8. Дайте характеристику основних центрів давньоруської культури

Основними містами-центрами давньоруської культурі були Київ, Чернігів, Новгород, Володимир-Волинський, Львів, Луцьк, Галич та інші. Всі міста можна охарактеризувати розвитком архітектури, освіти, мистецтва. Наприклад, у Києві було збудовано найбільший собор держави – Софію Київську, Золоті ворота, храми Георгіївського та Ірининського монастирів (1019–1037 pp.). Справжньою перлиною давньоруської архітектури був Успенський собор Печерського монастиря, збудований протягом 1073–1078 pp. у Києві. У Чернігові князем Мстиславом Володимировичем 1036 р. було закладено Спасо-Преображенський собор. Нові ідеї в культовому будівництві втілились у спорудженні підкреслено урочистих храмів: церкви св. Миколая у Львові, храмів св. Іоанна Богослова та св. Дмитра в Луцьку, церкви-ротонди св. Василія у Володимирі, церкви св. Іоанна в Холмі. В Овручі збудовано церкву Св. Василія (1190).

Велике значення у внутрішньому облаштуванні храмів мали ікони. Іконописні майстерні існували у Києві, Чернігові, Галичі та інших містах.

Відбувається й розвиток освіти. Школи були відкриті у Києві, Новгороді, Володимирі-Великому. В 1086 році відкривається у Києві жіноча школа при Андріївському монастирі.

Тобто можна зробити висновок, що головним центром розвитку культури був Київ.

9. Розкрийте значення осередків культурного життя Київської Русі.

Основними осередками культурного життя Київської Русі були церкви та собори.

Християнська церква добре розуміла силу психологічного впливу на людину монументального мистецтва, зокрема величних архітектурних споруд, оздоблених, за словами літописця, всілякою красою. Тому й сам князь Володимир і його наступники виявили жваву будівничу діяльність. Вони старанно будували церкви.

У літописі Нестора «Повість минулих літ» під 988 роком читає-мо: «Наказав (Володимир) будувати церкви і ставити їх на тих місцях, де раніше стояли кумири. І поставив церкву на честь святого Василія (свого християнського патрона) на горбі, де стояв ідол Пе-руна й інші».

Початок кам’яного культового будівництва пов’язується з побудовою князем Володимиром у Києві в 989–996 рр. церкви Богородиці, або як її називали в народі – Десятинної. Назва зумовлена тим, що на її утримання виділялася десята частина вели-кокнязівських прибутків. До нашого часу Десятинна церква не збере-глася, вціліли частково лише її фундаменти. 1240 р. її зруй-нували монголо-татари.

Риси самобутнього древньоруського мистецтва яскраво прояви-лися у Софійському соборі у Києві, який збудував другий син Володимира – Ярослав. Софія Київська або Софійський собор – це головний (митрополичий) храм Давньоруської держави, присвячений Мудрості Господній. Впродовж кількох століть собор був осередком політичного і культурного життя країни. В ньому відбувалися собори руських єпископів, в ньому ставили на велике княжіння та приймали іноземних послів, правили молебні на честь перемог руських дружин і присягалися на вірність.

Будівнича діяльність Ярослава Мудрого привела до значного збільшення території Києва. Її обнесли величезним земляним валом довжиною 3,5 км, висотою 14 м, товщиною в основі близько 30 м. На ньому знаходилися міцні дубові стіни. З південного боку вал про-різав головний парадний в’їзд до Києва – урочисті Золоті ворота. Ця велична кам’яна будова, яка вперше згадується в літописі у 1037 р., поєднувала в собі функції оборонної споруди та парадної міської брами. 

Із поширенням християнства в Київській Русі разом з церквами почали виникати й монастирі – чоловічі та жіночі. У XIII ст. на Русі було вже близько 50 монастирів, 17 – тільки в одному Києві. Серед них перше місце належить Києво-Печерському монастирю, заснова-ному в 1051 р. Засновниками монастиря вважаються ченці Антоній та Феодосій. Монастир зіграв велику роль у розвитку давньоруської культури, став свого роду освітнім центром і центром літописання, дав багато церковних діячів.

Визначною архітектурною спорудою був Успенський собор Києво-Печерського монастиря, споруджений в 1073–1089 рр. на замовлення Святослава Ярославича.

В 1108 р. в Києво-Печерському монастирі була побудована Троїцька надбрамна церква. З часів Київської Русі зберігся ще один архітектурний пам’ятник – церква Спаса на Бересті. 

Тобто можна зробити висновок, що будування архітектурних пам`яток культури мало велике значення як і для тогодешнього населення (примножування до християнської віри), так і для сьогоднішнього (пізнання історії та культури свого народу).