1.4 Каустобіоліти

Буквальний переклад цього терміну з грецької — горючий камінь органічного складу.

В сучасному розумінні каустобіоліти — це горючі корисні копалини, які мають органічний склад, здатні легко загорятись і горіти після усунення джерела вогню, виділяючи при цьому значну кількість теплоти.

За умовами утворення серед каустобіолітів розрізняють 2 основні ряди (за Г. Потоньє):

1. Вугільний ряд, до якого належать утворення, сингенетичні до порід: торф, сапропеліт, буре вугілля, вуглисті і горючі сланці, кам’яне вугілля, антрацит. Вугілля відмежовують від сланців за вмістом більше 50 органічної речовини (ОР), а сланці від розсіяної ОР за вмістом приблизно 25 ОР при збереженні ознаки горючості. Сапропелі з озер використовують як органічне добриво в місцевих господарствах і додають у раціон тваринам, оскільки він багатий солями Ca, Fe і P.

2. Бітумний або нафтовий ряд, до якого належать корисні копалини, що мають переважно міграційну природу, а саме: нафти зі всіма їхніми природними похідними і спорідненими речовинами (мальти, асфальти, озокерит, вуглеводневі гази тощо).

Виходячи із фізичних властивостей (агрегатного стану), бітуми поділяють (за Гефером) на:

1. Гази: а) природний; б) нафтовий; в) вугільний або рудниковий; г) болотний.

2. Рідкі бітуми: а) нафти; б) конденсати; в) мальти; г) смоляний, чорний дьоготь.

3. Тверді бітуми: а) озокерит (гірська смола, гірський віск); б) асфальт.

4. Мішані бітуми (суміші з кам’яним вугіллям або гірськими породами): а) бітумінозні сланці; б) гагат (з бурим вугіллям); в) смолистий пісковик; г) асфальтовий вапняк.

На відміну від каустобіолітів вугільного ряду газоподібні та рідкі горючі корисні копалини бітумного ряду характеризуються надзвичайною рухливістю в земній корі.

1.5. Нафта

Слово “нафта” походить від мідійського “нафата” (та, що просочується, витікає), яке в подальшому трансформувалось в персидське “нефт” і грецьке “нафта”. В різних країнах нафту називають по-різному (ойл, петролеум, ердель), але в більшості випадків змістове значення цих найменувань — “земляне”, “гірське” або “кам’яне” масло.

Що таке нафта? Однозначно визначити це поняття неможливо із-за його багатогранності.

З погляду геологів нафта — це корисна копалина з ряду бітумів, яка має міграційну природу скупчення в гірських породах земної кори.

Для технологів нафта — це сировина для одержання пального (бензину, гасу, мазуту), мастил, парафіну, синтетичних матеріалів тощо.

У хімічному відношенні нафта — це складна суміш алканів, цикланів і аренів з гетероатомними органічними сполуками.

Для фізиків нафта — це колоїдно-дисперсна складно організована система природних гідрофобних розчинів.

Узагальнюючи ці погляди, можна дати таке тлумачення.

Нафта — це рідка горюча корисна копалина, яка являє собою складну природну речовину із суміші вуглеводнів, гетероатомних органічних сполук і смолисто-асфальтових речовин. Нафта перебуває в надрах, як правило, у фазовідокремленому стані, не змішуючись з природними водними розчинами.

Зовнішні ознаки нафти: на дотик масляниста рідина, має специфічний (бензиновий) запах, легша за воду, легко загоряється, гідрофобна (у воді не розчиняється), з водою може утворювати емульсії (суміш двох взаємно нерозчинних рідин, з яких нафта розподілена у воді у вигляді дрібних краплинок), розчинна в органічних розчинниках, на світлі люмінесціює. Легкі нафти звичайно світло-коричневі, іноді бруднувато-молочного кольору (“біла” нафта). Важкі нафти — темно-бурі або чорного кольору, деколи із зеленкуватим відтінком.