- •Основи фінансової діяльності суб’єктів господарювання
- •Зміст та основні завдання фінансової діяльності суб’єктів господарювання
- •Фінансова діяльність у системі функціональних завдань фінансового менеджменту підприємства
- •Організація фінансової діяльності підприємств
- •Критерії прийняття фінансових рішень
- •Порівняльна характеристика фінансування підприємства за рахунок власного і позичкового капіталу
- •Теоретичні джерела фінансової діяльності підприємств
- •Класична теорія фінансування
- •Теорема іррелевантності
- •Теорія оптимізації портфеля інвестицій
- •Модель оцінки дохідності капітальних активів (сарм)
- •Неоінституційна теорія фінансування
- •Концепція максимізації вартості капіталу власників (Shareholder-Value-Konzept)
- •Формування власного капіталу підприємств власний капітал, його функції та складові
- •Функції та цілі збільшення (зменшення) статутного капіталу
- •Статутний капітал і корпоративні права підприємства Номінальний капітал підприємства
- •Привілейовані акції
- •1. Привілейовані акції з фіксованими дивідендами.
- •Балансовий і ринковий курси акцій
- •Резервний капітал підприємства, його види та джерела формування
- •Збільшення статутного капіталу підприємства Основні цілі та передумови збільшення статутного капіталу
- •Переважне право власників на придбання акцій (часток)
- •Курс емісії корпоративних прав
- •Зменшення статутного капіталу підприємств Завдання та основні передумови зменшення статутного капіталу підприємств
- •Зменшення статутного капіталу тов
- •Способи зменшення статутного капіталу ат
- •Санація балансу
- •Приховане самофінансування
- •Виникнення та використання операційного
- •Розрахунок операційного Cash-Flow, тис. Грн
- •Дивідендна політика підприємств
- •Методи нарахування дивідендів
- •Характеристика позичкового капіталу підприємства
- •Довгострокові та короткострокові банківські кредити
- •Кредитоспроможність підприємства
- •Якісні критерії кредитоспроможності
- •Кількісні критерії кредитоспроможності
- •Показники, які характеризують структуру капіталу та майна підприємства
- •Показники рентабельності та самофінансування підприємства
- •Показники оборотності
- •Гарантії та поручительства
- •Облігації з нульовим купоном (Zerobond)
- •Конвертовані облігації
- •Варанти
- •. Комерційні кредити
- •Факторинг
- •Фінансові інвестиції підприємств
- •Класифікація інвестицій за об’єктами вкладень
- •Оцінка доцільності вкладень в інвестиції з фіксованою ставкою дохідності Метод дисконтування Cash-flow
- •Ризик зміни процентних ставок і дюрація
- •Технічний аналіз акцій
- •Відображення вартості фінансових інвестицій у звітності
- •Оцінка вартості підприємств
- •Дохідний підхід в оцінці вартості підприємства
- •Майновий (витратний) підхід
- •Фінансовий контролінг
- •Каталог функцій і завдань фінансового контролера
- •Зміст, призначення та організація
- •Прогнозування банкрутства на основі дискримінантного аналізу
- •Аналіз точки беззбитковості
- •Вартісний аналіз
- •Портфельний аналіз
- •Аналіз сильних і слабких місць на підприємстві
Зміст, призначення та організація
Система раннього попередження та реагування — це особлива інформаційна система, яка сигналізує керівництву про потенційні ризики та шанси, які можуть насуватися на підприємство як з боку зовнішнього, так і внутрішнього середовища..
Процес створення системи раннього попередження і реагування може складатися з таких етапів:
1. Визначення сфер спостереження — встановлення об’єктів внутрішньої і зовнішньої діагностики. До основних сфер спостереження в рамках внутрішньої діагностики належать: фінансова, виробнича, збутова, організаційна. Зовнішня діагностика побудована на аналізі ситуації на ринку (клієнти, конкуренти, кон’юнктура), макроекономічної ситуації в країні та економіко-правових умов діяльності підприємства.
2. Вибір індикаторів раннього попередження, які можуть указувати на розвиток того чи іншого негативного процесу.
3. Розрахунок граничних значень індикаторів і безпечних інтервалів їх зміни..
