44. Псохолого-педагогічна характеристика дітей із ффнм

ФФНМ – це порушення звуковим мовної сторони мовлення, внаслідок незавершеності процесу формування фонематичної системи рідної мови у дітей із нормальним слухом і збереженим інтелектом.

Характерною для цих дітей є незавершеність процесу формування фонемного сприйняття. Недоліки мови при цьому не обмежуються неправильною вимовою звуків, але виражені недостатнім їх розрізненням і в звуковому аналізі мови. Лексико-граматичний розвиток при цьому нерідко затримується. Несформованість звукової сторони мови виражається в наступному.

Заміни звуків більш простими за артикуляцією. Так, дзвінкі замінюються глухими, Р і Л звуками Л 'і І, з звуком Ш або Ф і т. п. Деякі діти всю групу свистячих і шиплячих звуків, тобто звуків фрикативних, замінюють більш простими за артикуляцією вибуховими звуками Т, Т ', Д, Д'. Діти вимовляють "тапка" замість "шапка", "коди" замість "кози" і т. д.

В інших випадках не відбувся процес диференціації звуків, і замість двох або декількох артикуляційно близьких звуків дитина вимовляє якийсь середній, невиразні звук, наприклад: м'який звук Ш замість Ш і С, замість Ч і Т щось на зразок пом'якшеного Ч і т. п.

Деякі звуки дитина за спеціальною вимогою вимовляє правильно, але в мові не вживає або замінює. Наприклад, дитина правильно вимовляє прості слова "собака", "шуба", але в мові спостерігається змішання звуків С та Ш, наприклад: "Шаса їде по сошше" (Саша їде по шосе).

Часто спостерігається нестійке вживання звуків у мові. Одне і те ж слово дитина в різних контекстах чи при неодноразовому повторенні вимовляє по різному.

Нерідко зазначені особливості вимови поєднуються зі спотвореним проголошенням звуків, тобто звук може вимовлятися перекручено і в той же час змішуватися з іншими звуками або опускатися і т. д.

Кількість неправильно вимовних або неправильно вживаних у мові звуків може досягати великої кількості (до 16-20). Найчастіше виявляються несформованими свистячі і шиплячі звуки (С, С ', 3, 3', Ц, Ш, Ж, Ч, Щ); звуки Т і Д '; звуки Л, Р, Р'; дзвінкі нерідко заміщаються парними глухими. Рідше недостатньо протиставлені деякі пари м'яких і твердих звуків; відсутня непарний м'який приголосний І; гласний И.Можуть бути й інші недоліки вимови.

Приклади неправильної вимови слів дітьми шести-семирічного віку: "Сянік" замість "чайник", "тупі" замість "зуби", "паяпан" замість "барабан" і т.п.

Іноді діти з важкістю вимовляють багатоскладові слова і слова зі збігом приголосних, наприклад: "котив" замість "скатертину", "сіпет" замість "велосипед", "Лістру" замість "електрика" і т. д.

Уже сам характер відхилень вимови та вживання в мові звуків дітьми вказує на недостатню повноту у них фонематичного сприйняття. Ця недостатність виявляється і при виконанні спеціальних завдань по розрізненню звуків. Так, у дітей виникають труднощі, коли їм запропонують уважно слухати і піднімати руку в момент виголошення будь-якого звуку або складу. Не менші труднощі виникають при повторенні за логопедом складів з парними звуками (наприклад: ПА-БА, БА-ПА) при самостійному підборі слів, що починаються на якийсь певний звук, при виділенні звуку, з якого починається слово. Більшість дітей затрудняються у підборі картинок на заданий звук.

На недостатність слухового сприйняття вказують і труднощі дітей при аналізі звукового складу мови.

Крім всіх перерахованих особливостей вимови і розрізнення звуків, при фонетико-фонематическом недоразвитии нерідко спостерігається розмиття мови, стисла артикуляція, а також бідність словника і деяка затримка у формуванні граматичної будови мови.

Прояви мовного недорозвинення у даної групи дітей виражені в більшості випадків не різко. І тільки при спеціальному обстеженні мови виявляються різноманітні помилки у відмінкових закінченнях, у вживанні прийменників, у погодженні прикметників і числівників з іменниками і т. п.

Навчання в школі дітей з вадами мови вимагає чіткої організації їх життя під час перебування в дитячому саду. Дотримання режиму дня і правильний розподіл навантаження дає можливість без зайвого напруження і втоми виконати всі завдання. Важливо також правильно розподілити обов'язки між логопедом і вихователем.