8.2. Прийняття поточних рішень
Основною функцією управління виробничим процесом є забезпечення наявності необхідних матеріалів (сировини) в момент, коли в них виникає потреба. Аналогічна виникає проблема, коли необхідно забезпечити наявність готової продукції в момент, необхідний для реалізації замовнику. Тому проблема управління міститься в збалансованості процесів постачання, виробництва та реалізації (рис. 8.2).
Рис. 8. 2. Виробничий цикл та місце запасів у ньому
На практиці дуже важко забезпечити оптимальний ступінь координації планів постачання, виробництва та реалізації. Суть координації міститься в тому, щоб сировина надходила саме в той момент, коли вона включається в процес виробництва, а виробничий цикл закінчувався б саме в той момент, коли готова продукція відвантажується замовнику. Саме з цієї причини необхідно планувати створення запасів сировини та матеріалів (виробничий запас) і готової продукції (товарний запас).
8.2.1. Прийняття рішень в процесі постачання
Прийняття рішень щодо розмірів партії замовлень. Важливою складовою оптимізації процесу постачання є визначення величини партії сировини та матеріалів, яка закуповується в постачальника. Для вирішення цього завдання необхідна наявність альтернатив та здійснення необхідних розрахунків.
Є два варіанта постачання сировини та матеріалів:
постачання великих обсягів через тривалі проміжки часу;
постачання невеликих обсягів через короткі проміжки часу.
Вибір варіанту здійснюється з урахуванням таких чинників:
потреб виробництва в сировині та матеріалах за плановий період;
величини складських затрат на зберігання запасів;
пропозицій на ринку;
розміру підприємства
якості сировини та матеріалів;
цін та системи знижок, що пропонують постачальники.
Прийняття рішень щодо постачання матеріалів тісно пов’язане з рівнем наявних запасів на підприємствах. Процедура замовлення матеріалів для всіх підприємств практично однакова, яка має вигляд схеми (рис. 8.3).
Рис. 8.3. Модель обліку та контролю запасів на підприємстві
Величина обсягів закупівель та проміжки часу, через які здійснюється постачання сировини та матеріалів, повинні знаходитись в оптимальній залежності, а тому в процесі постачання необхідно визначити: критичний рівень запасів, величину партії, момент оформлення замовлення.
1)Закупівля великих обсягів через значні проміжки часу має позитивні та негативні сторони. До позитивних відноситься зменшення вартості матеріальних ресурсів внаслідок наданих знижок за закупки великих обсягів, зменшення затрат на процес придбання (внаслідок зменшення кількості поставок) та зростання надійності процесу виробництва; до негативних - значне вилучених коштів з обороту, збільшення величини процентів за користовування кредитом та зростання складських затрат.
2)При закупівлі незначних обсягів через невеликі проміжки часу до позитивних характеристик можна віднести зменшення кількості вилучених коштів із обороту та величини складських запасів, а також зменшення втрат внаслідок псування запасів із-за фізичного та морального старіння. Крім того, вивільнення площ позитивно впливає на всю організацію діяльності підприємства. До недоліків можна віднести втрату переваг щодо умов і цін постачання та виникнення додаткових затрат з оформлення замовлень внаслідок збільшення їх кількості.
Отже, оптимізація обсягу замовлень базується на скороченні суми затрат на придбання та зберігання запасів на складах.
Характерно, що затрати на оформлення поставок при постачанні сировини та матеріалів збільшуються пропорціонально кількості поставок і не залежать від величини їх обсягу. До таких затрат зокрема відносяться затрати на ведення переговорів щодо майбутніх поставок, оформлення замовлень, здійснення контролю за проходженням рахунків, приймання матеріальних цінностей, поштові та канцелярські затрати.
На відміну від затрат на оформлення поставок, величина складських затрат в основному залежить від обсягів та вартості складських запасів. Отже, чим більша кількість замовлень і менші обсяги окремих замовлень, тим менша величина складських затрат. Це означає, що затрати на оформлення замовлень та складські затрати знаходяться в зворотно-пропорційній залежності (рис. 8.4).
