- •1.Предмет і завдання історії педагогіки. Її зв`язок з історією матеріальної і духової культури.
- •2.Навчальні заклади в системі освіти країн Західної Європи і дореволюційної Росії: коледжи, гімназії, ліцеї, колежи?, колегіуми, колегії (історія і сучасність)
- •3.Джерела і методи історії педагогіки як науки
- •4.Виникнення виховання. Виховання за первіснообщинного ладу.
- •5.Виховання, школа і зародження педагогічної думки в рабовласницькому суспільстві.
- •6.Культура і наука на ранніх етапах розвитку феодалізму. Лицарське виховання.
- •7.Я.А. Коменський – основоположник педагогіки Нового часу
- •8.Принцип природовідповідності виховання в педагогічному досвіді я.А. Коменського
- •9.Вікова періодизація і система шкіл (за Коменським)
- •10.Дидактичні принципи і правила розроблені Коменським
- •11.Обгрунтування Коменським класно-урочної системи навчання
- •12.Нові підручники, створені Коменським замість застарілих середньовічних
- •13.13. Моральне виховання в педагогічних поглядах Коменського
- •14.Коменський про професію вчителя як важливу і найпочеснішу під сонцем
- •15.Значення педагогічної спадщини Коменського в контексті сучасної школи і педагогіки
- •16. 16.Педагогічні погляди стародавніх грецьких і римських філософів (Сократ, Платон, Арістотель, Демокріт, Квінтіліан)
- •17. 17.Структура і зміст освіти в церковно-монастирських школах Західної Європи
- •18. 18.Виникнення та розвиток середньовічних університетів. Цехові, гільдійські, міські школи.
- •19. 19.Розвиток школи I педагогічної думки в епоху Відродження (14-16 ст); Франсуа Рабле, Мішель Монтень
- •20. 20.Педагогічна думка і педагогічна практика педагогів-гуманістів епохи Відродження: Вітторіно да Фельтре, Франсуа Рабле(19 пит).
- •21. 21.Ранні соціалісти-утопісти – Томас Мор і Томазо Кампанелла про виховання і освіту
- •22. 22.Філософські та соціально-політичні ідеї Джона Локка ??
- •23. 23.Педагогічні ідеї французького просвітителя і філософа 18 ст к. А. Гельвеція
- •24. 24.Проблеми освіти та виховання в творчій спадщині французького філософа 18 ст Дені Дідро
- •25. 25.Педагогічні погляди ж.-ж. Руссо викладені у романі «Еміль, або про виховання»
- •26. 26.Відмінності педагогічних поглядів Коменського і Руссо щодо розуміння принципу природо відповідності виховання
- •27. 27.Руссо про вікову періодизацію і зміст виховання людини
- •28. 28.Школа і педагогічна думка в період буржуазної революції кінця 18 ст. Проект шкільної системи, розроблений ж.А. Кондорсе
- •29. 29.Проект організації народної освіти у Франції, розроблений м. Лепельтьє
- •30. 30.Життя і педагогічна діяльність й.–г. Песталоцці. Принцип елементарного навчання в системі дидактичних поглядів Песталоцці
- •31. 31.Система педагогічних поглядів ф.-а.-в. Дістервега: мета, Завдання і принципи виховання, дидактичні принципи; вимоги до вчителя
- •32. 32.Педагогічна теорія й.-ф. Гербарта
- •33. 33.Освітня діяльність і педагогічні погляди соціалістів-утопістів першої половини 19 ст: р. Оуена, ш. Фур»є, к.А. Сен-Сімона
- •34. 34.Основи педагогіки «вільного» виховання італійського педагога і лікаря Марії Монтесорі
- •35. 35.Особливості організації навчально-педагогічного процесу у вальдорфських школах
35. 35.Особливості організації навчально-педагогічного процесу у вальдорфських школах
У XX столітті німецького філосф, дослідник творчості Гете Шіллера-Рудольф Штейнер поставив своїм завданням формування особистості як цілісної єдності . Така ідея перетворилась сьогодні 'у широкий педагогічний рух і має назву вальдорфська педагогіка. Перша вальдорфська школа була відкрита у Німеччині у 1919 році у м.Штутгарт для дітей робітників і службовців сигаретної фабрики Вальдорф-Асторія. В основу педагогічної концепції цієї школи, яка отримала назву за місцем її утворення, покладено релігійно-філософське вчення Р.Штайнера - антропософія. Це вчення названо його послідовниками "найпрогресив-нішим духовно-науковим напрямом XX століття",
Згідно з розумінням антропософії, розвиток людини відбувається за семирічними ритмами. Знання їх сутності дозволяє правильно будувати виховний процес. Протягом кожного з семи років відбувається дозрівання одного з елементів складної людської природи.
