2. 1. Сучасні стратегії управління затратами і доходами

Одним із основних об’єктів управлінського обліку є затрати. Затрати- це важлива і разом з тим складна економічна категорія. Інформація про затрати займає центральне місце в системі управління як підприємства в цілому, так і кожного структурного підрозділу.

Затрати виникають в процесі будь-якої діяльності, зокрема, основної діяльності. Основна діяльність- пов’язана з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), є головною метою створення підприємства та забезпечує основну долю його доходу.

Тому важливим завданням системи управління є, перш за все, управління затратами. Метою управління затратами є досягнення такого їх рівня, який би забезпечив передбачену підприємством (установою, організацією) величину прибутку. Підхід, який базується на скороченні затрат, відповідає стратегії зменшення затрат, для якого характерна орієнтація на виробника. При цьому основна увага приділяється калькулюванню собівартості продукції та обліку затрат. Основною метою управління затратами, побудованого на стратегії зменшення затрат, вважається їх скорочення. Ця стратегія базується на вченні Ф.У.Тейлора (1856-1917).

Переважаючою в сучасний період є концепція конкурентних переваг Портера, згідно з якою підприємства створюють відповідні цінності для своїх покупців. Кінцева цінність, створена підприємством, визначається тим, скільки покупці готові заплатити за товари або послуги, які пропонує підприємство. Забезпечення безперервності розвитку будь-якого підприємства в сучасний період можна досягти лише за умови постійного досягнення конкурентних переваг. Сьогодні витримати конкуренцію можливо або постійно скорочуючи затрати (стратегія зменшення затрат), або збільшуючи цінність (стратегія диференціації). Якщо ціну, яку готові заплатити покупці, відобразити у вигляді доходу (виручки), то чистий прибуток можна визначити як різницю між виручкою та собівартістю продукції.

Отже, для визначення ефективності діяльності необхідно постійно порівнювати затрати з доходами, які є основними об’єктами управлінського обліку.

2.2.Тлумачення понять “затрати” і “витрати”

Як правило, під “затратами” розуміють вартість спожитих ресурсів в процесі діяльності. Іншими словами, “затрати” - це вартісний вираз використаних в процесі діяльності підприємства (установи, організації) матеріальних, трудових, фінансових та інших видів ресурсів.

У вітчизняних навчальних, наукових виданнях та законодавих актах і, закрема, Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та Методичних рекомендаціях з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості в останні роки широкого поширення набуло поняття “витрати”, разом з тим повністю зникло поняття “затрати”. Так, згідно П (С)БО 16, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що приводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Отже, термін “витрати” означає використання (відтік) грошових коштів, іншими словами- це зменшення економічної вигоди протягом звітного періоду в формі зменшення або використання активів підприємства, або збільшення його зобов’язань, що веде до зменшення капіталу. Отже, терміни “витрати” і “затрати” – містять різний економічний зміст.

Термін «затрати» безпосередньо пов'язаний з формуванням собівартості продукції (робіт, послуг) в процесі господарської діяльності, тому під “затратами” слід розуміти вартість спожитих ресурсів у процесі виробництва та її реалізації. В “Методичних рекомендаціях з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості” (далі Методичні рекомендації) від 02.02.2001 р. № 47 термін “затрати” не використовується, він автоматично замінений терміном “витрати”, який має не лише інший економічний зміст але й призначення.

В нормативних актах, які регламентують оподаткування прибутку підприємств, зокрема, в Законі України “Про оподаткуваня прибутку підприємств”, використовується термін “валові витрати”. “Валові витрати”, згідно ст. 5 п.5.1 цього Закону, характеризуються як “сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі та здійснюється як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності”[2]. Термін “валові витрати”, відповідно до цього Закону, використовується для визначення прибутку, який підлягає оподаткуванню.

Отже, використання термінів “затрати”, “витрати” та “валові витрати” пояснюється тим, що завдання вітчизняного бухгалтерського обліку в сучасний період значно розширились, зокрема, він повинен одночасно задовольняти інформаційні потреби різних груп користувачів (зовнішніх та внутрішніх), для чого й створені різні види обліку. Враховуючи, що до складу бухгалтерського обліку, згідно законодавства України, включаються такі основні його види: фінансовий, управлінський та податковий облік, охарактеризуємо їх мету та призначення.

Метою фінансового обліку та складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Внутрішньогосподарський (управлінський) облік- система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.

Метою податкового обліку є надання інформації зовнішнім користувачам (податковим органам) про наявність об’єкта оподаткування (прибутку), своєчасність та правильність розрахунків з бюджетом.

Отже, наявність різних видів бухгалтерського обліку, кожний із яких має власну мету та призначення, вимагає формування та використання специфічних термінів, характерних для кожного їз них, а саме:

- затрат- у системі управлінського обліку;

- витрат- у фінансовому обліку;

- валових витрат- в податковому обліку.

Терміни “витрати” і “ валові витрати”, які використовуються в фінансовому та податковому обліку, характеризують фактично здійснені протягом звітного періоду витрати підприємства.

Термін “затрати”, який використовується в управлінському обліку, має специфічні особливості й характеризує або фактичні затрати, або уявні. Так, в системі управлінського обліку, з метою вибору найбільш вигідного рішення, використовують термін “економічні затрати”, які можна охарактеризувати як “затрати втрачених можливостей”, тобто визначення найбільш вигідного із всіх можливих варіантів використання ресурсів в процесі діяльності або інвестицій. Більш детально характеристику економічних затрат розглянемо нижче.

З метою ефективного управління затратами необхідно не лише достовірно визначити їх величину, не менш важливо встановити їх цільове спрямування. Формування інформації про затрати в системі управлінського обліку базується на класифікації затрат за різними ознаками. Така класифікація забезпечує ефективне планування, нормування, аналіз, облік, калькулювання, контроль та підтримку прийняття управлінських рішень.

Враховуючи, що термін затрати, має інший економічний зміст та призначення порівняно з терміном витрати, який широко використовується в фінансовому обліку, в системі управлінського обліку ми будемо використовувати термін затрати.