Розділ 4 вибір методів ціноутворення

МЕТА ВИВЧЕННЯ: розкрити сутність методології ціноутворення, основні принци ціноутворення, розрахункові методи ціноутворення і методи стимулювання збуту продукції

4.1 Основи методології ціноутворення

Методологія ціноутворення – це сукупність найбільш загальних правил, принципів, моделей і методик формування ціни в підприємстві.

Методологія ціноутворення підприємства будується з урахуванням факторів макро і мікросередовища. В зв'язку з цим методологічні правила, принципи і методики можуть бути розроблені для національної економіки, регіону, галузі або розповсюджуються на певну сукупність підприємств. Загальні методологічні підходи визначаються законодавчими і нормативними актами країни. Ці підходи, як правило, охоплюють порядок калькуляції собівартості, механізм регулювання рентабельності і торгових надбавок на окремі види продукції або відносно окремих суб'єктів ринку, ставки і порядок розрахунку податків, що включаються в ціну.

В той же час, кожне підприємство в рамках відведеної для нього «свободи ціноутворення» може розробляти приватні підходи до формування методології ціноутворення, з урахуванням особливостей діяльності, основних напрямів і цілей цінової політики підприємства.

Принципи ціноутворення – це свого роду ідеологія ціноутворення. Принципи визначають характер і зміст роботи підприємства при формуванні цін на продукцію. Правильне дотримання принципів ціноутворення створює передумови для проведення ефективної цінової політики і зменшує можливість виникнення негативних результатів при реалізації цієї політики.

Основні принципи ціноутворення: науковість, цілеспрямованість, системність, спрямованість, гнучкість, оптимальність.

Принцип науковості – це основоположний принцип, який допускає знання розробником всіх основних методик і теорій ціноутворення, уміння трансформувати наявні знання під практику ціноутворення конкретного підприємства.

Принцип цілеспрямованості – це облік поточних цілей діяльності підприємства і цілей цінової політики при формуванні цін на продукцію.

Принцип системності – ґрунтується на координації і інтеграції методів, різних видів стратегій ціноутворення і прийомів реалізації цінової політики.

Принцип безперервності полягає в тому, що процес ціноутворення, його вдосконалення на підприємстві винне визначаться постійно, ціни повинні мати стратегічні і тактичні межі. Весь час повинні знаходитися нові більш довершені методи встановлення цін.

Принцип гнучкості полягає в наданні процесу ціноутворення здатності змінювати рівень цін або знижки з ціни залежно від кон'юнктури ринку, а також у зв'язку з виникненням непередбачених обставин.

Принцип оптимальності – полягає в тому, що ціна на товар протягом всього її періоду повинна забезпечувати підприємству оптимальний розмір прибутку з урахуванням динаміки конкурентного середовища.

Під моделлю ціни розуміється найбільш принципова форма виразу ціни як економічній категорії. Для групи цін, які фіксуються відповідними державними структурами, модель ціни може бути представлена в такому загальному вигляді:

(4.1)

де Цфікс – ціна одиниці продукції, централізовано встановлена державними органами (що фіксується), грн.

Інорм - витрати на виробництво і реалізацію одиниці продукції, визначені за нормативами, що встановлюються державними органами.

Пнорм – норматив прибутку, встановлюваний централізовано на одиницю продукції, грн.

Ннорм – норматив податків, централізовано той, що включається в ціну одиниці продукції, як окремі елементи ціни, грн.

Для регульованих цін, коли державними структурами обмежується рівень рентабельності виробника, модель ціни може мати наступний вигляд:

Црег = Вв + Во + Пнорм + Ннорм; (4.2)

де Црег – ціна одиниці продукції, на яку рівень рентабельності регулюється як граничний, грн.

Вв, Во – витрати виробництва і обігу калькульовані підприємством самостійно, грн.

Для відносно вільних цін, де у складі ціни, як окремі її елементи, фіксуються лише ставки податків, модель приймає вигляд:

Цвв = Вв + Во + Попт + Ннорм; (4.3)

Де Цвв – ціна одиниці продукції, що встановлюється під впливом попиту і пропозиції або з урахуванням інших факторів цінової політики підприємства, грн.

Попт – оптимальний прибуток власників товару, який може бути включений в ціну з урахуванням кон'юнктури ринку або цінової політики підприємства, грн.

Методи ціноутворення – це сукупність способів і прийомів, які застосовуються в процесі розробки і встановлення цін на продукцію.

Методи ціноутворення повинні відповідати наступним основним вимогам: бути адекватні зовнішнім умовам господарювання, особливостям історичного етапу економіки; якнайповніше враховувати профіль діяльності підприємства і різноманітність в способах і шляхах досягнення головної мети політики ціноутворення; відрізнятися залежно від зміни в пріоритетах цінової політики і цінової стратегії підприємства.

Звичайно методи ціноутворення орієнтовані на розрахунок початкової ціни на товар. Коли товар почне продаватися за початковою ціною, ринок скорегує її і встановить остаточну ринкову ціну продажів. В той же час важливо, щоб початкова ціна відразу була близька до оптимальної, тобто забезпечувала покриття витрат і отримання нормального прибутку.

У економічній літературі є різні підходи до розгляду методів ціноутворення. Більш точніше система цих методів представлена Слеповим В.А., Ніколаєвой Т.Е.

Методи ціноутворення доцільно підрозділити на дві основні групи: розрахункові методи і методи стимулювання збуту продукції.