпеченість населення житлом, дитячими дошкільними установами, загальноосвітніми школами, медичними установами (лікарнями, поліклініками, аптеками), об'єктами культури (театрами, кінотеатрами, танцювальними залами, клубами, бібліотеками), торгівлі (магазинами, ринками, об'єктами громадського харчування), побутового обслуговування (будинками побуту, хімчистками, пральнями), спортивними установами (стадіонами, спортивними залами), тобто об'єктами забезпечення населенню нормальних умов життєдіяльності, а також системою соціального захисту. Рівень забезпеченості населення такими об'єктами впливає на продуктивність праці (чим нижчий рівень забезпеченості, тим нижчий рівень продуктивності праці), стан здоров'я населення (наприклад, якщо забезпеченість житлом нижча, ніж 28 м2 загальної площі на людину, тобто згідно з медичними нормами, то ймовірність захворювання населення різко зростає, а це негативно позначається на функціонуванні продуктивних сил), освітній рівень населення.

35. Проблема здібностей в психології. Проблема здібностей є однією з найбільш складних і найменш розроблених в психології. Розглядаючи її, перш за все слід врахувати, що реальним предметом психологічного дослідження є діяльність і поведінку людини. Джерелом поняття про здібності є безперечний факт відмінності людей за кількістю та якістю продуктивності їхньої діяльності. Різноманіття видів діяльності людини і кількісно-якісна різниця продуктивності дозволяє розрізняти види і ступеня здібностей. Судження про здібності має завжди порівняльний характер, тобто грунтується на зіставленні продуктивності, умінні одну людину з умінням інших. Критерієм здібності є рівень (результат) діяльності, якого одним вдається досягти, а іншим ні. Історія громадського та індивідуального розвитку вчить, що всяке майстерне вміння досягається в результаті більш-менш напруженої роботи, різних, іноді гігантських, «надлюдських» зусиль. З іншого боку, одні досягають високого володіння діяльністю, вміння і вмілості при меншій витраті сил і швидше, інші не виходять за межі середніх досягнень, треті виявляються нижче і цього рівня, навіть якщо вони старанно намагаються, вчаться і мають сприятливі зовнішні умови. Проблема здібностей постійно ставиться перед людиною життям. Вона завжди була такою ж важливою, скільки і захоплюючою. Здібності утворюються в ході життя людей, змінюються зі зміною об'єктивних умов, а отже виховуваних і перетворені. Саме життя ставить нас перед тим фактом, що загальна обдарованість є завжди фоном, на якому виявляються здібності. (+36)