
- •Рецензенти:
- •Передмова
- •Розділ і висловлення і операції над ними. Предикати § 1. Висловлення і операції над ними. Елементи математичної логіки
- •1. Вступ
- •2. Висловлення. Прості і складені висловлення
- •Предикати (висловлювальні форми)
- •Квантори
- •§ 2. Структура і види теорем
- •1. Структура теореми
- •2. Види теорем
- •3. Найпростіші схеми правильних міркувань
- •§ 3. Математичні поняття. Особливості математичних понять. Об'єм і зміст поняття. Означення понять. Структура означення понять через рід і видову відмінність
- •1. Поняття як форма мислення. Особливості математичних понять
- •2.Зміст і обсяг поняття, відношення між ними
- •Способи означення математичних понять
- •4. Вимоги до логічно правильних означень понять
- •5. Приклади математичних понять, які розглядаються в початковому курсі математики
- •Питання для самоконтролю
- •Система вправ
- •Розділ іі множини, операції над ними. Відношення § 4. Множини, операції над ними
- •Поняття множини і елемента множини. Порожня множина. Способи задання множин
- •Підмножина. Рівні множини. Зображення множин і зв’язків між ними за допомогою кругів Ейлера
- •Числові множини. Запис числових проміжків
- •Переріз і об’єднання множин. Закони цих операцій. Доповнення підмножини
- •Декартів добуток двох множин. Зображення декартового добутку двох числових множин на координатній площині
- •Властивості декартового добутку:
- •6. Поняття розбиття множини на підмножини, що попарно не перетинаються. Класифікація понять. Приклади класифікацій
- •§ 5. Відношення та відповідність
- •Поняття відношення. Граф відношення
- •Способи задання відношень
- •Властивості відношень
- •Відношення еквівалентності
- •Відношення порядку
- •Поняття відповідності
- •Способи задання відповідностей
- •Відповідність, обернена даній
- •Взаємно однозначні відповідності
- •Рівнопотужні множини
- •Питання для самоконтролю
- •Система вправ
- •Коротка історія розвитку поняття числа
- •Визначення натурального числа і нуля
- •Теоретико-множинний зміст кількісного натурального числа і нуля
- •Порівняння натуральних чисел
- •Властивості множини цілих невід’ємних чисел
- •Тема. Додавання цілих невід’ємних чисел
- •Теоретико-множинний смисл суми двох цілих невід’ємних чисел
- •Існування суми, її єдиність
- •Сума декількох доданків
- •Закони додавання
- •Тема. Віднімання цілих невід’ємних чисел
- •Теоретико-множинний смисл різниці двох цілих невід’ємних чисел
- •Означення різниці через суму. Зв’язок дії віднімання з дією додавання
- •Умови існування різниці, її єдиність
- •Правила віднімання
- •Відношення «більше на», «менше на»
- •Тема. Текстова задача. Способи розв’язування текстових задач. Прийоми пошуку плану розв’язування текстових задач, способи запису і перевірки. Прості текстові задачі на додавання і віднімання
- •Тема. Множення цілих невід’ємних чисел
- •1. Визначення добутку двох цілих невід’ємних чисел як числа елементів декартового добутку двох скінченних множин
- •2. Визначення добутку цілих невід’ємних чисел через суму. Операція множення цілих невід’ємних чисел
- •3. Визначення добутку декількох множників
- •Існування добутку, його єдиність
- •5.Закони множення: комутативний, асоціативний, дистрибутивний
- •Тема. Ділення на множині цілих невід’ємних чисел
- •2. Зв’язок ділення з множенням
- •3. Існування частки, її єдиність
- •4. Правила ділення
- •1. Правило ділення суми на число.