Прогнозування банкрутства на основі дискримінантного аналізу
Одним з найважливіших інструментів системи раннього попередження та методом прогнозування банкрутства підприємств є дискримінантний аналіз. Під дискримінантним аналізом здебільшого розуміють комплекс методів математичної статистики, за допомогою якого здійснюється класифікація досліджуваних одиниць (підприємств) залежно від значень обраної сукупності показників відповідно до побудованої метричної шкали. Така шкала будується на основі емпіричного дослідження фінансових показників великої кількості підприємств, одні з яких опинились у фінансовій кризі, а інші успішно продовжують свою діяльність.
В основі однофакторного (одновимірного) аналізу покладено сепаратне дослідження окремих показників (які є складовою певної системи показників) та класифікацію підприємств за принципом дихотомії. В основі досліджень американського економіста В. Бівера покладено 30 найчастіше вживаних у фінансовому аналізі показників. За ознакою однорідності вони були згруповані в шість груп. З кожної групи Бівер вибрав по одному найтиповішому показнику, які й склали його систему прогнозування:
1) відношення Cash-flow до позичкового капіталу;
2) відношення чистого прибутку до валюти балансу;
3) відношення позичкового капіталу до валюти балансу;
4) відношення оборотних активів до поточних зобов’язань (показник покриття);
5) відношення робочого капіталу до валюти балансу;
6) відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями і поточними зобов’язаннями до витрат підприємства (без амортизації).
система показників Вайбеля.
1) відношення позичкового капіталу до валюти балансу;
2) відношення оборотних активів до поточних зобов’язань (показник покриття);
3) відношення Cash-flow до поточних (короткострокових) зобов’язань;
4) відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями та поточними зобов’язаннями до витрат підприємства (без амортизації);
5) відношення середнього залишку кредиторської заборгованості до вартості закупок, помножене на 365;
6) відношення середніх залишків виробничих запасів до величини затрат на сировину (матеріали), помножене на 365.
Головним суперечливим моментом однофакторного дискримінантного аналізу є те, що значення окремих показників може свідчити про позитивний розвиток підприємства, а інших — про незадовільний. Така ситуація унеможливлює об’єктивне прогнозування банкрутства. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є застосування багатофакторного дискримінантного аналізу. В процесі аналізу підбирається ряд показників, для кожного з яких визначається вага в так званій дискримінантній функції. У загальному вигляді алгоритм лінійної багатофакторної дикримінантної функції можна представити в такій формі:
Z = a0 + a1x1 + a2x2 + a3x3 + …+ anxn ,
де а1, а2, а3, …, аn — коефіцієнти (ваги) дискримінантної функції; х1, х2, х3, …, хn — показники (змінні) дискримінантної функції.
:
Значення «Z» |
Імовірність банкрутства |
до 1,8 |
висока |
1,8—2,67 |
не можна однозначно визначити |
2,67 і вище |
низька |
Цікавим є те, що в дослідженнях Альтмана середнє значення показника Z для фінансово неспроможних підприємств становить –0,29, а для групи успішно працюючих підприємств — +5,02. За деякими джерелами, точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить: за п’ять років до банкрутства — 36 %; чотири роки — 29; три роки — 48; два роки — 83; один рік — 95 %.
Використання методології багатофакторного дискримінантного аналізу у вітчизняній практиці є досить обмеженим, що зумовлено такими основними чинниками:
по-перше, неможливістю розробки власних, галузевих дискримінантних функцій через відсутність фахівців достатньої кваліфікації;
по-друге, відсутністю достатніх коштів для закупівлі та адаптації західних методик до вітчизняних умов господарювання;
по-третє, недостатнім рівнем об’єктивності показників, які відображаються підприємствами у фінансовій звітності (проблематика подвійної бухгалтерії).
У той же час в Україні використовуються численні методики однофакторного дискримінантного аналізу, однак вони безсистемні, не враховують галузевих особливостей і не містять відповідних «ключів» інтерпретації.
Методи контролінгу
Служби контролінгу в процесі виконання своїх функцій використовують велику кількість методів. Поряд з окремими загальнометодологiчними та загальноекономічними методами використовуються специфічні. До перших методів належать такi, як спостереження, порiвняння, групування, аналiз, трендовий аналіз, синтез, систематизацiя, прогнозування. До основних специфiчних методiв контролiнгу належать:
аналіз точки беззбитковості;
бенчмаркінг;
вартісний аналіз;
портфельний аналіз;
SWОТ-аналіз (аналіз сильних і слабких місць);
АВС-аналіз;
XYZ-аналіз;
методи фінансового прогнозування (експертні, екстраполяції тощо).