2.3. Класифікація затрат

Для ефективної організації управлінського обліку необхідно використовувати економічно обгрунтовану класифікацію затрат за окремими ознаками. Метою класифікації є упорядкування затрат відповідно до вирішуваних завдань. Різноманітні завдання вимагають використання адекватних ознак класифікації затрат за принципом: "різні ознаки класифікації- для різних цілей". Затрати можна класифікувати за економічним змістом, способом віднесення затрат на собівартість продукції, складом, за місцями виникнення та центрами відповідальності, відповідно до обсягу діяльності, за доцільністю використання, за ступенем охоплення планом, впливу керівника на величину затрат.

Традиційний підхід до класифікації затрат для оцінки запасів та обчислення прибутку, не дозволяє вирішити багато інших не менш важливих завдань, які виникають в системі управління, насамперед пов’язаних зі створенням надійної бази для прогнозування економічних наслідків рішень, що приймаються на різних рівнях управління підприємством. Тому метою класифікації затрат в системі управлінського обліку є формування інформації для керівників з метою прийняття управлінських рішень. Адже керівники всіх рівнів управління повинні заздалегідь передбачати, які затрати і вигоди будуть наслідком прийнятих ними рішень.

За економічним змістом затрати класифікують за елементами і статтями. Відповідно до П(С)БО 16: “елемент затрат- це сукупність економічно однорідних затрат”. Характерно, що номенклатура елементів затрат однакова для всіх галузей економіки. Особливістю цієї номенклатури є те, що групування здійснюється незалежно від цільового спрямування затрат та місця їх виникнення.

Класифікація затрат за економічними елементами включає такі основні їх види:

• матеріальні затрати;

• затрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація;

• інші операційні затрати.

До складу елемента “Матеріальні затрати” включається вартість сировини й основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії; запасних частин; тари й тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента “Затрати на оплату праці” включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсайційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші затрати на оплату праці.

До складу елемента “Відрахування на соціальне страхування” включаються:

• відрахування на обов’язкове пенсійне страхування;

• відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та затратами, зумовленими народженням та похованням (далі-соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності);

• відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

• відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі- соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності);

• відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;

• відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента “Амортизація” включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента “Інші операційні затрати” включаються затрати, які не увійшли до складу попередніх елементів затрат, зокрема, затрати на відрядження, на послуги зв’язку, плата за розрахунково-касове обслуговування.

За складом затрати поділяються на одноелементні та комплексні (багатоелементні). Одноелементні складаються з одного елемента: матеріальних, трудових або основних затрат.

Комплексними є затрати, які містять декілька елементів, наприклад, загальновиробничі, до складу яких включаються всі елементи затрат.

Класифікації затрат за економічними елементами широко поширена в фінансовому обліку для складання форм фінансової звітності і, зокрема, “Звіту про фінансові результати”. Така класифікація дозволяє визначати та аналізувати структуру затрат на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг). В залежності від питомої ваги того чи іншого елементу в загальній сумі затрат конкретні виробництва відносять до матеріаломістких (з найбільшою питомою вагою матеріальних затрат в собівартості), до трудомістких (з найбільшою питомою вагою трудових затрат в собівартості) та фондомістких (з найбільшою питомою вагою амортизації основних засобів в собівартості). Крім того, аналіз структури затрат дозволяє визначати напрями скорочення затрат.

Отже, групування затрат за економічними елементами дозволяє одержати інформацію про те, що саме й на яку суму витрачено в процесі виробництва й реалізації в цілому по підприємству. Однак таке групування не дозволяє здійснити контроль і аналіз затрат за цільовим призначенням (видами виробів). Для цього необхідно використовувати групування затрат за статтями калькуляції, яке залежить від методу планування, технології виробництва та виду продукції.

Саме тому встановлення переліку та складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) тепер віднесено до компетенції підприємства й повинно бути регламентовано його обліковою політикою.

Стаття затрат- це сукупність затрат, для якої характерна однорідність їх цільового використання.

До виробничої собівартості включаються такі типові статті калькуляції:

• сировина та матеріали;

• купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

• паливо й енергія на технологічні цілі;

• зворотні відходи (вираховуються);

• основна заробітна плата;

• додаткова заробітна плата;

• відрахування на соціальне страхування;

• затрати на утримання та експлуатацію устаткування;

• загальновиробничі затрати;

• втрати від браку;

• інші виробничі затрати;

• попутна продукція (вираховується).

До статті калькуляції “Сировина та матеріали” включається вартість:

• сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, утворюючи її основу, або є необхідними компонентами при виготовленні продукції (робіт, послуг);

• допоміжних матеріалів, що використовуються при виготовленні продукції (робіт, послуг) та для сприяння виробничому процесу й для пакування продукції ;

• малоцінних та швидкозношуваних предметів, строк експлуатації яких менший від одного року (або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року), які використовуються в процесі виробництва продукції.

