2

Лекція № 5. Тема: Вогнепальні ушкодження.

Учбовий час – 2 год.

План лекції.

1. Класифікація вогнепальної зброї та механізм пострілу.

2. Визначення відстані пострілу.

3. Вогнепальні ушкодження одягу.

4. Ушкодження при пострілах з мисливської зброї.

5. Особливості вогнепального ранового каналу.

6. Визначення послідовності вогнепальних поранень.

7. Визначення можливості здійснювати самостійні дії смертельно пораненою людиною.

8. Методи дослідення вогнепальних ушкоджень.

1. Класифікація вогнепальної зброї та механізм пострілу.

Під вогнепальним ушкодженням розуміють такий вид механічної травми, який виникає внаслідок пострілу з вогнепальної зброї, вибуху снаряду, гранати, запалу чи будь-якої вибухової речовини.

Постійне вдосконалення вогнепальної зброї суттєво змінило ряд ознак вогнепальних ушкоджень. Майже не зустрічається опалення, що обумовлено впровадженням бездимного пороху. Впровадження нової кулі зі зміщеним центром тяжкості змінило характер ранових каналів.

Вогнепальна зброя поділяється на:

1. Артилерійську.

2. Стрілецьку:

А. Групову

В. Індивідуальну (ручну).

Ми маємо справу з ручною стрілецькою зброєю, яка розрізняється за призначенням:

- Бойова (автомати, карабіни, пістолети); - Мисливську (рушниці, одно –, дво -, триствольні); - Спортивна (гвинтівки, пістолети, револьвери); - Спеціальна (сигнальні та будівельно-монтажні пістолети).

За виготовленням:

- Штатна (стандартна); - Саморобна (самопал); - Дефектна (обрізи).

За довжиною ствола:

- Довгоствольна (автомати, карабіни); - Короткоствольна (пістолети, револьвери).

За характером ствола:

- Нарізна (гвинтівки, автомати, пістолети); - Гладкоствольна (мисливська зброя); - Комбінована (мисливська, спортивна).

За механізмом пострілу:

- Автоматична (автомати); - Напівавтоматична (пістолети, карабіни); - Неавтоматична (мисливська рушниця).

За діаметром ствола (калібром) :

- Малокаліберна (4-6 мм); - Середнього калібру (7-9 мм); - Великокаліберна (понад 9 мм).

Складові частини патрона.

Патрон складається з гільзи, заряду(пороху), в снаряда (куля, дріб) і капсуля з вибуховою речовиною (гримуча ртуть, азид). Гільзи в бойових патронах металеві, в мисливських – пластмасові, картонні. Порох – бездимний (бойові патрони), димний (мисливські патрони). Кулі бувають оболонкові та безоболонкові.

Механізм пострілу.

При натискуванні на спусковий гачок, бойок вогнепальної зброї ударяє по дну капсулі, в результаті капсульний склад (суміш) вибухає, порох запалюється, при його загорянні створюється великий тиск газів (2–3 тис. атм.), який виштовхує снаряд у канал ствола. При цьому куля набуває поступального і кругового (навколо своєї осі) руху. Залежно від кінетичної енергії куля має розривну, пробивну, клиноподібну та забійну дію. Дія кулі на тіло складається з прямої дії (удару) і бокової дії (дії енергії, яка передається на всі боки). При попаданні кулі в органи, які мають рідкий чи напіврідкий вміст виникає гідродинамічна дія (орган розривається на шматки).

При експертизі вогнепальних ушкоджень на вирішення експертизи ставляться такі питання:

1. Чи є ушкодження вогнепальним?

2. Яка рана є вхідною, а яка вихідною?

3. Який напрямок ранового каналу?

4. Із якої відстані проводився постріл?

5. Із якої зброї проводився постріл?

6. Який калібр кулі?

7. Яка послідовність нанесення вогнепальних ран?

8. Своєю чи чужою рукою нанесене поранення?

9. Чи здатний був смертельно поранений до самостійних дій?

10. Яким було Положення загиблого і особи, яка стриляла, в момент пострілу?