19.Ідеалізація творчості. Реалізм фантазії. Фантазія та ймовірність.

У постміфологічній свідомості ставлення до культури ускладнюється: уявити її цілісно практично неможливо. Але все ж таки у людини виникає потреба охопити її цілісно, позбавитися від «,відчуження»,, про подолання якого йшлося у Гегеля. Саме цю функцію бере на себе уява: щоб створити інтегральний образ культури, треба поглянути на розчленованість емпіричної реальності «,зверху», —, з позиції казки, гри, крізь призму естетичних образів, історичного оповідання. «,Сказка ложь, да в ней намек...»,. Саме цей «,натяк», організовує «,брехню», у просторі казкового тексту, надає смислового вектору розвитку подій і образів (з огляду на це Я. ,Голосовкер говорив про «,логіку міфа», як про логіку розгортання «,імагінативного абсолюту»,). «,Брехня», утверджує «,натяк»,: немає його —, немає і казки. Саме на цьому засновано «,реалізм уяви», (Е. Ільєнков). Але необхідність існування додаткових процедур «,брехні», обумовлює необхідність існування посередника, який дає можливість охопити «,живе ціле», культури.

20. «Триакт» П.Енгельмєра

П. К. Енгельмаєру. В своїх дослідженнях він зближує психологічну структуру творчості технічної, наукової та художньої. У появі кожного винаходу спостерігається триакт, що складається з бажання, знання та вміння, тобто з накресленої мети, плану досягнення цієї мети й матеріального виконання. На жаль, до галузі психології творчості Енгельмаєр відносить тільки виникнення задуму, а не його втілення. Проте в цілому теорія творчості Енгельмаєра заслуговує позитивної оцінки. Замість психології творчості, яка розкриває суб"єктивний аспект діяльності він пропонує термін "еврилогія ", який охоплює цілісний процес творчості – від першої іскри задуму до його реального здійснення.

21) Гельмгольц, а. Пуанкаре про творчий процес.

В психології Творчість вивчається головним чином у двох аспектах: як психологічний процес творення нового і як сукупність властивостей особистості, які забезпечують її включеність у цей процес.

Творчість як процес розглядалася спочатку, виходячи із самозвітів діячів мистецтва й науки (опис «натхнення», «мук творчості» тощо). Деякі великі натуралісти (Г. Гельмгольц, А. Пуанкаре,)виділили кілька стадій у процесі від зародження задуму до моменту (який не можна передбачати), коли у свідомості виникає нова ідея.Вони видiляютьтакi етапи творчої роботи: 1) iнтенсивне ознайомлення з

проблемою; 2) вiдпочинок, або точнiшенесвiдома робота, що вiдповiдає визріванню думки; 3) перевiрка й опрацювання нової iдеї.

Англійський учений Г. Воллес (1924)[9] розчленував творчий процес на 4 фази: підготовку, дозрівання (ідеї), осяяння (інсайт) й перевірку. Подібні стадії виділяв і АнріПуанкаре, описуючи процес здійснення їм декількох математичних відкриттів[10]. На думку вченого творчий процес починався з постановка задачі, далі проходив процес несвідомої роботи, раптового знаходження ключа для розв'язання і, нарешті, заключна обробка результатів.

Оскільки головні ланки процесу (дозрівання й осяяння) не піддаються свідомому-вольовому контролю, це послужило доводом на користь концепцій, що відводили вирішальну роль у Творчість підсвідомому й ірраціональному факторам. Однак експериментальна психологія показала, що несвідоме й свідомому, інтуїтивному й розумове в процесі.