49. Поняття та компоненти культури.

Історично склалися три форми культури: висока (елітарна), народна (фольклор), масова. Перша створювалася і створюється привілейованою частиною суспільства або професіоналами високого рівня (як замовлення). Вона включає високоінтелектуальне мистецтво. Коло її споживачів – високоосвічена частина суспільства. Формула елітарної культури - мистецтво для мистецтва.

Народна створювалася в історичному процесі повсякденного життя. Вона включає міфи, легенди, казки, пісні, танці, і автори народних творінь, як правило, невідомі.

Масова культура відносно недавно з'явилася та влилася в суспільне життя, завдяки широким (феноменальним) можливостям засобів масової комунікації. Вона відзначається широтою аудиторії, мобільністю та швидкістю проникнення та видозміненістю, хоча володіє меншою художньою цінністю.

50. Основні елементи культури.

Елементи культури набувають таких форм:

■ мови як системи знаків, наділених певним значенням, які використовуються для збереження, передачі, перетворення інформації;

■ цінностей, вірувань, переконань;

■ норм, вимог до поведінки;

■ зразків поведінки, звичаїв, традицій.

51. Функції культури.

Культура розвивається одночасно із формуванням суспільства: народжується ним і впливає на нього. Вона виконує свої функції, вирішує коло завдань у системі суспільного життя. До основних функцій культури відносять:

■ функція соціальної пам'яті (зберігання і розповсюдження людського досвіду);

■ освітня і виховна (освоєння через соціалізацію знань, умінь, навиків, мови, цінностей, норм, традицій);

■ комунікативна (формування комплексу взірців поведінки, діяльності, які служать засобами в системі спілкувань, взаємодій між соціальними елементами);

■ регулятивна (освоєння і трансформація цінностей, ідеалів та норм з регуляції поведінки людей в суспільному житті);

■ практична функція - вироблення наукових основ цілеспрямованих культурних змін і культурної політики.

52. Предмет, основні поняття в соціології конфлікту.

Соціологія конфлікту — це галузь соціології, яка вивчає природу, механізми виникнення та розгортання, а також способи попередження та розв'язання соціальних конфліктів. Предмет: з'ясування соціальної природи та сутності конфліктів;

• з'ясування принципів діагностики конфліктів та соціологічний їх аналіз;

• типологія та класифікація конфліктів;

• визначення способів подолання та механізмів правління соціальними конфліктами

53. Структура, функції та детермінація соціального конфлікту.

Залежність соціальної проблеми від певних умов завжди має ви¬раз форми конфліктної ситуації, тобто ситуації загострення існуючих протиріч, із притаманною їй специфічною структурою: умови виникнення та протікання; образ ситуації, яка склалася в учасників конфлікту; дії суб'єктів, спрямовані на досягнення своїх цілей; наслідки конфліктної ситуації.

наслідки Цінність конфліктів полягає в тому, що вони запобігають застою у соціальних системах, відкривають канали соціальних нововведень.

Соціальний конфлікт є вирішальним чи одним із найваж¬ливіших факторів соціального розвитку. Конфлікти на макрорівні часто проявляються в різних формах класової боротьби, війнах, національно-визвольних рухах, політичних кризах тощо. Соціальний конфлікт може відігравати різну роль. Він або стає чинником прогресивного розвитку суспільства, або породжує соціальний хаос. Звернення до соціальних конфліктів у історії соціології зв'язано з такими впливовими іменами як М.Вебер, Ф.Тьоніс. Т.Веблен, Г.Зімель, Р.Парк, Е.Бьорджес, які вважали конфлікт соціальною формою боротьби за існування, змаганням за обмежені соціальні блага та пристосування.

Соціальні конфлікти виконують такі ф-ції: сигнальну (яка сповіщає про якісь негативні явища); інформаційно-творчу ( полягає в подоланні перешкод на шляху економічного, соціального та духовного розвитку); інформативну (оскільки в процесі конфлікту обидві сторони намагаються як можна більше отримати інформації одна про одну, що дасть їм змогу найбільш імовірно передбачити стратегію й тактику супротивника).