Найбільші родовища-гіганти світу

Нафтове  — Гхавар (Саудівська Аравія)

Газове  — Парс/Норт (Іран/Катар, Перська затока)

Морське нафтове — Сафанія-Хафджі (Саудівська Аравія, Перська затока)

Бітумне  — Атабаска (Канада, Альберта)

Нафтові родовища-гіганти

Саудівська Аравія — Маніфа (н/г), Абкаїк, Катіф, Абу-Сафа, Хурейс

Ірак  — Кіркук, Румейла (н/г)

Іран  — Ахваз, Марун, Ага-Джарі, Гечсаран

Кувейт  — Бурган, Раудатайн

ОАЕ  — Закум

Росія  — Самотлор, Ромашкінське, Федорівське, Західносургутське

США  — Іст-Техас, Прудо Бей–н/г (Аляска)

Канада  —

Мексика  — Чиконтепек – н/г (Мексиканська затока),

Венесуела  — Болівар-Коастл, Кірікіре

Китай  — Дацин

Лівія  — Сарір, Зелтен

Алжир  — Хассі-Мессауд

Індонезія  — Мінас

Казахстан  — Тенгиз, Узень, Жетибай

Норвегія  — Екофіск–н/г, Статфьорд–н/г

Газові родовища-гіганти

Росія — Уренгойське, Ямбург, Бованенківське, Медвеже, Новопортівське (всі Західний Сибір), Середньовілюйcьке (Східний Сибір), Штокманівське (Баренцеве море), Вуктил–г/к (Тімано-Печорія)

США — Панхендл-Хьюготон–г/н

Туркменістан — Шатлик, Даулетабат-Донмез

Узбекистан  — Газлі

Алжир — Хассі-Р’мель

Специфічні родовища

Україна  — Бориславське (найбільше в світі родовище озокериту)

Канада  — Атабаска (вирбництво «синтетичної» нафти із бітумів)

Росія  — Ярега (шахтний видобуток нафти), Оренбурзьке–г/к (високий

вміст сірководню — до 5%), Астраханське (високий

вміст сірководню — до 25% і вугленкислого газу — до 22%)

Азербайджан  — Нафтові Камені (нафтовий промисел у морі на сваях),

Нафталан (лікувальна нафта — шкірні та суглобні захворювання).

Походження нафти і газу

Походження нафти — одна із найскладніших і досі не вирішених проблем природознавства.

З’ясування походження (генезису) нафти і газу має не тільки науковий інтерес, але й першорядне практичне значення, оскільки дозволяє одержати надійні вказівки, в яких місцях шукати нафту і газ та як найбільш раціонально організувати їх розвідку.

Виділяють два принципово різних погляди на генезис нафти: органічне (біогенне) походження і неорганічне (абіогенне) походження. Але і серед прихильників кожної із цих теоретичних концепцій не існує єдності поглядів.

Сучасна концепція органічного походження нафти виглядає так.

Процес нагромадження осадків у водному середовищі супроводжується відкладанням органічної речовини (ОР) — в основному відмерлих рештків найпростіших тварин і рослин. При цьому найбільш сприятливою і необхідною умовою є накопичення ОР в так званих нафтоматеринських (нафтопродукуючих породах. Це в основному субаквальні глинисто–карбонатні осадки, що нагромаджуються в областях тривалого і сталого прогину території в умовах відновного (анаеробного) середовища і збагаченні ОР (С_орг>1%). В такій обстановці досягається повна ізоляція осадків від земної поверхні (від кисню повітря) непроникними товщами вищезалягаючих порід. Окрім того, тривале занурення і значні товщі осадків сприяють збільшенню тиску і температури, що є однією із неодмінних умов для перетворення ОР в нафту чи газ.

Процес перетворення ОР в вуглеводні проходить в декілька стадій. На 1 стадії (нагромадження) ОР зазнає дії головним чином біохімічних процесів мікроорганізмів. В міру занурення осадків з посиленням дії внутрішньої хімічної енергії ОР все зростаючого теплового потоку. На 2 стадії вони переміщаються із нафтопродукуючих товщ в колектори (первинна). Під впливом різних внутрішніх і зовнішніх джерел енергії вуглеводні у вільному або розчиненому стані мігрують по колекторах або по тріщинах (3 стадія), заповнюючи пастки і утворюючи поклади (4 стадія — акумуляції). В залежності від характеру прояву подальших тектонічних рухів та інших геологічних процесів ці поклади консервуються (5 стадія) або руйнуються (6 стадія), розсіюючись в літосфері або атмосфері.

Із числа моделей неорганічного походження нафти найбільшого поширення одержала модель, згідно з якою нафта і газ утворюються із реакційних сумішей Н₂, СО, СО₂, СН₄ та інших найпростіших вуглецевих сполук в результаті проходження реакцій типу: СО+3Н₂=СН₄+Н₂О. Крім того, можливі реакції полімеризації радикалів: СН, СН₂, СН₃ та ін. Припускається, що ці перетворення відбуваються в роздроблених глибинними розломами ділянках літосфери, де проходять процеси накопичення та перетворення реакційної суміші й утворюється надлишковий тиск по відношенню до енергетичних потенціалів порових і пластових тисків. При певних надвисоких тисках в осередку продукти реакції можуть з нього виділятись і нагромаджуватись в пастках.