Калькуляція нормативної собівартості 1т концентрату, грн.

Статті затрат	Поточні норми		План	Факт	Відхилення від норм
	на 01.01	на 01.02			усього	враховані	невраховані
А	1	2	3	4	5	6	7
1. Сировина та матеріали 2. Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби 3. Паливо й енергія на технологічні цілі 4. Основна заробітна плата 5. Додаткова заробітна плата 6.Відрахування на соціальне страхування 9.Затрати на утримання та експлуптацію устаткування 10.Загальновиробничі затрати 11.Інші виробничі затрати 12.Виробнича собівартість	8,70 10,52 15,66 4,80 1,20 2,33 5,61 6,68 1,21 56,71	8,44 10,12 12,94 5,11 1,20 2,46 5,61 6,18 1,10 53,16	8,44 10,07 12,94 5,11 1,20 2,46 5,61 6,18 1,10 53,11	8,87 9,04 13,03 5,11 1,21 2,46 5,66 6,13 1,55 53,03	+0,43 -1,03 +0,06 - +0,01 - +0,05 -0,05 +0,45 -0,08	+0,13 -1,03 +0,06 - +0,01 - +0,05 -0,05 +0,45 -0,38	+0,30 - - - - - - - - +0,30

• тарифні довідники, що містять ціни на виробничі ресурси, які споживаються;

• методика розрахунку собівартості.

Нормативна картка містить всі види прямих затрат (матеріальні та трудові), а також загальновиробничі затрати на одиницю продукції. В картці нормативних затрат міститься дата встановлення нормативу, код та найменування продукту, види та коди ресурсів (прямих матеріальних та трудових, а також загальновиробничих затрат), нормативні ціни; вказується технологічний маршрут обробки цехами, а також підраховуються загальні виробничі затрати на одиницю продукції.

Тарифний довідник- це інформаційний масив даних про ціни на всі види ресурсів, що використовуються в процесі діяльності.

Існують декілька підходів щодо формування облікових цін. Основним із них є орієнтація на фактичні або на облікові ціни (якщо фактичні ціни ще невідомі). Облікові ціни, в свою чергу, можуть встановлюватись на основі фактичних цін минулих звітних періодів або прогнозних цін майбутніх періодів.

Нормативна собівартість використовується для оцінки випуску продукції за місяць в розрізі структурних підрозділів і підприємства в цілому, а також оцінки браку продукції та залишків незавершеного виробництва. Співставлення нормативної собівартості з фактичною дозволяє оцінити ефективність використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Необхідність обліку змін норм пов’язана з динамічними процесами, які відбуваються в зовнішньому та внутрішньому середовищах.

Розрізняють планові та позапланові зміни норм. Планові зміни норм пов’язані зі здійсненням запланованих організаційно-технічних заходів (заміна обладнання, використання нових технологій, підвищення кваліфікації працівників) або виявленою невідповідністю існуючих норм поточному організаційному та технологічному рівню виробництва.

Позапланові зміни норм здійснюють у випадку непередбачених обставин (пов’язані з відсутністю сировини, заміною обладнання, відсутністю виробничого обладнання). Такі зміни норм вводять на нетривалий період – до моменту усунення причин цих змін.

Для удосконалення та систематизації обліку змін норм на підприємствах розробляються класифікатори причин змін норм, які можна згрупувати за такими напрямами:

• удосконалення системи управління та організації виробництва;

• удосконалення засобів праці;

• удосконалення використання предметів праці;

• підвищення якості продукції;

• упровадження прогресивних технологій та автоматизації виробництва.

За цими напрямами розробляють причини, які підлягають шифруванню та занесенню до відповідних документів про зміну норм.

Протягом місяця в оперативному порядку на основі повідомлень про зміну поточних норм, вносяться дані в загальну інформаційну систему.

Дані про зміну норм за кожним видом продукції накопичуються упродовж місяця, а в кінці звітного періоду на їх основі коригуються нормативні калькуляції.

Важливою передумовою ефективного використання нормативного методу обліку затрат є оцінка залишків незавершеного виробництва, яка повинна проводитись на початку місяця на основі поточних норм. Така оцінка пов’язана зі змінами поточних норм та необхідністю коригування залишків з урахуванням цих змін.

На практиці використовують різні способи перерахунку залишків незавершеного виробництва. Так, можна виділити прямий подетальний перерахунок та укрупнений перерахунок за калькуляційними статтями.

Суть подетального перерахунку міститься в тому, що результати, одержані на основі інвентаризації або оперативного обліку деталей та вузлів, перераховують на величину змін норм.

Другий спосіб отримав широке поширення на практиці але є менш достовірним та трудомістким порівняно з першим.

Для прикладу наведемо форму відомості, в якій здійснюється перерахунок залишку незавершеного виробництва за місяць (табл. 7.2). В практичній діяльності перерахунок може здійснюватись і декілька разів в місяць, тобто в разі необхідності.

Таблиця 7.2