4. Позичковий відсоток та фактори, які його визначають.

Позичковий відсоток – це плата за капітал, тобто за гроші, позичені для ведення бізнесу. Для кредитора він виступає як плата за ризик неповернення грошей, а для позичальника – це плата за право користуватися грошовими ресурсами в даний період часу. Сучасна економічна теорія розглядає відсоток як ціну капіталу, незалежно від того, хто його отримує: власник позичкового чи фізичного капіталу. Пояснюється такий підхід тим, що в сучасних умовах, коли акціонерна форма капіталу стала панівною, доходи від акціонерного капіталу виступають як відсоток грошового капіталу.

Відсоткова номінальна ставка – це ціна, яку сплачує позичальник кредиторові за надані в користування кошти і виражається в незмінних грошових одиницях. Реальна відсоткова ставка – це номінальна ставка, скоректована на темп інфляції. Щоб розрахувати реальну відсоткову ставку, слід від номінальної ставки відняти відсоток інфляції.

Розмір відсоткової ставки залежить від таких факторів:

• обсягів грошового капіталу;

• загального стану економічної кон’юнктури;

• попиту і пропозиції на ринку капіталу;

• сезонності умов виробництва;

• середньої норми прибутку у підприємців;

• темпів інфляції;

• співвідношення між внутрішнім і зовнішнім державним боргом та ін.

Ставки процента диференціюються (розрізняються) в залежності від декількох факторів: ризик; термін; сума; конкуренція на грошовому ринку; оподаткування.

Ризик. Чим більший ризик при наданні позики, тим вищою повинна бути ставка проценту.

Термін. Довгострокові позики дають під більш високий процент, ніж короткострокові, оскільки кредитори можуть мати фінансові збитки, відмовляючись надовго від користування своїми грошима.

Сума. Чим більша сума, тим нижча ставка проценту, оскільки при великій сумі навіть низький процент гарантує високий дохід.

Оподаткування. Кредитор віддасть перевагу такому розміщенню грошей, де дохід не оподатковується, навіть при меншому проценті.

Конкуренція. Якщо банк не має конкурента, він встановить будь-яку високу ставку процента. Розвиток конкуренції в банківській справі, усунення монополізму сприяє зниженню процентних ставок.

Прибутковість. Максимальна величина % ставки визначається середньою нормою прибутковості у підприємців. Мінімальна величина % ставки визначається порівнянням з мінімальною нормою прибутковості у галузі ринкової економіки.

Норма відсотка = сума сплати за позику *100%

сума позиченого капіталу

Представники різних напрямків економічної думки по-різному підходять до проблеми визначення відсоткової ставки. Так Дж. Кейнс стверджував, що відсоткова ставка визначається співвідношенням попиту і пропозиції на гроші. Пропозиція – це величина стала, оскільки її регулює Центральний банк, а попит визначається бажанням купувати певні споживчі блага та заощаджувати гроші, вкладаючи їх у цінні папери. Альтернативною формою збереження багатства є вкладення грошей у виробництво і отримання прибутку. Операції на фондовому ринку зумовлюють вирівнювання норми доходу від усіх фінансових активів і визначена таким чином єдина відсоткова ставка є ринковою ставкою відсотка. Прихильники класичної економічної теорії вважають, що ставка відсотка визначається продуктивністю (попитом на інвестиційні ресурси) та ощадливістю (пропозицією заощаджень). Графічна точка перетину кривих заощаджень та інвестицій є рівноважною ставкою відсотка.