3. Принципи діагностичного алгоритму при кровотечі: а) Клінічна діагностика:

а) для зовнішньої кровотечі досить огляду, що дозволяє виявити вид, джерело кровотечі, оцінити його інтенсивність і, за об'єктивними даними, оцінити можливий об'єм крововтрати;

б) для внутрішньої кровотечі вирішальними є клінічні прояви і додаткові дані, отримані при зондуванні шлунка, катетеризації сечового міхура, пальцьовому обстеженні прямої кишки.

Б) Лабораторна діагностика:

а) показники клінічного аналізу крові є основними критеріями, що оцінюють кровотечу (ступінь зміни показників червоної крові залежить від швидкості кровотечі і об'єму крововтрати):

• зниження кількості еритроцитів;

• зниження вмісту гемоглобіну;

• зниження гематокриту;

• ознаки гіпокоагуляції при масивній крововтраті;

б) слід пам'ятати, що в перші години при гострій кровотечі клінічний аналіз крові не відображає реальний ступінь крововтрати.

В) Спеціальні методи діагностики:

а) ендоскопічні дослідження використовують для діагностики, виявлення джерела і лікування кровотечі в порожнисті органи або порожнини тіла:

• езофагогастродуоденоскопія або колоноскопія - при кровотечі в просвіт шлунково- кишкового тракту;

• торакоскопія - при кровотечі в плевральну порожнину;

• лапароскопія - при кровотечі в черевну порожнину;

• цистоскопія - при кровотечі із сечовивідних шляхів;

• артроскопія - при кровотечі в суглоб;

б) пункції використовують для діагностики і в ряді випадків лікування кровотеч у порожнини тіла:

• пункція плевральної порожнини (торакоцентез) - при підозрі на гемоторакс;

• пункція черевної порожнини (лапароцентез) або пункція заднього склепіння піхви - при підозрі на внутрішньочеревну кровотечу;

• пункція суглоба - при підозрі на гемартроз;

в) інструментальні методи досліджень дозволяють виявити вилиту в порожнини і тканини кров або встановити приховане джерело кровотечі:

• гемоперитонеум - ультразвукове дослідження, комп'ютерна томографія (КТ), магнітно- резонансна томографія (МРТ);

• гемоторакс - оглядова рентгенографія грудної клітки, КТ, МРТ;

• гематоми і крововиливи в порожнину черепа - КТ, МРТ;

• ангіографія виявляє джерело кровотечі при неефективності інших методів досліджень

4. Принципи і методи оцінки ступеня крововтрати:

А) Визначення дефіциту ОЦК - найбільш надійним методом оцінки ступеня крововтрати є метод оцінки за допомогою ізотопів або барвника Еванса, що через складність застосовується рідко. У клініці частіше використовують непрямі методи оцінки крововтрати.

Б) Вимірювання центрального венозного тиску (ЦВТ) у підключичній або яремній вені (нормальні значення становлять 50-100 мм вод. ст.).

В) Клінічна оцінка крововтрати за критеріями американської колегії хірургів:

• втрата 15% ОЦК: ортостатична тахікардія не менш ніж на 20 уд./хв.;

• втрата 20-25% ОЦК: ортостатична гіпотензія не менш ніж на 15 мм рт. ст.;

• втрата 30-40% ОЦК: артеріальна гіпотензія в положенні лежачи на спині, олігурія (до 400 мл/добу);

- втрата понад 40% ОЦК: порушення свідомості, колапс, кома. ) Оцінка крововтрати за формулою Мооге:

крововтрата = ОЦК належне х

Ні належний - Ні фактичний Ні належний

• НІ належний для чоловіків становить 45%, для жінок - 42%. Замість показників гематокриту можна використати показники гемоглобіну, прийнявши його належний рівень за 150 г/л;

• ОЦК належне розраховують, виходячи із маси тіла: для чоловіків - 70 мл/кг, для жінок - 60 мл/кг, для вагітних - 75 мл/кг.

Д) Оцінка дефіциту ОЦК за шоковим індексом (відношення частоти пульсу до величини систолічного тиску):

• без крововтрати шоковий індекс становить 0,54;

• дефіцит 10-20% ОЦК - шоковий індекс становить 0,78;

• дефіцит 21-30% ОЦК - шоковий індекс становить 0,99;

• дефіцит 31-40% ОЦК - шоковий індекс становить 1,11;

• дефіцит 41-50% ОЦК - шоковий індекс становить 1,38.

Зупинка кровотечі