26) Психологічний стан творчого натхнення

творчість - це діяльність, в результаті якої створюється продукт, що відрізняється оригінальністю. Зараз починають відходити від цього визначення і розглядають творчість в широкому і вузькому значенні цього слова.

У широкому сенсі творчість визначається як створення людиною активно перетвореної дійсності.

Тобто, конкретна людина створює конкретне для себе нове відкриття, коли він будує свій світ і в процесі цього будівництва використовує свої здібності, знання і уміння. В цьому випадку новизна, яку створює людина, полягає не в об'єктивно новому кінцевому результаті, а в самостійному створенні системи взаємин зі світом, в перетворенні цього світу. Світ розуміється не обов'язково як речовий, а, передусім, як соціальний світ діяльності, світ стосунків. Т. о., творчість стає центральною ланкою в розвитку людини. І кожна людина творить

У вузькому сенсі, творчість - це діяльність, результатом якої є створення нових матеріальних або духовних цінностей.

Чим відрізняється творчість від предметної діяльності. Основна ознака діяльності - відповідність результату діяльності мети, а творчий акт характеризується розузгодженням задуму і результату. Творчість може виникнути в діяльності як побічний продукт. Головне в творчості не зовнішня активність, а внутрішня.

Ознаки творчого акту :

1) несвідомість;

2) спонтанність, несподіваність;

3) неконтрольованість волею і розумом;

4) змінений стан свідомості;

5) збудження.

Особовий аспект творчості. У особи є здібності, мотиви, знання і уміння, завдяки яким вона створює продукт, що відрізняється новизною, оригінальністю і унікальністю (неповторністю). Вивчення цих здібностей, знань і мотивів дозволило виділити найбільш важливі з них для творчого процесу: 1.Уява. 2.Інтуїція. 3.Потреба особи в самоактуализации.

27) Взаємозв’язок психології творчості з іншими науками

Психологія має багатогранні зв’язки із природничими і соціальними науками.

Теоретико-методологічною основою психології є філософія. Без філософії психологія не могла б створювати власну методологію, робити необхідні теоретичні узагальнення. У той самий час філософія використовує результати психологічних досліджень при побудові наукової картини світу. Психологія тісно пов’язана з логікою. Логіка, як і психологія, вивчає людське мислення, тільки перша – його процесуальний, а друга – результативний аспекти.

Із суспільними науками (історією, економікою, соціологією, лінгвістикою, літературознавством, теорією мистецтв, юридичними і політичними науками тощо) психологію поєднує те, що вони потребують даних про природу соціально-психологічних явищ, особливостей індивідуальної і групової поведінки людей, закономірностей формування навичок, ціннісних орієнтацій, міжособистісних стосунків тощо. В свою чергу, психологія досліджує функції, які виконує психіка у суспільних стосунках людини.

Природознавство (біологія, фізіологія, фізика, хімія та ін.) поглиблює уявлення про психіку, доводить вивчення її механізмів до фізіологічного, нейрофізіологічного, біохімічного рівнів.

Медичним наукам, зокрема, психіатрії, психологія може допомогти в діагностиці захворювань, розумінні “внутрішньої картини” хвороби. На основі медицини, педагогіки, психології виникли шкільна гігієна, медична психологія, нейропсихологія та ін. Знання психології сприяє спілкуванню лікаря з пацієнтом, пропаганді медичних знань.

Розвиток технічних наук має враховувати параметри реакцій людини на зовнішні подразники, характеристики сприймання, збереження і переробки нею різних форм інформації. Психологія має велике значення для розв’язання проблем інженерної психології, ергономіки, в підготовці працівників у системах керування та при розробці самих систем керування, для створення комп’ютерів, систем комунікації, засобів відображення інформації та ін. Але найтісніший зв’язок психологія має з педагогікою.

28) Творчі здібності та їхній прояв

Термін "здібності", незважаючи на його давнє та широке застосування в психології, наявність у літературі багатьох його визначень, неоднозначний.

Значний внесок у розробку загальної теорії здібностей вніс наш вітчизняний вчений Б. М. Теплов. У понятті "здібності", по Теплову, укладено три ідеї. "По-перше, під здібностями розуміються індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють однієї людини від іншого ... По-друге, здібностями називають не усякі взагалі індивідуальні особливості, а лише такі, які мають відношення до успішності виконання будь-якої діяльності або багатьох діяльностей. По-третє, поняття "здатність" не зводиться до тих знань, навичок чи умінь, які вже вироблені в даної людини ".

Здібності, вважав Б. М. Теплов, не можуть існувати інакше, як у постійному процесі розвитку. Здатність, яка не розвивається, якої на практиці людина перестає користуватися, з часом втрачається. Тільки завдяки постійним вправам, пов'язаним із систематичними заняттями такими складними видами людської діяльності, як музика, технічне і художня творчість, математика, спорт і т. п., ми підтримуємо в себе й розвиваємо далі відповідні здібності.

Здібності - індивідуальні особливості людей, від яких залежить набуття ними знань, умінь і навичок, а також успішність виконання різних видів діяльності.

Загальні здібності включають ті, якими визначаються успіхи людини в самих різних видах діяльності. До них, наприклад, відносяться розумові здібності, тонкість і точність ручних рухів, розвинена пам'ять, досконала мова і ряд інших. Спеціальні здібності визначають успіхи людини в специфічних видах діяльності, для здійснення яких необхідні задатки особливого роду та їх розвиток. До таких здібностей можна віднести музичні, математичні, лінгвістичні, технічні, літературні, художньо-творчі, спортивні та ряд інших. Наявність у людини загальних здібностей не виключає розвитку спеціальних і навпаки. Нерідко загальні та спеціальні здібності співіснують, взаємно доповнюючи та збагачуючи один одного.

Теоретичні та практичні навички відрізняються тим, що перші зумовлюють схильність людини до абстрактно-теоретичних роздумів, а другі - до конкретних, практичних дій. Такі здібності на відміну від загальних і спеціальних, навпаки, частіше не поєднуються один з одним, разом зустрічаючись тільки в обдарованих, різнобічно талановитих людей.