3.Форма власності;4.Розвиток ринкових відносин;5.Фінансово-господарська діяльність підприємства;6.Облік фінансових результатів.

Оціночна функція - прибуток підприємства використовується як оціночний показник, що характеризує ефект його господарської діяльності. Використання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової економіки, яка передбачає свободу встановлення цін, свободу вибору постачальника і покупця.

Розподільча функція - її зміст полягає в тому, що підприємство розподіляє прибуток, котрий отримало в результаті фінансово-господарської діяльності на дві частини:

частина, яка акумулюється у бюджетах у вигляді податку на прибуток;

частина, яка залишається в розпорядженні підприємства.

Стимулююча функція - прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання:

фонд заохочення;фонд виробничого розвитку;фонд соціального розвитку; фонд виплати дивідендів;пайовий фонд;благодійний фонд.

Прибуток, як економічний показник, дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як господарюючого суб'єкта, робітників та власників підприємства. Вирішення цих завдань пов'язане з пропорціями в розподілі та використанні прибутку.

Об'єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, яка виплачується у виді податків та обов'язкових платежів, Економічний інтерес прибутків з точки зору підприємства - це прибуток, що залишається в його розпорядженні і використовується для вирішення виробничих та соціальних завдань розвитку. Економічний інтерес робітників підприємства пов'язаний з розміром прибутку, який буде спрямовано на матеріальне заохочення, соціальні виплати, соціальний розвиток.Власника підприємства цікавить розмір прибутку, який направляється на виплату дивідендів та на виробничий розвиток підприємства. Прибуток є якісним показником, тому що в його розмірі відображена зміна обсягу товарообігу, доход підприємства, рівень використання ресурсів, величина витрат обертання. Таким чином, прибуток синтезує в собі всі сторони діяльності підприємства.

Для оцінки величини прибутку, в залежності від функцій, які вони виконують та в процесі управління прибутком, існують певні його види. Відповідно до класифікаційних ознак є такі видів прибутку (таблиця № 1.)

Таблиця № 1. Класифікація видів прибутку підприємства.

Класифікаційна ознака	Види прибутку підприємства
Від виду діяльності	прибуток від торговельної діяльності прибуток від інших видів діяльності прибуток від реалізації майна прибуток від позареалізаційних операцій
Від порядку визначення	балансовий прибуток оподаткований прибуток чистий прибуток
Від методики оцінки	номінальний прибуток реальний прибуток
Від мети визначення	бухгалтерський прибуток економічний прибуток
Від розмірів	мінімальний прибуток цільовий прибуток максимальний прибуток

 

Залежно від виду діяльності, виділяють:

прибуток від торговельної діяльності - це прибуток отриманий від реалізації товарів та платних торговельних послуг;

прибуток від інших видів діяльності - це прибуток від неторгової діяльності - виробничої, транспортної, посередницької;

прибуток від реалізації майна - це прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів;

прибуток від позареалізаційних операцій - це прибуток від інвестиційної діяльності, здачі майна в оренду, пайової участі в інших підприємствах і т. п.

Обсяг прибутку за кожним видом діяльності формується як сальдо доходів та витрат на проведення.

Залежно від порядку визначення розрізняють:

балансовий прибуток - це прибуток, який характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності. Обсяг балансового прибутку визначається за даними бухгалтерського обліку;

оподаткований прибуток - це обсяг прибутку, який визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами підприємства - платника податку на прибуток, зменшений на суму амортизаційних відрахувань;

чистий прибуток - це прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов'язкових платежів та зборів, що сплачуються за рахунок прибутку.

Залежно від методики оцінки виділяють:

номінальний прибуток - це фактично отримана величина прибутку;

реальний прибуток - це номінальний прибуток, перерахований з огляду на інфляцію;

Залежно від мети визначення розрізняють:

бухгалтерський прибуток - це прибуток, який відповідає балансовому;

економічний прибуток - це прибуток, який являє собою різницю між виручкою від реалізації та всіма витратами підприємства, в тому числі витратами втрачених можливостей.

Витратами втрачених можливостей прийнято вважати втрати на споживання якогось ресурсу, які виміряні з точки зору вигоди, через те, що не було використання ресурсу найкращим альтернативним варіантом.

