![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
3. Відтворення населення
Головними показниками природного руху населення, або відтворення, є народжуваність, смертність та приріст населення, тобто перевищення народжуваності над смертністю. Україна належить до першого типу відтворення населення, як і більшість країн Європи та Північної Америки. Для них характерний незначний приріст населення, який може падати до нуля і навіть бути від'ємним. Такому типу відтворення відповідає певна вікова структура населення: кількість людей старшого і похилого віку дещо підвищена, а молодого віку - знижена порівняно з показниками країн із другим типом відтворення - країн Африки, Азії та Південної Америки.
У процесі побудови типових моделей територіально-господарської структури регіону найбільших складностей завдають чинники, що трансформуються в часі. Це і населення взагалі, і його вікова структура, і сімейний склад, і багато інших показників [3, c. 65].
На вікову структуру населення впливають соціально-економічні умови життя, війни, стихійні лиха, міграції. Але в основному вона складається під дією природного руху населення.
В основу математичної моделі вікового складу населення може бути покладено марківський процес із дискретним або безперервним часом і кінцевою кількістю станів процесу. В даному випадку стани відповідають віковим групам населення, а матриця переходів процесу P (s, t) дає опис переходів між цими групами на відтинку часу [s, t].
Нехай n - кількість станів процесу (кількість груп). У найпростішому випадку, коли загальна чисельність всіх груп незмінна, можна визначити елементи перехідної матриці як
де
-
кількість людей, що перейшли з i-ої
структурної групи населення в j-у
групу за проміжок часу (t,
t+1];
Ni (t) - загальна чисельність групи i в момент часу t.
Зрозуміло,
що
,
Тоді
або
ж у матричному вигляді N(t+1)=N(t)P(t,t+1),
де N(t)=(N1(t)...Nn(t))
- вектор розподілу населення за
структурними групами. Аналогічно можемо
записати N(t+2)=N(t+1)P(t+1,t+2).
У загальному випадку, коли розглядається чисельність груп у момент часу t+k, формула чисельності груп має вигляд:
N(t+k) = N(t) P(t,t+1) P(t+1,t+2)...P(t+k-1,t+k).
У даній ситуації загальна чисельність груп залишається незмінною, тобто процес здійснюється в замкненій системі. Можливо також моделювання системи, в якій відбуватиметься поповнення її ззовні або ж, навпаки, матимуть місце втрати (імміграція та еміграція відповідно). У цьому випадку перехідна матриця P залишиться додатною, але вже не буде стохастичною, тобто сума елементів по рядках матриці може відрізнятися від одиниці.
А втім, і в цьому випадку можна користуватися
цим же апаратом для аналізу процесу.
Дослідження власних чисел і векторів
матриці P дає відповідь
на таке запитання: чисельність груп
N(t) безмежно зростатиме або
зменшуватиметься до нуля чи наближатиметься
до додатного стаціонарного
розподілу? Визначальне значення для
еволюції процесу матиме максимальне
за модулем власне число
.
Оскільки матриця
є
додатною, то, згідно з теоремою
Фробеніуса [1],
є
додатним. Відповідний власний вектор
(
,
)
представляє такий розподіл, до якого
наближатиметься відносна кількість
населення за групами з плином часу.
Абсолютна кількість населення
зменшуватиметься при
,
зростатиме при
або
залишатиметься незмінною при
.
Для прикладу розглянемо динаміку змін у віковій структурі населення України, спираючись на показники 1991 року [2]. Зробимо умовний розподіл всього населення за 15 віковими групами, кожна з яких охоплює інтервал у п'ять років. Основні статистичні дані наведено в таблиці.
Будемо вважати, що за 1 рік з однієї вікової групи до наступної переходить п'ята частина кількості цієї групи (за винятком померлих). Виходячи з даних про те, яка відносна частка населення залишається у своїй віковій групі, а яка переходить до наступної, а також про те, скільки народжується дітей протягом року завдяки кожній із груп, можна побудувати матрицю переходу P, яка описуватиме еволюцію системи за 1 рік.
Розв'язавши
рівняння
,
знайдемо для матриці
максимальне
за абсолютним значенням власне число
.
Це свідчить про від'ємну різницю між
народжуваністю і смертністю населення.
За умови збереження цієї тенденції
кількість населення щороку зменшуватиметься
в середньому на 0,5 %.
Якщо
взяти за основу статистичні дані щодо
населення України за 1987 р. [3] і побудувати
перехідну матрицю
,
то максимальне власне число
.
Отже, ще тоді мали місце тенденції до
зменшення кількості населення, хоча
згадувані нижче негативні чинники ще
були відсутні. Приріст населення
спостерігався лише за рахунок збільшення
кількості осіб у старших вікових групах,
а кількість молоді зменшувалася.
Відбувалося поступове старіння нації
[1, c.
69].
Всупереч поширеній думці, зменшення кількості населення України є, головним чином, наслідком характеру відтворення населення, існуючого останніми роками в Європі. Такі чинники як еміграція, погіршення економічної та екологічної ситуації теж відіграли негативну роль, і їх слід враховувати окремо.