1.2. Роль нафти і газу

Загальновідомо, що нафта і природний горючий газ є дуже цінними корисними копалинами, які ефективно застосовують у паливно-енергетичному комплексі, сфері матеріального виробництва та в побуті. Населення промислово розвинутих країн підвищило свій життєвий рівень, у першу чергу, саме завдяки більшому споживанню нафти і газу. Недарма нафту часто називають «чорним золотом», а газ — «блакитним золотом».

1.2.1. Сфери використання

За функціональною ознакою в сучасному світі нафту і газ використовують за двома напрямами:

1) як енергетичний ресурс. Під енергоресурсами (енергоносіями, джерелами енергії) розуміють фізичні тіла, явища та сили природи, в яких зосереджені різноманітні види енергії, придатні для практичного використання людиною. Для вироблення електричної та теплової енергії енергоресурси споживають з вилученням і без вилучення. Енергоресурси поділяють на первинні та вторинні. Первинні енергоресурси — це природні ресурси, які не переробляли і не перетворювали: сира нафта, природний газ, вугілля, горючі сланці, вода річок і морей, гейзери, вітер тощо.

Розрізняють такі види первинних енергоресурсів (джерел енергії):

а) невідновні — це такі природні мінеральні енергоресурси, які утворились і накопичувались у земних надрах і використання яких зменшує їхню кількість. Ці ресурси мають обмежені запаси й використовувати їх як енергоносії можна лише один раз. Поповнення цих ресурсів на Землі практично неможливе, оскільки їхнє утворення, відновлення та формування родовищ відбулось у попередні геологічні епохи і проходить надзвичайно повільно (мільйони років). Оскільки швидкість відтворення невідновних ресурсів значно нижча за швидкість їхнього прямого використання, то з часом ці ресурси можуть бути повністю вичерпані До таких ресурсів належать:

– органічні види мінерального викопного палива, які видобувають із надр: нафта, природний горючий газ, вугілля, горючі сланці, торф тощо. Ці енергоносії використовують для одержання різних видів пального (бензину, гасу, дизельного пального, мазуту, побутового газу тощо). Зараз частка нафти і газу в паливно-енергетичному балансі світу становить близько 70 (нафта — 48, газ — 22)

– радіоактивні руди (переважно уранові). Проте в майбутньому, коли атомні електростанції будуть працювати не на теплових нейтронах (як зараз), а на так званих швидких нейтронах, то ресурси ядерної енергетики стануть практично невичерпними.

Переваги нафти і газу над іншими органічними видами мінерального палива:

– більша теплотворна здатність;

– можливість використовувати як сировину для виробництва різноманітних хімічних продуктів, які широко споживаються в промисловості, сільському господарстві, медицині, побуті тощо;

– задоволення військово-стратегічних потреб держав у паливно-мастильних матеріалах;

– собівартість видобутку 1т нафти чи газу (у перерахунку на умовне паливо) значно менша;

– можливість транспортувати нафту, нафтопродукти та газ на великі відстані найдешевшим трубопровідним шляхом;

– можливість використовувати в авіаційній та ракетній промисловості;

– потреба меншого простору для зберігання та можливість зберігання в надрах;

– екологічно безпечніше використання тощо;

Невідновні енергоресурси зараз широко використовують в світовому господарстві як паливно-енергетичну сировину. Оскільки використання органічного мінерального палива стало звичним їх часто називають традиційними.

б) відновні  — це такі природні енергоресурси, які або діють постійно, безперервно проявляючись на поверхні Землі, або відтворюються заново у певній кількості з високою інтенсивністю. Відновні енергоресурси є практично невичерпними природними ресурсами, оскільки вони самовідновлюються. Залежно від середовища, в якому вони проявляються, розрізняють такі види відновних енергоресурсів:

– водні (гідравлічна енергія річок, енергія морів і океанів, спричинена хвилями, припливами і відпливами, а також великими перепадами температур між поверхневими та глибинними шарами води);

– земні (геотермальна енергія внутрішнього тепла Землі — тепло, яке переважно утворюється внаслідок розпаду радіоактивних речовин у земній корі та мантії, а також тепло гейзерів);

– атмосферні (енергія вітру);

– космічні (сонячна енергія);

– біологічні (ресурси біомаси рослинного та тваринного світу: дрова, біовідходи сільського господарства та тваринництва, промислові відходи деревини тощо).

Всі види відновних енергоресурсів, окрім гідроенергії річок і дров, ще називають нетрадиційними або альтернативними енергоносіями.

У сучасному світі основним видом енергоресурсів є основні представники невідновних ресурсів — нафта, газ і вугілля. Приблизно 90 % усієї добувної нафти використовують як паливо, решту застосовують для одержання нафтохімічних продуктів. Це не є раціональним і, за влучним висловом Д.І. Менделєєва, використовувати нафту як паливо рівнозначне спалюванню асигнацій.

За різними оцінками експертів органічне мінеральне паливо при нинішніх обсягах споживання та темпах зростання їхнього видобутку можуть бути вичерпані через 100–300 років. Останнім часом частка цих джерел енергії дещо знижується за рахунок розвитку атомної енергетики та використання альтернативних енергоресурсів. Проте в найближчому майбутньому роль нафти і газу як енергоносіїв ще залишиться переважною і визначальною.