Залежно від розмірів підприємства прибуток характеризується:

мінімальний прибуток - це прибуток, розмір якого після сплати податків задовольняє власників підприємства про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал, тобто кількісно мінімальний рівень рентабельності відповідає рівню середньої потенційної ставки банків по депозитах;

цільовий прибуток - це прибуток, який визначає цільову функцію діяльності підприємства та залежить від обраної стратегії. Він може бути нормальним --тобто прибуток який відповідає нормі прибутку на капітал, що склався на ринку. Також необхідним - тобто та необхідна сума прибутку, яка відповідає потребам підприємства в коштах на виробничий та соціальний розвиток;

максимальний прибуток - це прибуток, який пов'язаний з реалізацією продукції - максимальний прибуток підприємство отримує при такому обсязі діяльності, коли граничні доходи дорівнюють граничним витратам, тобто граничні доходи (витрати) ростуть відповідно до рості обсягів виробництва.

Прибуток торговельного підприємства, як результативний показник його діяльності залежить від співвідношення між розміром доходів торговельного підприємства і витратами на здійснення торговельно-фінансової діяльності.

Важливим фактором, який впливає на величину прибутку є рівень ціни закупівлі товарів. Підприємство при здійсненні комерційних угод мусить намагатися закупити товар за найнижчими цінами. Цього можна досягти шляхом скорочення кількості посередників при закупівлі товарів, використання цінових знижок при узгодженні ціни товару. Якщо підприємство займається зовнішньоекономічною діяльністю, то зниженню ціни закупівлі товару може сприяти придбання товарів у іноземних партнерів (при сприятливому співвідношенні курсів національної та іноземної валюти) або здійснення прямих товарообмінних (бартерних) операцій (при сприятливому співвідношенні рівня цін на обмінні товари). Зростання розмірів одержання прибутку пов'язане із збільшенням рівня цін продажу товарів. Управління цінами реалізації залежить від обґрунтованості вибору цінової політики підприємства на споживчому ринку, використання сприятливої торговельної кон'юнктури в окремі періоди року.

Збільшення ціни реалізації товарів сприяє розширенню продажу сезонних товарів перед початком сезону (коли ціни найвищі). Маса одержання прибутку залежить від обсягу діяльності підприємства, кількості реалізованих товарів.Збільшенню обсягу продажу сприяє здійснення ефективної маркетингової діяльності шляхом включення в перелік взаємодоповнюючих товарів, надання споживчого кредиту при реалізації товарів, розширення системи додаткових торговельних послуг пов'язаних з реалізацією товарів, здійснення ефективних рекламних заходів.

Для оптової торгівлі важливе значення в розширенні продажу має регіональна диверсифікація збуту.