Головними принципами діяльності вальдорфської школи є:
1) Принцип виховання у дусі свободи, який полягає у необхідності вести дитину до вільного і плідного самопізнання, самовизначення, до повноцінного розвитку всіх сил особистості.
2) Принцип цілісності формування особистості: тілесної, душевної і духовної ЇЇ сторін.
3) Принцип циклічності навчально-виховної діяльності, який полягає в урахуванні особливостей вікових циклів розвитку, добових біоритмів, у застосуванні' методу епох у навчальному процесі, ритмічних вправ тощо.
4) Принцип авторитету вчителя, вихователя, батьків, духовного ідеалу.
Організація навчального процесу у вальдорфських школах має ряд специфічних особливостей. У них відсутня абсолютизація предметних уроків як основної форми навчального процесу:
45-хвилинні уроки поєднуються тут із заняттями за методом епох.
Сутність методу епох полягає у тому, що викладання предмета проводиться кожного навчального дня протягом 3-^ тижнів на півторагодинних заняттях. За цей навчальний час, що складає близько 50 годин, засвоюється більша частина навчального матеріалу відповідного року або навіть весь матеріал з предмету за рік.
У такий спосіб викладаються провідні академічні дисципліни:
рідна мова і література, математика, історія, фізика, хімія, біологія, географія, історія мистецтва, праця. На вивчення таких предметів як рідна мова математика у старших класах виділяють по дві епохи (8 тижнів).
Після 12 години дня у вальдорфських школах починаються уроки, які не пов'язані з великим інтелектуальним напруженням. Це ще одна особливість організації навчального процесу у подібних школах. Такий розподіл навчального часу пояснюється врахуванням щоденних біологічних ритмів дитячого організму, пік інтелектуальної активності припадають на першу половину дня -від 5 до 12 годин. Опівдні ж наступає спад інтелектуальної активності.
Отже, після інтелектуально насичених занять першої половини дня йдуть два інші компоненти, що разом складають потрійний ритм життя вальдорфської школи. Другий компонент -заняття естетично-художнього циклу - музика, живопис, скульптура, архітектура, театр, евритмія (особливий вид мистецтва, синтез думки і слова, кольору і музики, рухів тіла І душі). Нарешті, третій компонент - заняття ручною працею; столярною і слюсарною справою, шиттям, плетінням тощо.
Навчання у вальдорфській школі являє собою процес результативної дії. Учитель викладає матеріал не рецептивним, а продуктивним методом, тобто не дає готових визначень та рецептів, а сам здійснює разом з дітьми всі дії, необхідні для відповідних умовиводів: малює разом з ними малюнок до прочитаної казки, складає план місцевості під час уроку-походу. І у всіх випадках в процесі спільної дії у кожного народжується свій зразок.
Один із головних методів вальдорфської школи - образний виклад матеріалу на будь-якому занятті. Дітей вчать образно мислити, співпереживати, співчувати, тобто включають у процес пізнання всю людину, її уявлення, фантазію, почуття.
Традиційним для вальдорфських шкіл є гетеаністичний метод пізнання, який означає буквально —пізнавати світ, пізнаючи себе, пізнавати себе, пізнаючи світ.
Традиційно велика увага приділяється різним формам співпраці з батьками. Це і батьківські вечори, і проведення батьками уроків ручної праці, і заняття разом з дітьми евритмією тощо. Управління школами здійснюється на основі самоврядування.
У кінці XX століття у Німеччині нараховувалось 180 вальдорфських шкіл, у яких навчалося понад 50 тисяч дітей, а всього у світі на той час було 512 таких альтернативних навчальних закладів.