- •6. Ділення цілого невід’ємного числа на натуральне з остачею
- •Тема. Прості задачі на множення та ділення
- •V. Задачі на знаходження невідомого компонента арифметичної дії:
- •§7. Десяткова система числення
- •1. Десяткова система числення
- •Порівняння чисел у десятковій системі числення:
- •2. Додавання і віднімання багатоцифрових чисел в десятковій системі числення багатоцифрових чисел Алгоритм додавання цілих невід’ємних чисел у десятковій системі числення
- •Віднімання цілих невід’ємних чисел у десятковій системі числення
- •3. Множення і ділення багатоцифрових чисел в десятковій системі числення багатоцифрових чисел
- •§ 8. Подільність цілих невід’ємних чисел
- •1. Відношення подільності на множині натуральних чисел, його властивості
- •Рефлексивність.
- •Антисиметричність.
- •Транзитивність.
- •2. Теореми про подільність суми, різниці, добутку
- •3. Ознаки подільності на 2 і 5, 4 і 25, 3 і 9, на складені числа
- •4. Найбільший спільний дільник і найменше спільне кратне натуральних чисел, способи їх знаходження
- •Способи знаходження найбільшого спільного дільника і найменшого спільного кратного
- •§ 9. Позиційні і непозиційні системи числення
- •1. Позиційні і непозиційні системи числення
- •2. Дії над числами в позиційних системах числення, відмінних від десяткової
- •Питання для самоконтролю
- •Система вправ
- •Розділ IV раціональні і дійсні числа § 10. Раціональні числа. Дії над ними та їх властивості
- •Поняття про вимірювання відрізків. Розширення множини цілих невід’ємних чисел
- •Дроби та їх властивості
- •3. Визначення арифметичних дій над додатними раціональними числами
- •Закони додавання і множення
- •5. Упорядкованість множини додатних раціональних чисел
- •6. Запис додатних раціональних чисел у вигляді десяткових дробів
- •§ 11. Дійсні числа та дії над ними
- •1. Несумірні відрізки і ірраціональні числа. Невід’ємні дійсні числа
- •2. Арифметичні дії над дійсними невід’ємними числами. Їхні властивості
- •Від’ємні числа. Множина дійсних чисел
- •Питання для самоконтролю
- •Система вправ
- •Розділ V рівності і нерівності, рівняння. Функції § 12. Математичні вирази. Рівності і нерівності
- •Алфавіт математичної мови
- •Числові вирази. Значення числового виразу
- •Вирази зі змінною
- •Тотожні перетворення виразів
- •Числові рівності, властивості істинних числових рівностей
- •Числові нерівності, властивості істинних числових нерівностей
- •§ 13. Рівняння та їх властивості. Нерівності, що містять змінну
- •Рівняння з однією змінною
- •Рівносильність рівнянь
- •Нерівності з однією змінною
- •Рівносильність нерівностей
- •§ 14. Функції, графіки та їх властивості
- •Поняття функції. Графік функції
- •2. Лінійна функція
- •3. Пряма пропорційність
- •Обернена пропорційність
- •Функціональна пропедевтика в початковій школі
- •Іі етап
- •Питання для самоконтролю
- •Система вправ
- •Розділ VI величини та їх властивості § 15. Поняття величини та її вимірювання
- •Поняття вимірювання величин. Основні властивості числових значень додатніх скалярних величин
- •Величини, що вивчаються в курсі математики і – іv класів
- •§ 16. Довжина відрізка, її властивості і вимірювання
- •§ 17. Площа фігури, її властивості і вимірювання
- •Щоб обчислити площу прямокутника, треба визначити його довжину і ширину та знайти добуток цих чисел.
- •§ 18. Об’єм тіла, його властивості і вимірювання
- •§ 19. Маса тіла і її вимірювання
- •§ 20. Час та його вимірювання
- •§ 21. Вартість та залежність між величинами: ціна, кількість, вартість
- •Питання для самоконтролю
- •Система вправ
- •Точка, пряма, їх властивості
- •Властивості:
- •Властивості:
- •3.2. Означеня кута
- •Властивості вимірювання кутів:
- •Види кутів
- •4. Трикутники
- •5. Коло, круг
- •6.Многокутники
- •Властивості паралелограма:
- •Властивості квадрата:
- •Властивості ромба:
- •7. Многогранники і тіла обертання
- •Питання для самоконтролю
- •Система вправ
- •Література
- •Джерела інформації
§ 14. Функції, графіки та їх властивості
План
Поняття функції. Графік функції.
