6.1.8.4 Водозахисні заходи

Проектом експлуатації осушувальної системи передбачається організація систематичного контролю за якісним складом води, яка скидається з каналів осушувальної мережі в озеро Оріховець.

На службу експлуатації покладається обов’язок виділити місця відбору проб води, яка скидається з осушувальної мережі на предмет визначення кількісного і якісного вмісту солей і пестицидів, а також приймати міри по знищенню негативних наслідків.

Поблизу осушувальної системи відсутні джерела забруднення.

Режим ґрунтових вод четвертинних відкладів на осушеному масиві не залежить від режиму вод крейди, що виключає можливість забруднення вод крейдяного горизонту.

Скид води з магістрального каналу кавальєрів вийнятого грунту здійснюється насосною станцією.

Для недопущення виносу частинок грунту в озеро побудований відвідний канал довжиною 1,24 км, де проходить осадження завислих частинок.

Враховуючи значний приток поверхневих вод в озеро Оріхово і Оріховець, забір води на зволоження суттєво не вплине на їх режим.

6.2 Реконструкція Самарівської осушувальної системи

 

6.2.1 Водоприймач

Водоприймачем Турської осушувальної системи служить озеро Оріхове. Водоприймач ділянки, який реконструюється гончарним дренажем, служить Турський магістральний канал, в необхідних місцях він закріплений.

Ділянка, яка реконструюється знаходиться в самому гирлі системи в безпосередній близькості від озера Оріхово. Рівневий режим озера Оріхово і нижньої частини Турського магістрального каналу не дозволяє здійснити самотічний скид з ділянки, яка реконструюється, як у весняний період, так і в літній період. Крім того, у вологі роки у весняний час, із-за незабезпеченості своєчасного відводу скидних вод проходить затоплення і підтоплення нижньої частини системи в межах ділянки на якій проходить реконструкція.

Для оптимізації процесів самоочищення скидних вод у відкритій мережі польдерних систем влаштовуються найпростіші підпірні споруди з напором 0,2…0,3 м і колодязі (аванкамери), які встановлюються окремо чи разом з трубчастими переїздами і одночасно виконують роль відстійників для вловлювання завислих речовин. Крім підпірних споруд можна також запроектувати і систему біологічних ставків, в яких скидна вода могла б відстоюватись і очищуватись перед попаданням в озеро-водоприймач.

6.2.2 Гончарний дренаж

В зв’язку з проведенням реконструкції на осушувальній системі виконуємо розрахунки параметрів гончарного дренажу, з умов осушення. Для умов осушення параметри дрен слідуючі:

Т_др. = H + ∆h + h_вх + d, м (6.7)

де:

H – норма осушення посівного періоду;

Н = 0,5 м;

∆h – напір води над дреною по відношенню до дрени;

∆h – 0,3 м;

h_вх – втрати, води на вході;

h_вх = 0,1м;

d – зовнішній діаметр дрени;

d = 0,07.

Т_др. = 0,52 + 0,3 + 0,1 0,07 = 0,99 м

Приймаємо Т_др. = 1,0- 1,05 м

Т_др. = 1,0 – 1,05 > Н_пр = 0,68 м

Віддаль між дренами визначаємо по формулі Г. І. Сапсай:

Е = А* β*к_t*к_Т*к , м (6.8)

де:

А – емпіричний параметр, який визначаємо в залежності від величини річної норми опадів,

при N = 686 мм А = 4,8

к – коефіцієнт фільтрації, м/добу;

β – коефіцієнт водовіддачі, який визначається по формулі

для мінеральних ґрунтів, β = 0,056*к^1/2*∆Н^1/3;

для торфових ґрунтів β = 0,116* к^3/4*∆Н^3/8,

де:

∆Н – потужність шару ґрунту, з якого відводиться надлишкова вода,

∆Н = 0,52 м;

к_t – коефіцієнт, який залежить від глибини закладання дрени (при Т_др.= 1,05 м) к_t = 0,82;

к  – коефіцієнт, який залежить від глибини залягання водоупору, при

Н = 6 м

к = 1,32

Визначення віддалі між дренами для піщаних грунтів з К_ф = 1,56 м/добу;

β = 0,056

Е = 28,2 м