Оптимальний обсяг закупівель (Ко) відповідає найменшому значенню суми затрат на оформлення поставок та величини складських затрат.
Розрахунок оптимальної партії можливо також здійснити за допомогою універсальної формули Вілсона:
(8.1)
де
Q- оптимальна величина закупленої партії;
m- річний обсяг закупівлі товарів (сировини) матеріалів в кількісному виразі (шт., т.);
о - затрати по обслуговуванню закупівель в разрахунку на одну партію;
ціна франко -склад покупця за одиницю товару (матеріалів);
r -затрати на складування в процентах від вартості середньорічного виробничого запасу (у вигляді коефіцієнта);
При використанні формули Вілсона необхідно враховувати такі припущення:
рівномірне споживання сировини протягом планового періоду;
використання стабільних цін;
відсутність знижок за кількість;
відсутність обмежень при складуванні;
відсутність проблем при фінансуванні;
вільний вибір термінів поставок;
відсутність диференційованої шкали транспортних затрат.
Рис. 8.4. Оптимізація обсягу замовлень, де I -складські затрати; II- затрати на оформлення поставок, К-оптимальний обсяг закупівель
Приклад 8.1 Вихідні дані: нехай підприємству на рік необхідно 200 гл (гекалітрів) бензину. Якщо така кількість надходить одночасно, то виробничий запас безпосередньо після закупівлі складе 200 гл, але з часом постійно буде зменшуватись і в кінці року дорівнюватиме "0". При цьому середньорічний запас складе 100 [(200+0): 2]. Якщо закуповувати сировину 2 рази на рік, тобто по 100 гл кожного разу, то середньорічний запас складе
50 гл [(100+0):2]. Залежність величини партії поставки та запасу сировини зобразимо на рис. 8.5. Ця залежність дозволяє встановити таку закономірність: чим більша партія сировини, що постачається одночасно, тим більша величина середньорічного запасу і тим більша величина затрат на зберігання.
Для мінімізації складських затрат, а отже оптимізації економічної ефективності процесу постачання сировини, підприємство може прийняти рішення закупівлю здійснювати меншими партіями з одночасним збільшенням кількості поставок. Однак, незалежно від величини партії поставки сировини, підприємство відшкодовує всі затрати, пов'язані з розміщенням замовлення, прийманням сировини та контролем за проходженням рахунків. Сума подібних затрат по обслуговуванню закупівель у розрахунку на 1 партію, як правило, буває приблизно однаковою.
Рис. 8.5. Залежність величини партії поставки та величини запасу сировини
Ця обставина стимулює підприємства здійснювати закупівлі сировини та матеріалів великими партіями. Очевидно, оптимальна величина загальних затрат займе проміжне положення і буде знаходитись десь між максимальною та мінімальною кількістю партій. При цьому в підприємства виникає практична проблема, сутність якої міститься в визначенні такої величини та кількості партій закупівлі, при якій сума затрат на складування та обслуговування закупівель, була б найменшою.
Приклад 8.2 Вихідні дані: нехай вартість 1 гл (гекалітр) бензину 100 грн., затрати на його зберігання складають 20 % вартості середньорічного запасу, затрати на обслуговування закупівель -1000 грн. на кожну партію. Результати розрахунку для визначення оптимальної партії закупівлі бензину наведемо в табл. 8. 1.
Одержані результати свідчать про те, що затрати на складування скорочуються, а затрати на обслуговування закупівель, навпаки, зростають пропорціонально зростанню їх кількості в рік. Оптимальна кількість закупівель в рік (згідно наведеного прикладу) складатиме 1-2 партії, поскільки при визначеному показникові сума затрат на складування та обслуговування закупівель найменша.
Враховуючи, що ми одержали два альтернативні рішення:
а) закуповувати необхідно один раз в рік в кількості 200 гл;
б) закуповувати необхідно два рази в рік по 100 гл в кожній партії, тому для вибору оптимального варіанту із наявних альтернатив, необхідно залучити додаткову інформацію, яка стосується умов постачання.
Таблиця 8.1