4. Водний транспорт
Водні маршрути активно використовується для пасажирських транспортувань і туристичних цілей. Водні види відпочинку вельми популярні, вони використовуються для інвалідних подорожей і туризму, зокрема, на різного роду човнах, яхтах, суднах, морських та річкових круїз них і екскурсійних суднах.
Річковий пасажирський транспорт був і залишається на сьогодні важливим засобом пересування на місцевих регулярних маршрутах. Розроблені і широко використовуються швидкісні судна, на підводних крилах, спеціальні плоскодонні судна з водометними двигунами для мілководдя, судна на повітряній подушці.
Для річкових пасажирських транспортувань використовується судна з паровим двигуном, двигуном внутрішнього згорання або дизель-електричним приводом. Розрізняють колісні судна (два гребні колеса по бортах зазвичай у центрі корпусу судна або одне за кормою), судна з приводом гребним гвинтом водометні, на повітряній подушці. Для швидкісних річкових перевезень пасажирів застосовуються судна на підводних крилах типу «Ракета» і великої місткості класу «метеор». Слід також окремо виділити парусні яхти, катери різних типів і моторні човни з гвинтовими стаціонарними і підвісними моторами, водометними двигунами, повітряними пропелерами, а також спеціальні парусні судна для руху по гладкому льоду водоймищ, які замерзли – буєри.
Річкові транспортування звичайно здійснюються в сезон на воді, вільній від льоду, тобто має значення сезонність транспортування. Цей чинник вельми важливий, оскільки велика частина річок і водних просторів північної півкулі замерзає взимку і транспортування практично нездійсненне. Навігація на річках відкривається лише після сходу льоду. Для організації стоянки, посадки і висадки пасажирів і приймання вантажів обладнуються річкові пристані з причалами і дебаркадерами різних типів, на яких влаштовуються органи управління річковим транспортуванням, технічного забезпечення транспортування, заправки судів прісною водою, продовольством і паливом, ремонту і профілактики суден, каси і зали очікування для пасажирів, ресторани та інші пункти харчування, екскурсійні бюро, магазини, багажні відділення, рятувальні станції, служби навігації та інші елементи інфраструктури цієї розвиненої індустрії.
Безпека і охорона життя на водному судні
Персональні рятувальні засоби. На борту будь-якого судна є індивідуальні рятувальні засоби. До таких належить рятувальний круг, масою не більше 2,5кг, зовнішній діаметр – не більше 800 мм, внутрішній не менше 400 мм, виготовляється з плавучого матеріалу, забезпечується рятувальним леєром діаметром не менше 9,5 мм, здатний утримувати на воді протягом 24 години вантаж (залізна чушка) вагою 14,5 кг. Рятівні круги прикріплюються в доступних місцях по бортах судна, на відкритих палубах, так, щоб їх можна було легко зняти у разі потреби. Щонайменше один рятувальний круг повинен бути забезпечений плавучим лином достатньої довжини, він забезпечуються сигнальними пристроями і димовими шашками.
Для кожної людини, що находиться на борту судна має передбачатися рятувальний жилет. Крім того, повинні бути особливі рятувальні жилети для дітей у кількості, рівній 10% від загальної кількості пасажирів, що знаходяться на борту. Конструкція жилету така, що не дозволяє одягнути жилет неправильно, наприклад, зворотнім боком. Рятувальний жилет складається з двох роздільних камер і надягається за 1 хвилину. Він має засіб для автоматичного надування, що призводить в дію в ручну одним рухом руки, автоматичним надуванням при зануренні у воду, надуванням ротом та сигнальні пристрої, проблискові та інші вогні, свисток. Жилет повинен бути зручним і не сковувати рухів. У ньому можна стрибати у воду з висоти 4,5 метрів без тілесних ушкодження або пошкодження власне жилета. У ньому можна проплисти коротку відстань і забратися в шлюпку або пліт. Він повинен мати достатню плавучість і остійність і підтримувати рот непритомної людини не менш ніж у 120мм від поверхні води так, щоб тіло людини було відхилено назад не більше ніж на 20* і не більше ніж на 50* від вертикального положення. Плавучість рятувального жилету неповинна зменшуватися більш ніж на 5% після занурення у воду на 24 години.
При плаванні в холодних водах використовують гідрокостюм – спеціальний захисний костюм, що зменшує втрату тепла тілом людини при находженні в холодній воді. Для кожної особи, яка розподілена до певної шлюпки, повинен бути передбачений гідрокостюм відповідного розміру.
Всі рятувальні плав засоби і жилети обладнуються пошуковими і сигнальними пристроями. На кожному судні і на рятувальному пристрої є аварійні радіобуї для визначення місця знаходження рятувального засобу на морі (або суші). Сигнали радіо буя дозволяють полегшити роботи з пошуку і рятування потерпілих. Рятувальні плавзасоби забезпечуються запасом продовольства медикаментів і інших предметів, необхідних для життєзабезпечення в екстремальній ситуації на морі.
Розклад по тривогах. Ретельно розробляються засоби інформації пасажирів, евакуаційні виходи, розподіл по рятувальних шлюпках, методологія спуску шлюпок і посадки пасажирів і команд. На всіх належних місцях (у каютах, коридорах, салонах) має бути розклад по тривогах і інструкції на випадок аварії. Для кожного пасажира що знаходиться на борту судна мають передбачатися інструкції, яким належить слідувати в аварійних ситуаціях. Розклади по тривогах розвішуються на видних і доступних місцях. У пасажирських каютах вивішуються схеми, інструкції, пам’ятки на відповідних мовах, в яких міститься інформація про місце збору, основні дії в разі аварії, способи надягання рятувального жилета.
При вході будь-якого пасажирського судна в міжнародний морський рейс, за винятком короткого, перший день (протягом 24 годин з моменту відходу) проводяться навчання із врятування на випадок аварії, в якому повинні брати участь усі пасажири і команди. Пасажирів знайомлять зі шляхами евакуації на судні порядком проходження до рятувальних шлюпок, правилами використання рятувальних жилетів, плотів, шлюпок та інших рятувальних засобів.
Завжди в готовності має бути чергова шлюпка, призначена для рятування людей, збирання рятувальних шлюпок і плотів на воді.