70. Глобалізація і сучасні проблеми економічного розвитку. Соціально – економічні наслідки глобалізації. Антиглобалізм.

Глобалізація - вестернізація, культурна асиміляція західною цивілізацією що залишилися не модернізованих територій і становлення глобальної цивілізації з гомогенизированнойкультурою:, цінності лібералізму та універсалізму домінують, рамку задають глобальні ринки і глобальні фінансово-економічні інститути типу СБ, СОТ, МВФ і т.п., покликані регулювати конкурентні відносини між корпоративними гравцями, в число яких потрапляють і національні держави, і міждержавні утворення - федерації, конфедерації, і інші регіональні союзи.  У глобалізації сьогодні бачать:  - Інтенсифікацію транскордонних економічних, політичних, соціальних і культурних зв'язків;  - Історичний період (чи епоху), що наступив після завершення холодної війни;  - Трансформацію світової економіки, буквально спрямовується анархією фінансових ринків;  - Тріумф американської системи цінностей, забезпечений комбінацією неоліберальної економічної програми з програмою політичної демократизації; - Ортодоксальну ідеологію, що наполягає на цілком логічною і неминучою кульмінації потужних тенденцій працюючого ринку;  - Технологічну революцію з численними і не до кінця ясними соціальними наслідками;  - Нездатність національних держав впоратися з глобальними проблемами (демографічними, екологічними, прав людини і розповсюдженням ядерної зброї), які вимагають глобальних рішень.  Тим не менше можна виокремити три основні підходи до трактування феномену глобалізації. 

Антиглобалізм.

В антиглобалістському русі, безперечно, не можна не помітити лівосоціалістичної і навіть комуністичної складових. Однак пов'язувати це явище лише з цими політичними напрямками було б некоректно.

Нерідко на поняття антиглобалізму неправомірно переносять суто марксистські поняття і принципи: якщо антиглобалізм - отже, проти глобалізації, отже це не що інше, як реанімація комуністичної пропаганди. Таке трактування антиглобалістського руху не враховує діалектики самого історичного процесу, який нині не можна пояснити, використовуючи марксистські аргументи про боротьбу між двома соціально-економічними системами, між працею і капіталом. Виникла нова ситуація, що породила нові протиріччя. Світ не став стабільнішим. Але від того, що він не став таким, анітрохи не випливає, що його можна пояснити в рамках хрестоматійної аргументації: буржуазна ідеологія - марксистська ідеологія. Важливо зрозуміти, що виникли нові соціальні рухи, нові суб'єкти світової політики, які не вкладаються в прокрустове ложе класичної політології. Некласична ситуація припускає некласичну методологію осмислення антиглобалістського руху.

Антиглобалістський рух характеризується багатоаспектністю свого розвитку.

Сьогодні антиглобалізмові притаманний радикалізм. Але, знову ж таки, цей антиглобалістський аспект не слід плутати з ліворадикалізмом у принципах плюралізму. Історичний контекст формування Цього соціально-політичного феномена означає, що радикальний плюралізм необхідний для збереження єдності антиглобалістського руху Для цього існують об'єктивні передумови. Антиглобалістський рух надто молодий, надто мало часу в нього було для звичної політичної дії.

Наприклад; в антиглобалістських акціях беруть участь як групи, що принципово виступають проти насилля (пацифісти, євангелісти), так Гті організації, що не мислять своєї діяльності без актів насилля (націонал-ізоляцюністи, ліворадикальні групи).