До статті калькуляції “Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій” включається вартість:

• купівельних напівфабрикатів та готових комплектуючих виробів, придбаних для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових затрат праці з їх обробки або збирання;

• робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами.

• До статті калькуляції “Паливо й енергія на технологічні цілі” відносяться затрати на всі види палива й енергії (як одержані від сторонніх підприємств та організацій, так і виготовлені на підприємстві), що безпосередньо використовуються в процесі виробництва продукції.

• До статті калькуляції “Основна заробітна плата” відносяться затрати на виплату основної заробітної плати, обчисленої згідно з прийнятими підприємством системами оплати праці, у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників, зайнятих виробництвом продукції.

• До статті калькуляції “Додаткова заробітна плата” відносяться затрати на виплату виробничому персоналу підприємства додаткової заробітної плати, нарахованої за роботу понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

• До статті калькуляції “Відрахування на соціальне страхування” включаються:

• відрахування на обов’язкове пенсійне страхування;

• відрахування на соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;

• відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

• відрахування на соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

До статті калькуляції “Затрати на утримання та експлуатацію устаткування” належать:

• амортизаційні відрахування від вартості виробничого та підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту та інструментів і приладів із складу основних виробничих засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів;

• затрати на утримання й експлуатацію виробничого і підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту та інструментів і приладів із складу основних виробничих засобів (технічний огляд, технічне обслуговування);

• затрати на ремонти, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та одержання первинно визначеної суми майбутніх економічних вигід від використання виробничого та підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту та інструментів і приладів із складу основних виробничих засобів;

• сума сплачених орендарем платежів за користування наданими в оперативний лізинг (оренду) основними засобами, іншими необоротними матеріальними активами, нематеріальними активами;

• затрати на утримання цехових транспортних засобів;

• інші затрати, пов’язані з утриманням та експлуатацією устаткування, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів.

До статті калькуляції “Загальновиробничі затрати” належать:

• затрати на управління виробництвом:

• амортизація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

• амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

• сума сплачених орендарем платежів за користування наданими в оперативний лізинг (оренду) основними засобами, іншими необоротними матеріальними активами та нематеріальними активами загальновиробничого призначення;

• затрати некапітального характеру, повязані з удосконаленням технологій та організацією виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності та інших експлуатаційних властивостей в процесі виробництва;

• затрати на обслуговування виробничого процесу;

• затрати на охорону праці;

• затрати на пожежну й сторожову охорону;

• плата за використання та обслуговування засобів сигналізації, за надані для виробничих потреб послуги телефонного зв’язку;

• податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі, безпосередньо пов’язані з виробничим процесом і кількістю продукції, що випускається;

• місцеві податки і збори:

• затрати, пов’язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення;

• затрати на перевезення працівників виробничих підрозділів до місця роботи і назад у напрямках, що не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування;

• затрати, повязані з виконанням робіт вахтовим методом, передбачені законодавством;

• затрати на виплату надбавок до заробітної плати за кожну добу, які виплачуються з моменту виїзду до повернення на підприємство працівникам цеху, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз’їздний характер;

• платежі зі страхування ризиків цивільної відповідальності, пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі виробничих фондів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення, цехового майна, пов’язане з виробничою діяльністю; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана іншим особам.

• відрахування та створення резервного фонду для забезпечення гарантійних зобов’язань на проведення гарантійних ремонтів;

• затрати цеху, пов’язані з професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем виробництва працівників, пов’язаних з виробничою діяльністю, що перебувають в трудових відносинах з підприємством;

• затрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

• компенсація робітникам за використання для потреб виробництва власного інструменту і особистого транспорту;

• суми вихідної допомоги, передбачені чинним законодавством, працівникам, пов’язаним з виробничою діяльністю;

• суми матеріальної допомоги (премій, заохочень) працівникам, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг);

• інші затрати цеху, дільниці.

До статті калькуляції “Втрати від браку” належать:

• вартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів) з технологічних причин;

• затрати на усунення браку;

• затрати, що перевищують установлені норми на гарантійний ремонт;

• технологічні втрати.

До статті калькуляції “Попутна продукція” включається вартість попутної продукції, одержаної одночасно з основним (цільовим) продуктом, тобто в єдиному технологічному процесі. Ця продукція за якістю відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, приймається відділом технічного контролю та призначається для подальшої переробки або відпуску стороннім підприємствам. Вартість попутної продукції, обчислена за визначеними цінами, вираховується із собівартості основної продукції.

Взаємозв’язок класифікацій затрат за елементами відповідно до П(С)БО 16 та статтями калькуляції відповідно до Методичних рекомендацій [3], відображено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1