50

Цикл

лекцій з навчального курсу

«СОЦІОЛОГІЯ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ»

Лекція 2

Історія соціологічних вчень

Питання для обговорення

1. Різні підходи до періодизації розвитку соціологічної думки.

2. Докантівські ідеї про суспільство (I тис. до н.е.- ХIХ ст.).

3. Виникнення науки «Соціологія» (XIX-поч. ХХ ст.).

4. Розвиток соціології в ХХ столітті.

5. Українська соціологія: персоналії та наукові школи.

Основні джерела, що рекомендуються

1. Бачинин В.А. Соціологія: Три курси лекцій студентам-юристам. – Харків: Консул, 2003. – 576 с.

2. Короткий тлумачний словник української мови: Більш як 6750 слів / За ред. Д.Г. Гринчишина. – К.: Рад. Шк.., 1988. – 320 с.

3. Кравченко А.И. Социология: Учебник для студентов вузов. - Екатеринбург: Деловая книга., М.: Логос, 1999. - 368 с.

4. Маркович Д.Ж. Общая социология: Учебник / Пер. с сербского. - М.: ВЛАДОС, 1998. - 432 с.

5. Радугин А.А., Радугин К.А. Социология: Курс лекций. – М.: Центр, 2000. – 244 с.

6. Словарь иностранных слов. – М.: Рус. яз., 1990. – 624 с.

7. Соціологія: курс лекцій / За ред. В.М. Пічі. – Львів: Новий світ, 2002. – 302 с.

8. Соціологія: Підручник / За ред. В.Г. Городяненка. – К.: Освіта, 2002. – 245 с.

9. Социология / Под ред. В.И. Курбатова. - Ростов на/Д.: Март, 1998. - 512 с.

10. Соціологія: терміни, поняття, персоналії: Навчальний словник-довідник / Укл.: В.М. Піча, Ю.В. Піча, Н.М. Хома та ін. / За заг. ред. В.М. Пічі. – К.: Каравела, Львів: Новий світ-2000, 2002. – 480 с.

11. Фролов С.С. Социология: Учебник. - М.: Логос, 1996. - 360 с.

Додаткові джерела, що рекомендуються

12. Абаев Н.В. Чань-буддизм и культура психической деятельности в средневековом Китае. – М.: Наука, 1983. – С. 10.

13. Галич М. История доколумбовых цивилизаций / Пер. С исп. Г.Г. Ершовой и М.М. Гурвица; Вступ. Ст.. Ю.В. Кнорозова. – М.: Мисль, 1990. – С. 254-255.

14. Чанышев А.Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. – М.: Высш. школа, 1991. – С. 10-11.

15. Сократ // Современная украинская енциклопедия. – В 16 т. – Т. 13. – Х.: Клуб семейного досуга, 2005. – С. 270-271.

16. Сократические школы // Современная украинская енциклопедия. – В 16 т. – Т. 13. – Х.: Клуб семейного досуга, 2005. – С. 270-271.

17. Цицерон. Діалоги. О государстве. О законах. – М., 1966. – С. 20.

18. Ващенко Г. Виховний ідеал. – Полтава, 1994. – С. 18-24.

19. Вернадский В.И. Живое вещество. – М., 1978. – С. 46.

20. Вернадский В.И. Размышление натуралиста. – Кн. 2: Научная мысль как планетарное явление. – М., 1977. – С. 67.

21. Донцов Д. Підстави нашої політики. – Відень, 1921. – С. 72, 77.

1. Різні підходи до періодизації розвитку соціологічної думки

Автори соціологічного словника [10] пропонують розглядати історію розвитку соціологічних ідей, яка містить чотири етапи.

I етап пов’язаний з іменами О. Конта, Г. Спенсера, К. Маркса.

Етап «глобальних концепцій розвитку суспільства» [10, c. 363]. Під час першого етапу розвитку соціології відбувається перехід до позитивної науки. Фіксується поява нових – загальних – теорій, іноді такі теорії були близькими до абстракцій.

II етап автори пропонують пов’язати з такими іменами: М. Вебер, Г. Зіммель, Е. Дюркгейм. На цьому етапі відзначається важлива думка мислителів про те, що закони суспільства принципово відрізняються від законів природи та від абстрактно-теоретичних методів пізнання. Дослідники починають критикувати абстрактні теорії першого періоду.

III етап (20-40-і роки ХХ ст.) – це праці, пов’язані з розвитком таких напрямків в соціології, як: структурно-функціональний аналіз, конфліктний, системний підходи, формулюються положення символічного інтеракціонізму. Розвивається активно емпірична соціологія. Вперше в соціології фіксується формулювання методу збору й аналізу емпірічної інформації, також з’являється теорія виміру. Тепер вже соціологи «виходять за межі академічних установ» [10, с. 363].

IV етап (друга половина ХХ ст.) позначається усвідомленням необхідності синтезу теорії та емпірики. Цей етап пов’язують з іменами Т. Парсонса та Р. Мертона.

Саме на четвертому етапі розвитку соціологічних ідей фіксується пошук загально соціологічних теорій, набуває розвитку спеціальна соціологічна теорія - «теорія середнього рівню».

Теорія середнього рівню – це теорія, що знаходиться між першим (теоретичним) і третім (емпіричним) рівнями соціологічних знань. Саме положення середнього рівню дозволяє згаданій теорії органічно пов’язувати верхній і нижній рівні. Теорія середнього рівня вивчає проблеми, пов’язані з окремими галузями соціології. Поняття «теорії середнього радіусу дії» увів у науку Р. Мер тон в 1947 році. Через вивчення проблем середнього рівню, на думку Р. Мертовна, можна реально здійснювати управління суспільством. Сьогодні у теорії середнього рівню вивчаються, наприклад, такі напрями: соціологія особистості, соціологія сім’ї, соціологія праці, соціологія побуту, соціологія міста, соціологія села, соціологія освіти та таке ін.

Саме в цей – четвертий – період розвитку соціологічних ідей позначається розквіт вітчизняної соціології

Інші дослідники, наприклад [3; 7; 10], пропонують усю історію соціології як науки розподілити на три основні періоди:

1) період античних вчень;

2) період середньовічний і період Нової доби;

3) період сучасності (XIX і XX в.в.) [3, с. 8].