Лекція № 8 Судово-медична експертиза отруєнь
Учбовий час – 2 год.
План лекції
1. Умови дії отрути.
2. Класифікація отруєнь та отруйних речовин.
3. Судово-медична діагностика отруєнь.
1. Умови дії отрути.
В судовій медицині отрутами називають речовини, які приведені в організм в малих кількостях можуть викликати розлад здоров’я. Відтак, отруєння – це розлад здоров’я чи смерть, які спричиняються введенням в організм людини отрути.
Розрізняють отрути місцевої (їдкі отрути) та загальної дії.
Ефект та швидкість дії отрути залежать від ряду умов: її хімічних властивостей, дози, шляхів введення (через рот, під шкіру, у вену, пряму кишку, при вдиханні), стану організму, віку, ваги, статі та умов зовнішнього середовища.
Важливою ознакою отрути є її здатність розчинятися в середовищах організму живої істоти (воді, жирах). Отруйні речовини, які не розчиняються, не є отрутами. Приклад: розчинні та нерозчинні солі барію.
Агрегатний стан отрут може бути різним: щільна маса, порошки, рідина, розчин чи газ. Отруєння настає тим швидше, чим швидше отрута всмоктується. Найшвидше діє отрута, яка введена безпосередньо у кров’яне русло. Отрута-газ також діє досить швидко. Отрута у вигляді розчину діє швидше, ніж у вигляді порошку.
Речовини, з якими прийнята отрута, також здатні впливати на перебіг отруєння. Вони можуть посилювати токсичний ефект (наприклад, вживання всередину ціанистих сполук з кислим вином) чи послаблювати його, перешкоджати всмоктуванню; наприклад, прийом всередину алкалоїдів (морфіну, стрихніну, атропіну, разом з міцним кофе, чаєм, коли утворюються такі сполуки, які повільно всмоктуються).
При введенні декількох отрут може бути посилення (синергізм) чи зниження (антагонізм) токсичного ефекту. Прикладом синергізму може бути одночасний прийом всередину алкоголю та наркотиків. Прикладом антагонізму – гіпосульфід та ціанисті групи; стрихнін та хлоралгідрат. На принципі антагонізму основані методи лікування, зокрема антидототерапія.
Має також значення концентрація отрути та термін її зберігання.
Важливе значення має вік людини (маленькі діти дуже чутливі до опію, алкоголю, менш чутливі до стрихніну). У старих людей чутливість до отрут підвищена.
Має значення також стан здоров’я. При наявності хронічних захворювань токсичний ефект більше виражений.
Впливають на перебіг отруєння індивідуальні особливості організму, стать, вага, звикання до алкоголю, наркотиків.
Дія отрути безпосередньо залежить від її кількості, тобто дози. Дози бувають індиферентні, коли після введення в організм малої кількості немає ніякої реакції. Терапевтичні дози діють на організм лікувально. Токсичні дози призводять до розладу здоров’я, летальні – до смерті.
Треба брати до уваги і умови зовнішнього середовища – температуру, барометричний тиск, вологість повітря. Висока температура і підвищена вологість повітря сприяють отруєнню окисом вуглецю. Низька температура повітря сприяє отруєнню алкоголем.
2. Класифікація отруєнь та отруйних речовин.
Існують різні класифікації отруєнь та отруйних речовин. Судово-медична класифікація базується на патофізіологічному принципі (в залежності від походження отрути та механізму змін, які виникають в організмі):
І. Група отрут з переважно місцевою (корозійною) дією (їдкі отрути):
а) кислоти; б) їдкі луги; в) фенол, формалін та ін.
ІІ. Група отрут з переважно загальною дією (резорбтивні):
а) деструктивні отрути, які викликають значні морфологічні зміни в організмі (у внутрішніх органах);
б) кров’яні, які приводять до біохімічних змін крові;
в) функціональні отрути, які викликають головним чином функціональні зміни без грубого порушення морфології органа.
ІІІ. Отрутохімікати.
IV. Харчові токсини.
Найбільш широко використовується наступна класифікація токсичних речовин, яка віддзеркалює їх практичне застосування, тобто класифікація за їх призначенням:
1) промислові отрути, які використовуються у виробництві: органічні розчинники (дихлоретан), паливо (метан, пропан, бутан), фарбники (анілін), хімреагенти (метиловий спирт).
2) отрутохімікати, які використовуються для боротьби із шкідниками сільськогосподарських культур: хлорорганічні пестициди (гексахлоран, поліхлорпінен), фосфорорганічні інсектидициди (карбофос, хлорофос, метафос), ртутьорганічні речовини (гранозан), похідні карбамінової кислоти (севин).
3) лікарські засоби.
4) побутові хімікати, які використовуються у вигляді харчових добавок (оцтова кислота); засоби санітарії, особистої гігієни і косметики; засоби догляду за одягом, меблями, автомобілем.
5) біологічні рослинні і тваринні отрути, які містяться в рослинах і грибах, тваринах і комахах (змії, бджоли, скорпіони).
6) бойові отруйні речовини.
Класифікація отруєнь за причиною (умислом) і місцем їх виникнення:
І. Випадкові отруєння:
1) виробничі; 2) побутові: а) самолікування; б) передозування ліків; в) алкогольна чи наркотична інтоксикація; 3) медичні помилки;
ІІ. Навмисні отруєння:
1) кримінальні: а) з метою вбивства; б) як спосіб приведення до безпорадного стану; 2) суїцидальні.