Штрихове кодування
Штрихові системи кодування як метод маркування товарів з’явився в середині 60-х років ХХ століття у США та інших економічно розвинених країнах світу для ідентифікації руху величезних мас товарів на всьому шляху від виробника до споживача. З часом штрихове кодування як тип автоматизованої ідентифікації товарів і послуг за допомогою оптичного зчитування інформації набуло надзвичайно великого поширення як елемент процесу обліку, контролю та управління рухом одиниць обліку та електронної обробки даних. В Україні штрихове кодування товарів було введено Постанову Кабінету Міністрів віл 29.05.96 №574 з метою створення умов для впровадження в Україні інформаційних технологій автоматизованої ідентифікації та електронного обміну даними і створення інформаційної бази для контролю та управління товарно-грошовим обігом в державі..
Штрихове кодування основується на застосуванні двійкової системи числення: інформація запам’ятовується, яка послідовність нулів і одиниць, причому широкі волоси (темні чи світлі) означають 1, вузькі - 0, тому штриховий код являє собою послідовність полос: світлих чи темних, вузьких чи широких, нанесених на різні носії інформації (папір, самоклеювальна плівка, кераміка, пластмаса тощо).
В даний час застосовуються кілька видів штрихових кодів.
В США та Канаді застосовується код UPS, тому українські товари, що поставляються в ці країни, повинні мати даний код. На основі коду UPS в Європі створена міжнародна система товарної нумерації EAN.
Виділяють такі штрихові коди: UРC-12, EAN-13, EAN-14, EAN-8, UCC/EAN-128 (Code 39), ITF.
ITF - штрихова символіка, застосовується для маркування товарів, які не призначені для проходження через касові апарати. Більш придатна для друку на поганої якості носіях (транспортних упаковках, гофрокартонні тощо).
Штриховий код UPS-12 має дванадцять розрядів. Його структура така: перша цифра коду - знак системи нумерації, інших п’ять цифр - номер виробника, ще п’ять цифр - код продукту і остання цифра - контрольна. На рис. 5 для прикладу подано код UPС-12. У цьому прикладі 3 - код лікарських препаратів США, 00025 - код виробника, 00234 - код продукту, 9 - контрольна цифра.
Штриховий код EAN-13 має тринадцять розрядів. Його структура така: перших три цифри коду здебільшого визначають країну, в якій виробляють товар; інших чотири цифри - код підприємства-виробника; потім п’ять цифр - код продукту; остання цифра - контрольна.
Тут цифри мають таке призначення: 482 - код країни (України), 0023 - код виробника; 10012 - код продукту; 9 - контрольна цифра.
Штриховий код EAN-8 має вісім розрядів і використовується для кодування малогабаритної тари. Його структура така: перших три цифри коду визначають країну, в якій виробляють товар; інших чотири цифри - код продукту; остання цифра - контрольна.
Штриховий код EAN-14 має чотирнадцять розрядів і прямокутний контур (див. рис. 8). Його структура за послідовністю та значенням цифр така ж, як і коду EAN-13. Крім того, він має ще один додатковий розряд, який розташований в коді першим і відображає специфіку тари цифрами від 1 до 8, наприклад, 1 - тара для групи товарів, 2 - партія у контейнерах і т.д. Основне призначення цього коду полягає в ідентифікації транспортної тари, в якій розміщається товар.
Штриховий код Code 39 отримав свою назву завдяки переліку в ньому елементів трьох із десяти. Кожен знак містить три елементи широкі, а решта шість - вузькі. Для відображення коду використовується 43 символи, зокрема, всі великі букви, цифри від 0 до 9 і сім знаків «-», «.», «$», «+», «%», інтервал. Цей код не має фіксованої довжини і може містити до 40 знаків. Сучасна версія коду Code 39 є UCC/EAN-128, тобто алфавітно-цифровий код, який теж немає фіксованої довжини. Цей код визначає повну характеристику товару. Складовими елементами коду UCC/EAN-128 є:
широке світле поле, що відокремлює групи знаків;
стартовий знак (А, В, і С), який забезпечує використання найповнішого набору знаків;
знак функції, який дає змогу автоматично контролювати відмінність символіки коду від інших символік;
дані;
контрольна цифра.
Основна перевага коду UCC/EAN-128 полягає у густішому поданні цифрових даних, що дає змогу економити місце.
Зокрема, у цьому прикладі зображені групи знаків визначають: (01) - ідентифікатор застосування коду EAN-14, 14600023100126 - код EAN-14, (3101) - ідентифікатор застосування ваги нетто в кг із визначенням кількості знаків після коми (вага нетто 35,5 кг), (10) - ідентифікатор позначення номера партії, АВС 123 - номер партії товарів.
Остання цифра кожного штрихового коду, яке має назву контрольної, використовується для перевірки вірогідності зчитування попередніх цифр коду системного сканування..
Основна мета штрихового кодування полягає у відображенні таких інформаційних властивостей різних товарів, які забезпечують можливість відстеження за їхнім переміщенням до споживачів, що пов’язано з підвищенням ефективності управління виробництвом та рухом великої кількості товарів.
Використання штрихових кодів забезпечує діяльність різних виробників та споживачів на товарному ринку через використання єдиного коду на всій ланці взаємопов’язаних партнерів, захист споживачів від несумлінних виробників чи продавців продукції, керування потоками інформаціями за питаннями і в реальному режимі часу на підставі ідентифікації будь-якого об’єкта, а також обмін інформацією як всередині підприємства (фірми), так і між підприємствами з допомогою методів та засобів електронного обміну даними. Слід зазначити, що в системах штрихового кодування (наприклад, EAN-13) можливі варіанти, коли коду країни виробника відводиться два знаки, а для коду підприємства - п’ять.
Штриховий код надається товару безпосередньо виробником, бо йому наперед відомі старші цифри майбутнього коду. Відповідальність за вірогідність та однозначність кодування своєї продукції несе виробник товару.
Згідно з постановою уряду України №574 від 29.05.1996р. всі підприємства - виробники нашої країни зобов’язані були забезпечити штрихове кодування своєї продукції з 01.01.1997р. Перелік штрихових кодів окремих країн наведений у додатку 2.