Новоєгорівська

Охороняються ділянки рідкісних степових угруповань, занесених до Зеленої книги України, з куртинами мигдалю степового, півонії тонколистої та видами рослин і тварин, занесених до Червоної книги України.

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОН

Розташований у північно-західній частині Харківської області. Площа— 900,1 км2. Населення — 98,6 тис. осіб, утому числі міського — 69,7 тис. осіб. Щільність населення — 109 осіб/км2.

В орографічному відношенні територія району приурочена до південно-західного схилу Середньоросійської височини. Поверхня — хвиляста рівнина з добре вираженим долинно-балковим рельєфом та розвиненою яружно-балковою мережею. Загальне пониження поверхні — у південному напрямку, максимальні відмітки висот в північній частині району — 220-222 м, мінімальні приурочені до заплав річок — 101,2м (заплава р. Уда), 104,1 м (заплава р. Лопань).

Територію району включають в Середньоросійську лісостепову фізико-географічну провінцію, район міститься у недостатньо вологій, теплій агрокліматичній зоні.

Річки басейну Сіверського Дінця — Уда, Лопань, Харків. Збудовано Лозовеньківське водосховище (180 га), 42 ставки загальною площею водного дзеркала близько 300 га.

Найпоширеніші чорноземи типові (56% площі району), темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені, лучні солонцюваті грунти.

За лісорослинним районуванням територія району відноситься до зони Лівобережного Лісостепу. Лісовкрита площа складає 18,8 тис. га (лісистість— 22,9%). Ліси та лісові насадження розташовані переважно на схилах ярів, балок, берегах річок та водойм. Значну питому вагу становлять лісосмуги. Переважають насадження дуба звичайного (близько 90 %), видів клена, липи серцелистої, сосни звичайної.

Відсоток природних та напівприродних територій становить 40,25.

В районі засновано 6 заказників місцевого значення (2 — ботанічних, 3 — ентомологічних і 1 — лісовий) та 2 ботанічні й 1 гідрологічна пам’ятки природи. Площа територій ПЗФ становить 188,5 га (0,21% від загальної площі району).

Існуючі території природо-заповідного фонду

№ на карті	Назва, категорія та тип території	Площа, га	Рік створення
Заказник ботанічний місцевого значення
157	Личане	36	1996
201	Слатінський	18,9	2001
Заказник ентомологічний місцевого значення
168	Великоярузький	56	1998
64	Кущувате	5,6	1984
114	Старий сад	5	1984
Пам'ятка природи ботанічна місцевого значення
91	Пересічанський дуб	0,1	1984
196	Південне	14,7	2001
Пам'ятка природи гідрологічна місцевого значення
77	Мохувате болото	1,7	1984

ЛИЧАНЕ

На схилах балки з типовою рослинністю суходольних і справжніх луків та угрупованнями прибережних видів в її днищі рясно зростають лікарські, декоративні та медоносні рослини.

СЛАТИНСЬКИЙ

В заплаві р. Лопань зростають рослинні угруповання справжніх луків з популяціями цінних лікарських рослин.

ВЕЛИКОЯРУЗЬКИЙ

Заповідна ділянка розташована на схилах яружно-балкової системи з фрагментами лучних степів та байрачного лісу. Місце поселення в межах порівняно невеликої території рідкісних для лісостепової зони угруповань степових, лучних, лісових та водних комах, в тому числі запилювачів кормових культур (люцерни, конюшини) та видів, занесених до Червоної книги України. Серед останніх є види, що пов'язані зі степовими (рофітоідес сірий), лучними (джміль моховий, махаон) та лісовими (жук-олень, мнемозина) ценозами.

КУЩУВАТЕ

Заповідна територія розташована на південно-західному схилі балки. Рослинність представлена формаціями лучних степів і справжніх луків з участю рідкісних, лікарських і медоносних видів рослин. Тут збереглися фрагменти степових та лучних угруповань комах, трофічно і топічно пов'язаних з відповідною рослинністю. Виявлено декілька рідкісних видів, що занесені до Червоної книги України та Червоного списку Харківської області, в тому числі комахи-за-пилювачі (поодинокі бджолині, джмелі) та ентомофаги (наїзники, золотоочки, туруни, мухи-дзюрчалки).

