Форма спрощеного звіту за системою “дірект-костінг”

№ п/п	Основні показники	Значення
1.	Виручка від реалізації продукції (В)	10 000
2.	Змінні затрати (ЗЗ)	6 000
3.	Маржинальний доход (Мд)	4 000
4.	Постійні затрати (ПЗ)	1 000
5.	Прибуток (П)	3 000

Маржинальний доход в різних літературних джерелах називають по- різному: валовий прибуток, брутто-прибуток, маржинальний прибуток, сума покриття. Маржинальний доход, який складається із суми прибутку та постійних затрат доцільно, на наш погляд, називати або маржинальним доходом або сумою покриття.

Маржинальний доход за кожним конкретним продуктом визначається як різниця між виручкою від реалізації та змінними затратами для конкретного продукту. Сукупність брутто-прибутків, одержаних внаслідок реалізації всіх видів продукції називається загальною сумою покриття, яка призначена для покриття, в першу чергу, постійних затрат. При такій системі обліку постійні затрати не відносяться на запаси готової продукції й не включаються в обсяги незавершеного виробництва. Ця система обліку орієнтує бухгалтерський облік не на процес виробництва, а на процес реалізації, покладені ж в її основу принципи відповідають вимогам ринку.

5.2. Порядок формування собівартості за методом дірект-костінг

Формування маржинальної собівартості дозволяє вирішити низку таких проблем:

• оцінити економічну доцільність виготовлення на підприємстві напівфабрикатів або закупки їх зі сторони;

• прогнозувати обсяги виробництва (при співставленні наявних внутрішніх джерел засобів підприємства та можливостей їх ефективного використання);

• прогнозувати обсяги реалізації; при цьому ціни реалізації зіставляють з маржинальною собівартістю для:

• класифікації клієнтів за типами (категоріями) в розрізі конкретних видів готової продукції;

• класифікації видів продукції за рівнем маржинальної собівартості;

• збільшення обсягів демпінгових продаж за умови, що ціни не зменшаться нижче маржинальної собівартості.

Однак не існує єдино правильного методу, який би забезпечив вирішення всіх проблем, тому вибір того чи іншого методу залежить від багатьох чинників і, зокрема, від мети, яку необхідно на його основі досягти підприємству. Для цього наведемо порівняльну характеристику методів обліку затрат та калькулювання за повною і неповною собівартістю (табл. 5. 2).

Обчислення неповної собівартості пов’язане з необхідністю формування відносно незмінних на одиницю продукції (при будь-якому обсязі випуску) затрат, які не залежать від результатів розподілу та перерозподілу непрямих (постійних) затрат. Таку інформацію у вигляді неповної собівартості та маржинального доходу (суми покриття) надає система дірект-костінг.

Упровадження та використання системи дірект-костінг повністю змінює систему обліку та контролю.

Послідовність формування собівартості за методом дірект-костінг включає такі основні етапи:

• поділ виробничих затрат на змінні та постійні;

• калькулювання собівартості продукції за обмеженими затратами;

• обчислення внеску на покриття, як важливого результативного показника, головне призначення якого - відшкодування (покриття) постійних затрат і формування прибутку;

• віднесення постійних затрат до затрат періоду, які розглядаються як єдине ціле і не зіставляються з конкретними видами продукції;

• формування звіту про доходи.

Таблиця 5.2