5 питання.В умовах ринкової економіки він є узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємств, метою їхньої діяльності. Розрізняють прибуток обліковий (бухгалтерський), економічний і нормальний (рис. 72). Обліковий (бухгалтерський) прибуток — це різниця між ціною реалізованої продукції і витратами на її виробництво Нормальний прибуток — це винагорода за підприємницьку діяльність, складова витрат виробництва. Економічний прибуток — це різниця між обліковим і нормальним прибутком. Головним критерієм визначення реальної прибутковості підприємств вважають величину економічного прибутку. Вона показує, наскільки обліковий прибуток перевищує нормальний: ЕП = ОП - НП, де ЕП, ОП, НП — відповідно економічний, обліковий і нормальний прибуток. Отже, економічний прибуток виникає тоді, коли загальна виручка перевищує всі зовнішні та внутрішні витрати. До складу останніх входить нормальний прибуток на капітал у вигляді відсотка. Прагнення отримати якомога більший прибуток стимулює підприємців ефективніше використовувати економічні ресурси, знижувати витрати, впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, освоювати нові виробництва. Загальна сума прибутку від усіх видів діяльності утворює балансовий прибуток (рис. 73). Балансовий прибуток — це загальна сума прибутку від усіх видів діяльності Більшу частину прибутку підприємство отримує від основної виробничої діяльності. Прибуток від допоміжної діяльності — це частина прибутку, утворена внаслідок виконання для інших підприємств непромислових робіт і послуг (будівельних, транспортних тощо), реалізації продукції підсобного сільського господарства, надання платних послуг населенню. Прибуток від позареалізаційної діяльності — це різниця (сальдо) між штрафами, пенею, неустойками, одержаними і сплаченими, доход від операцій з тарою, орендна плата від падання в оренду приміщень тощо. Засновницький прибуток Засновницький прибуток — це доход, який отримує засновник акціонерного підприємства (товариства) при відкритій підписці на акції Засновники підприємства продають акції за курсом, який визначається з урахуванням дивідендів і позичкового відсотка: Інакше кажучи, власник акції продає її за певною ціною, отримані гроші кладе у банк і одержує доход, який дорівнює сумі дивіденду. Величину засновницького прибутку (Вз.и) розраховують за формулою ВЗІІ = СДа-СДа.н, де СДа — сума доходів, отриманих від реалізації акцій за курсом; СДа „ — сума доходів, що дорівнює сумі вартості акцій за номіналом (реалізаційний капітал). Розподіл прибутку В умовах ринкової економіки, що є багатоукладною, не існує єдиної схеми розподілу прибутку. Так, розподіл прибутку на приватному підприємстві відрізняється від такого в корпоративних і державних підприємствах. Однак є загальні засади щодо здійснення цієї процедури всіма учасниками виробництва. Насамперед з прибутку вираховують податки до державного бюджету. Частина прибутку вилучається як орендна плата (за користування землею, будівлями). За рахунок прибутку підприємства сплачують відсотки банківським установам за позичені кошти (рис. 74). Певна частина прибутку витрачається на створення благодійних та інших фондів. Підприємства, які віддають частину своїх прибутків на благодійну діяльність, як правило, користуються податковими та іншими пільгами. Чистий прибуток — це кошти, що залишаються у розпорядженні підприємства після сплати податків і відрахувань Його витрачають на розширення виробництва, збільшення фондів невиробничого призначення, здійснення заходів з охорони навколишнього середовища, підготовку кадрів, створення соціальних фондів.

6 питання. Відтворення на мікрорівні - це індивідуальне відтворення підприємства.

Формою його відтворення є відтворення основних виробничих фондів

підприємства, тобто основного капіталу у вигляді засобів праці — будівель,

машин, устаткування, АСУ тощо. Індивідуальне відтворення підприємства в

умовах ринкової економіки забезпечується за рахунок: збереження авансованих

коштів (просте відтворення); частки прибутку, отриманого внаслідок

виробництва і реалізації товару (розширене відтворення).

Досвід засвідчує, що індивідуальне відтворення підприємств (як і

суспільне відтворення) може бути позначене періодами значного зростання чи

уповільнення виробництва, застою чи навіть депресії.

Ці коливання називаються кон’юнктурними. Коливання мають певні

циклічні повторення, тому їх в економічній науці позначають ще як

кон’юнктурні цикли.

Рух індивідуального відтворення підприємства від авансування до

авансування характеризується кругооборотом основних виробничих фондів.

У ринкових відносинах підприємство незалежно від виду, організаційної

структури, форми власності та господарювання тощо мусить авансувати кошти

на власне відтворення. Вкладаючи певні кошти у виробництво на основний

капітал, воно ставить за мету повернення їх через певний час (5-7 років

тощо}, як мінімум, і з приростом, як максимум.

Авансовані у основні виробничі фонди кошти як складова частина

вартості товару, який виробляють, рухаються у вигляді амортизаційних

відрахувань, зосереджуються в амортизаційному фонді до повного повернення,

знову авансуються у новий цикл індивідуального виробництва, забезпечуючи

його збереження. Індивідуальне відтворення розширюється за рахунок

використання частини прибутку. Рух усіх виробничих фондів (основних —

засобів праці та оборотних — предметів її) супроводжується їхнім зношенням,

використанням і заміщенням у вартісній та натуральній формах. Водночас

оскільки до вартості виготовленого продукту входить вартість не тільки

використаних виробничих фондів, а й найманої робочої сили підприємства, то

реалізація його продукції має не тільки повернути кошти, авансовані на

виробничі фонди, а й створити фонд заробітної плати працівників.