2. Заробітна плата: суть, форми і системи.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, в грошовому вигляді, яку за трудовим договором отримує працівник за виконану роботу; або це ціна яка сплачується підприємцями за використання ресурсу "праці", це дохід на фактор виробництва праця. Коли підприємець наймає додаткового працівника, він сподівається на приріст продукту, тобто на граничний (додатковий) продукт. І підприємець до тих пір буде наймати працівників, поки вартість продукту, який вони виробили буде більшим або дорівнювати заробітній платі.

Фактори, які визначають розмір зарплати:

• професія та кваліфікація;

• умови праці (шкідливість, важкість, нічна зміна);

• результати роботи підприємства (прибутку підприємства);

• соціальні та расові обмеження (стать, вік, національність).

Розрізняють номінальну і реальну заробітні плати. Номінальна зарплата - це сума грошей, отримана працівником за певний час, реальна - це та кількість товарів і послуг які можна придбати на номінальну зарплату. Реальна зарплата — це "купівельна спроможність" номінальної зарплати, це та кількість товарів та послуг, яку може придбати споживач.

Як важлива соціально-економічна категорія зарплата в ринковій економіці повинна виконувати наступні функції:

• відтворювальна – як джерело відтворення робочої сили і засобу залучення людей до праці;

• стимулююча – встановлення залежності рівня зарплати від кількості, якості і результату праці;

• регулююча – як засіб розподілу і перерозподілу кадрів по регіонах країни, галузях економіки з урахуванням ринкової кон’юнктури;

• соціальна – забезпечення соціальної справедливості, однакової винагороди за однакову працю.

Заробітна плата, як правило, складається із основної (тарифної) і додаткової. Основна частина зарплати визначається за тарифно-кваліфікаційною сіткою і виплачується працівникові, якщо він відпрацював необхідний час. Ця частина зарплати повинна бути гарантованою і складати не менше 60% від рівня зарплати. Додаткова зарплата у більшій мірі залежить від результатів праці і виплачується за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи, винахідливість, особливі умови праці тощо.

Як правило, в сучасній економіці використовуються дві форми заробітної плати: погодинна та відрядна. Погодинна форма заробітної плати встановлює розмір винагороди за відпрацьований час. У цьому випадку підраховується оплата за одну годину, день, тиждень, місяць і перемножується на відпрацьований час. При погодинній оплаті виділяють такі системи: проста погодинна оплата і почасово-преміальна оплата праці. За простої почасової оплати заробіток працівника розраховується множенням годинної тарифної ставки відповідного розряду на кількість відпрацьованих годин. Погодинно-преміальна оплата праці передбачає що крім основного тарифного заробітку, робітник отримує премію за досягнення високих показників.

Відрядна або поштучна заробітна плата — форма оплати праці робітників при якій заробітна плата визначається кількістю виробленої продукції і встановленої розцінки за одиницю продукції. Виділяють такі системи відрядної зарплати:

• пряма відрядна, де заробіток нараховується на кожну одиницю виготовленої продукції за визначеними відрядними розцінками.

• відрядно-преміальна оплата праці - це система заробітку робітника по основним відрядним розцінкам, які доповнюються спеціальними преміями. Розмір премії встановлюється в процентах до заробітку.

• за непрямої відрядної системи заробіток працівника залежить не від його особистого виробітку, а від результатів праці працівників, яких він обслуговує. Вона застосовується для оплати таких категорій допоміжних робітників (наладчиків, ремонтників, кранівників).

• відрядно-прогресивна передбачає, що за планове завдання робітник отримує звичайну оплату за розцінками, а при перевиконанні встановленої норми прогресивно збільшуються доплати до основної відрядної розцінки.

• акордна система полягає в тому, що працівникам розцінки встановлюються не за окремі операції, а за весь комплекс робіт з визначенням кінцевого строку його виконання. Ця система заохочує до скорочення строків виконання робіт використо­вується передовсім для усування наслідків аварій, ремонтів, будівельних робіт.

В Україні організація оплати праці здійснюється на основі Генеральної тарифної угоди, галузевих та регіональних угод, колективних та індивідуальних договорів. На рівень заробітної плати впливає держава (встановлюючи гарантований мінімум зарплати) та профспілки.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту некваліфіковану працю. Вона визначається з урахуванням вартості мінімального споживчого кошика, загального рівня середньої зарплати, продуктивності праці, рівня зайнятості і не повинна бути нижчої межі малозабезпеченості. Мінімальний споживчий кошик (прожитковий мінімум) визначається як вартість набору товарів та послуг, мінімально необхідних для задоволення потреб у харчуванні на рівні фізіологічно мінімальних норм споживання (окремо для дорослих, дітей, людей похилого віку), а також мінімальних потреб в одязі, взутті, предметах домашнього вжитку, медикаментах, комунальних і побутових послугах, транспорті, культурі.