Лінійна функція.
Пряма пропорційність.
Обернена пропорційність.
Функціональна пропедевтика в початковій школі.
Поняття функції. Графік функції
Означення.
Якщо кожному елементу х
числової множини Х за правилом f
відповідає єдине число у,
то говорять, що на множині Х задано
числову функцію f
(х),
і пишуть:
.
При цьому х
називають аргументом, а у
– значенням функції. Множину Х називають
областю визначення функції, а множину
значень, які функція набуває, - її множиною
значень; останню позначають через f
(Х).
Для
області визначення і множини значень
функції f
застосовують
також відповідно позначення
і
.
Функцію f (х) можна вважати заданою, якщо задано її область визначення Х і правило f , за яким для довільного х з області визначення Х можна знайти (обчислити) відповідне йому значення у, у = f (х).
Останнє правило можна задавати по-різному, що й визначає способи задання функції. Найпоширеніші способи задання функцій такі: аналітичний, табличний та графічний.
Аналітичний
спосіб означає задання функції формулою,
що показує кількість і послідовність
операцій над аргументом х,
які необхідні для того, щоб дістати
значення
цієї функції. Якщо при цьому не зазначається
область визначення функції, то під
останньою розуміють множину допустимих
значень аргументу, тобто множину тих
значень аргументу, для яких за формулою
можна знайти відповідні значення
функції.
Табличний спосіб задання функції полягає в написанні таблиці відповідних значень аргументу та функції. Цей спосіб задання функції часто застосовують в експериментальних дослідженнях, а також у математиці: таблиці квадратів і кубів чисел, таблиці значень тригонометричних функцій та ін.
Щоб розглянути графічний спосіб задання функції, розглянемо спочатку поняття графіка функції.
Означення.
Графіком
функції
,
називають множину точок
координатної площини, де
,
а
Графічний
спосіб задання функції полягає в тому,
що вихідною інформацією про цю функцію
є її графік. При цьому для довільного
значення х
з області визначення Х можна знайти
відповідне значення у
функції. Прикладом графічного способу
задання функції є електрокардіограми,
за яким
и
медики аналізують роботу серця.
У математиці графічне зображення функцій використовують і тоді, коли функція задана аналітичним чи табличним способом. Якщо треба з’ясувати загальний характер поведінки функції та її особливості на деяких підмножинах області визначення, графік, завдяки його наочності є дуже корисним.
Найчастіше графіком функції є деяка лінія координатної площини. Проте не кожна лінія є графіком функції. Справа в тому, що при заданому значенні аргументу х існує лише одне відповідне йому значення функції у. Тому на кожній прямій, паралельній осі ординат, може лежати не більше однієї точки графіка функції.
Наприклад, лінія, зображена нижче не є графіком функції.
2. Лінійна функція
Означення.
Лінійною
функцією
називають функцію виду
,
де k
і b
– деякі числа.
Якщо, зокрема, k = 0, то дістають функцію у = b, яку називають сталою.
Областю визначення лінійної функції є множина R.
Графіком лінійної функції є пряма з кутовим коефіцієнтом k і початковою ординатою b.
На
рис. зображено графіки л
інійних
функцій відповіно для
k
>
0
і k
< 0.
Я
кщо
k
>
0,
то функція зростаюча, якщо k
< 0,
то функція спадна.
Наприклад.
Задано функцію
.
Яка це функція? Знайти її область
визначення. Чи є вона зростаючою на
якій-небудь множині?
Розв’язання.
Оскільки
,
то задану функцію можна записати у
вигляді:
;
.
Отже, задана функція є лінійною. Її областю визначення як лінійної функції є множина R. Оскільки ця функція спадна на R, то вона не може бути зростаючою на будь-якій множині Р.