- •Дисперсні системи. Поняття про розчини
- •1. Поняття про розчини
- •2. Розчинність газів та твердих речовин
- •3. Дисперсні системи. Колоїди
- •4. Осмотичний тиск
- •5. Роль осмосу в живих організмах
- •6. Тиск пари розчинів
- •Де 1 і 2 – відповідно кількість розчиненої речовини і розчинника, моль.
- •7. Температури кристалізації і кипіння розчинів
- •І замерзання деяких розчинів
- •8. Способи вираження концентрації розчинів
- •540 Г складає 27 мастин
- •9. Теорія електролітичної дисоціації
- •Натрій хлориду у водному розчині
- •10. Іонні рівняння реакцій
- •1. Утворення малодисоційованої сполуки.
- •2. Утворення малорозчинної сполуки.
- •3. Утворення газоподібної сполуки.
- •11. Лабораторна робота Фізико-хімія дисперсних систем
- •Приготування розчину натрій хлориду Приготування розчину натрій хлориду з заданою масовою часткою.
- •12. Контрольні запитання
4. Осмотичний тиск
Розчин є гомогенною системою. Частинки розчиненої речовини і роз-чинника перебувають у безладному тепловому русі і рівномірно розподі-ляються по всьому об’єму розчину. Cамовільний процес переміщення речовини, що призводить до вирівнювання її концентрації, називається дифузією. Якщо частинки розчинника і розчиненої речовини дифундують у протилежних напрямках, такий випадок дифузії називається двосторон-нім. Інакше буде у тому випадку, коли між двома розчинами поставити перетинку, через яку розчинник може проходити, а розчинена речовина – не може. Такі перетинки називаються напівпроникними, вони існують у природі і можуть бути виготовлені штучно. Наприклад, якщо просочити глиняний пористий циліндр розчином мідного купоросу, а потім занурити його у розчин К4[Fe(CN)6], тоді в порах циліндра осяде розчин купрум гексаціано-(II)ферату:
2CuSO4 + К4[Fe(CN)6] Cu2[Fe(CN)6] + 2K2SO4.
Оброблений таким чином циліндр має властивості напівпроникної пе-ретинки: через його стінки можуть проходити молекули води, але для мо-лекул розчиненої речовини вони непроникні. Якщо в такий циліндр налити розчин будь-якої речовини, наприклад, цукру, і занурити циліндр у воду, тоді концентрації вирівнюватимуться внаслідок переміщення молекул во-ди. Останні в більшій кількості дифундують у розчин, ніж назад, тому об’єм розчину буде поступово збільшуватися, а концентрація цукру в ньому – зменшуватися. Така одностороння дифузія через напівпроникну перетинку називається осмосом.
Таким чином, осмос – це явище односторонньої дифузії через напів-проникну перетинку, яка може пропускати через себе молекули невелико-го розміру і не пропускати великі молекули та гідратовані іони.
Кількісно осмос характеризується осмотичним тиском, який дорів-нює силі, що приходиться на одиницю площі поверхні і примушує мо-лекули розчинника проникати через напівпроникну перетинку.
Осмотичний тиск розчинів можна вирахувати із об’єднаного рівняння Клапейрона-Менделєєва:
РV = RT, |
(108) |
звідки
Р = RT, |
(109) |
де Р – осмотичний тиск розчину, Па; V – об’єм розчину, л; – число молів розчиненої речовини, R – універсальна газова стала, 8,314 Дж/моль К; T – абсолютна температура розчину, К.
Якщо врахувати, що /V = СМ – молярна концентрація розчину, отри-маємо рівняння Вант-Гоффа для осмотичного тиску розчину:
Росм. = СМ RT. |
(110) |
Тобто величина осмотичного тиску розчину залежить від його кон-центрації та температури.
5. Роль осмосу в живих організмах
Явища осмосу відіграють дуже важливу роль у житті тварин і рослин, забезпечуючи доступ води у клітини та інші структури.
Оболонки клітин є перетинками, легкопроникними для води, але майже непроникними для речовин, розчинених у внутрішньоклітинній рідині. Проникаючи в клітини, вона створює у них надлишковий тиск, який дещо розтягує оболонки клітин і підтримує їх у напруженому стані. Тому м’які органи рослини (стебла, листя, пелюстки квітів) мають пружність. При зрі-зуванні рослини внаслідок випаровування води об’єм внутрішньоклітин-ної рідини зменшується, оболонки клітин обпадають, стають в’ялими і в’яне вся рослина. Якщо поставити рослину у воду, тоді почнеться осмос, оболонки клітин знову напружуються і рослина набуває попереднього виг-ляду. Осмос є також однією із причин, що зумовлюють піднімання води по стеблу рослини, живлення клітин і багато інших явищ.
Розчини, які мають однаковий осмотичний тиск при однакових умовах називаються ізотонічними. Якщо осмотичний тиск вище внутрішньоклі-тинного, він називається гіпертонічним, якщо нижчий за внутрішньо-клітинний – гіпотонічним. Гіпертонічні розчини цукру (сироп) і солі (роз-сол) широко застосовуються для консервування продуктів, оскільки викли-кають видалення води із мікроорганізмів.
Кров, лімфа, а також інші тканинні рідини людини і тварин є водними розчинами молекул та іонів багатьох речовин – органічних та мінеральних. Ці розчини мають певне значення осмотичного тиску. Наприклад, осмо-тичний тиск крові при 310 К складає ~ 0,74-0,78 МПа. Такий самий тиск має розчин натрій хлориду з масовою часткою 0,9%, який є по відношен-ню до крові ізотонічним.
При медичному введенні у кров фізіологічних розчинів останні повинні бути ізотонічними з розчином крові. Фізіологічні розчини широко застосо-вуються в хірургії як кровозамінники.
Організм людини має здатність підтримувати осмотичний тиск на пев-ному рівні. При зміні осмотичного тиску організм прагне відновити його. Оскільки з продуктами вводиться в організм велика кількість розчинних речовин (сіль, цукор та ін.), тоді осмотичний тиск змінюється і організм реагує на це, прагнучи якомога скоріше відновити нормальний осмотичний тиск (змінюється кількість і склад слини, поту, сечі та кількість пари, що виділяється). Всі ці процеси в організмі регулюються нервовою системою та залозами внутрішньої секреції.