5. Освіта і наука України на сучасному етапі: основні завдання і тенденції розвитку в контексті формування загальноєвропейського освітянського простору.

Характеризуючи основні вектори розвитку сучасної народної освіти, необхідно зазначити, що поява на політичній карті незалежної України, розбудова власної держави вимагали нової моделі освіти, яка б відповідала реаліям посттоталітарного суспільства, будучи національно зорієнтованою, органічно вписувалась у загальноосвітні реформаційні процеси.

Система освіти в державі, відповідно до Закону України «Про освіту» (прийнятого 1999 р.), включає в себе: дошкільне виховання, загальносередню освіту, професійну освіту, вищу освіту.

З часу отримання державної незалежності розпочався процес українізації освіти. В країні діє Державна програма відродження й розвитку освіти національних меншин (кримських татар, болгар, євреїв, поляків).

Варто відзначити, що сьогодні система освіти України охоплює понад 48 тис. закладів та установ, в яких навчаться майже 15 млн. учнів та студентів. У ній зайнято понад 2 млн. фахівців.

В Україні, як і в інших розвинутих країнах світу, вища освіта визнана однією з провідних галузей розвитку суспільства. Україна вже досягла високого рівня у реалізації двох стратегічних завдань: розширення доступу до отримання вищої освіти і досягнення рівня, відповідного світовим стандартам, що сприятиме найбільш повному задоволенню освітніх потреб громадян.

У сучасній Україні існує понад тисячу вищих навчальних закладів, з яких близько 350 здійснюють освітню діяльність на ІІІ-ІV рівні акредитації. З них 82 мають статус національного університету. Розвинутою є система вищих навчальних закладів недержавної форми власності. Нині в Україні вищих навчальних закладів приватної форми власності – близько 190.

Україна активно включилася в роботу щодо адаптації вітчизняної системи вищої освіти до умов Болонського процесу. На Бергенському саміті міністрів освіти 45 європейських країн Україна підписала Болонські домовленості.

Важливо підкреслити, що в незалежній Україні зберігає свій порівняно високий потенціал і наука. Дотепер серйозною проблемою вітчизняної науки є те, що вона традиційно поділена на академічну, вузівську та галузеву.

Загальна чисельність наукових кадрів в Україні на середину 1990-х рр. становила близько 300 тис. осіб, що вдвічі більше, ніж у Франції. З них понад 80 тис. – доктори і кандидати наук. Однак, наукові результати набагато нижчі, ніж в західній Європі та США. Загалом же спостерігається падіння професіоналізму значної маси наукових співробітників. Великі труднощі в достатньому матеріально-технічному та кадровому забезпеченні науки створює низький рівень фінансування. Не маючи перспективи, молоді вчені виїжджають за кордон. Окремі інститути втратили останніми роками 50-60% свого кадрового складу.

Проте, Україна дотепер має солідний науковий потенціал. Сучасний науковий комплекс України складається з науково-дослідних інститутів, вищих навчальних закладів, проектно-конструкторських і технологічних бюро. Провідним науковим і координаційним центром нашої країни є Академія наук України. Вона покликана сприяти відродженню української науки і виведенню її на світовий рівень. В 1994 р. АН України одержала статус національної (НАНУ).

Установи НАНУ розташовуються по всій території держави. Найбільше їх у Києві. У Західному науковому центрі діють 18, у Північно-східному – 16 установ НАНУ. У системі НАНУ створено низку нових суспільствознавчих наукових інститутів: Інститут української археографії ім. М. Грушевського, Інститут мови, Інститут сходознавства ім. А. Кримського, Інститут світової економіки і міжнародних відносин, Інститут соціологічних досліджень, Інститут народознавства ім. І. Крип’якевича та ін.

Засновані Академія наук вищої школи, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук, Академія мистецтв, Академія правових наук, наукові товариства. Значною подією в науковому житті України стало створення в 1990 р. Української наукової асоціації (УНА), яка, на думку засновників, мала сприяти відродженню української науки і виведенню її на світовий рівень.

Спираючись на досягнення світової науки, активізується тематика досліджень у гуманітарній сфері: ведеться плідна робота з підготовки фундаментальних праць з історії українського народу, культури, літератури. В Україні створено національну систему атестації наукових кадрів України.

33