Іі. Ушкодження від дії межових температур.
1. Ушкодження і смерть від дії низької температури. Вплив низької температури дістає вияв або як загальна дія на організм (переохолодження), або як місцеві прояви (відмороження).
Під дією низької температури смерть настає від переохолодження організму, а не від замерзання. Замерзання тканин відбувається тільки після смерті, якщо температура навколишнього середовища нижче 00 С.
Смерть від переохолодження судово-медичний експерт може вже запідозрити, оглядаючи труп на місці події:
- трупні плями червоні;
- поза „калачиком”;
- у кутах очей можуть бути замерзлі сльози, а біля отворів рота і носа – льодяні бурульки;
- одяг на трупі щільно загорнутий, але іноді в період агонії у людини виникає почуття жару і відповідні галюцинації, внаслідок чого вона роздягається;
- „гусяча шкіра”, як результат скорочення м’язів шкіри, що підіймають волосся;
- втягнутість яєчок в пахвовий канал (ознака Пупарєва).
Внутрішні ознаки смерті від переохолодження:
- переповнений сечовий міхур;
- плями Вишневського на складках слизової оболонки шлунка (некрози з крововиливами бурого чи темно-бурого кольору);
- крововиливи в слизову оболонку ниркових мисок (ознака Фабрикантова).
Крім того, при мікроскопічному дослідженні виявляються такі ознаки:
- згортки крові у великих судинах;
- тотальний бронхоспазм;
- сладж (склеювання еритроцитів в судинах головного мозку);
- зниження аж до повного зникнення цукру крові, глікогену печінки.
Місцева дія холоду викликає відмороження, які мають чотири ступеня:
- 1 ст. відмороження з’являється у вигляді почервоніння, набряку, які поступово зникають;
- 2 ст. характеризується появою пихирів з кров’янистою рідиною. Загоєння триває два-три тижні без утворення рубців;
- 3 ст. – поверхневі омертвіння шкіри (некрози) особливо в ділянці пухирів. Загоєння триває 2-2,5 місяці, утворюються рубці;
- 4 ст. – глибокі некрози в т.ч. і кісток.
Згідно з діючими правилами про мерзлий труп перед розтином повинен бути розморожений при кімнатній температурі.
2. Ушкодження і смерть від дії високої температури. Дія високих температур поділяється на загальну та місцеву. В зв’язку з перегріваннями виникає тепловий удар. Ознаки теплового удару: головокружіння, серцебиття, сильна слабкість, почервоніння обличчя, початкова байдужість змінюється збудженням, утруднюється дихання, наступають судоми і смерть. При своєчасному наданні медичної допомоги потерпілий одужує. При розтині трупів осіб, які померли від теплового удару виявляється повнокрів’я внутрішніх органів. На поверхні легенів, головного мозку, серця видно множинні крововиливи. Кров в судинах темна та рідка.
Місцева дія високої температури виникає термічний опік:
- перший ступінь – почервоніння шкіри та набряк. Одужує хворий через 1-5 днів;
- другий ступінь – утворення пухирів. За живлення наступає на 7-10 день;
- третій ступінь – омертвіння шкіри;
- четвертий ступінь – глибокий некроз всіх м’яких тканин аж до кісток включно.
Для визначення площі опікової поверхні користуються правилом „дев’яток” або використовуючи площу долоні потерпілих (площа долоні без великого пальця – 1%).
В перші 2 доби смерть потерпілого може настати від опікового шоку. Смерть через 3-5 діб настає від інтоксикації організму продуктами розпаду білків. Причиною смерті через 5-7 днів після опіку є інфекція, яка приєднується: пневмонія, сепсис (зараження крові), а також незворотні зміни в нирках та наднирниках.
Важливе судово-медичне значення набуває дослідження трупів, які виявлені на згарищах. Смерть при пожежі, як правило, найперше настає від отруєння окисом вуглецю. При вдиханні диму окис вуглецю потрапляє в кров і з’єднується з гемоглобіном, утворюючи карбоксігемоглобін. Порушується газообмін в організмі, недостатня кількість кисню доставляється до органів і тканин. На при життєвість опіків вказують наступні ознаки:
шкіра в складках очей неушкоджена (в результаті зажмурювання очей);
відкладання кіптяви на слизових оболонках дихальних шляхів;
опіки порожнини рота, глотки, гортані;
жирова емболія судин легенів;
наявність кар боксі гемоглобіну в крові.