СТАРІЙ САД

Місце поселення рідкісних та зникаючих степових бджолиних-запилювачів люцерни: рофітоїдеса сірого, мелітти заячої, видів евцер, галіктів, андрен.

ПЕРЕСІЧАНСЬКИЙ ДУБ

Охороняється дерево дуба звичайного віком понад 250 років.

ПІВДЕННЕ

В Данилівському дослідному лісгоспі створений дендрарій, де зростає багато видів деревних і чагарникових рослин. Серед них є місцеві листяні та інтроду-ковані хвойні породи. В складі трав'яного покриву зустрічаються види рослин, що підлягають особливій охороні.

МОХУВАТЕ БОЛОТО

Болото знаходиться на другій піщаній терасі р. Уди в глибокій овальній котловині, оточеній сосновим та дубовим лісами. Це унікальне для південно-східного лісостепу України реліктове верхове торф'яне болото, яке виникло 12-15 тисяч років тому на місці озера. Основу болота складає стародавня сплавина, яку утворюють білі або сфагнові мохи. На ній ростуть рідкісні для флори Харківщини бореальні види: журавлина болотна, шейхцерія болотна, росичка круглолиста, бобівник трилистий, вовче тіло болотне, пухівка вузьколиста тощо.

ЗАЧЕПИЛІВСЬКИЙ РАЙОН

Розташований у південно-західній частині Харківської області, на межі з Полтавською та Дніпропетровською областями.

Територія— 794,0 км2, населення— 18,8 тис. осіб, утому числі міського — 4,4 тис. осіб. Щільність населення — 24 особи/км2.

У геоструктурному відношенні район знаходиться в межах південно-західного схилу Дніпровсько-Донецької западини. Територія являє собою велике плато, яке має нахил на південний схід, та розчленоване річковими долинами, балками й схиловими ярами. Максимальні відмітки висот — у північній частині (156-158 м над рівнем моря), мінімальні — приурочені до заплави р. Берестової (80-100 м) та р. Орелі (60 м).

Район розташований у Лівобережно-Дніпровсько-Приазовській північностеповій фізико-географічній провінції, міститься в основному у посушливій, дуже теплій агрокліматичній зоні.

Річки басейну Дніпра: Оріль з притоками Орчиком, Берестовою. Озера: Лиман, Кругле, Гниле. Збудовано 38 ставків загальною площею водного дзеркала 247 га. На південно-західній межі району розташована ділянка каналу Дніпро-Донбас.

Серед грунтів переважають чорноземи звичайні середньогумусні (59% площі району), в заплавах— лучно-чорноземні, солонцюваті, лучні солонцюваті грунти.

Степова рослинність збереглась фрагментарно — на схилах балок і непридатних для оранки землях. Ліси байрачного типу, їх площа 1,7 тис. га. Переважають: дуб звичайний (58% площі лісів), липа серцелиста, ясен звичайний, клен польовий, груша звичайна, сосна звичайна, берест.

Відсоток природних та напівприродних територій становить 24,41.

В районі розташовані 6 заказників місцевого значення (1 — загальнозоологічний, 1 — орнітологічний, 2 — ентомологічних та 1 — гідрологічний). Площа територій ПЗФ становить 1377,6 га (1,74% від загальної площі району).

Існуючі території природо-заповідного фонду

№ на карті	Назва, категорія та тип території	Площа, га	Рік створення
Заказник ентомологічний місцевого значення
120	Ульянівський	8,4	1984
151	Шевченків яр	10,1	1993
Заказник гідрологічний місцевого значення
194	Орільський	196	2001
Заказник загальнозоологічний місцевого значення
106	Російський Орчик	1006	1984
Заказник орнітологічний місцевого значення
190	Займанський	157,1	2001

УЛЯНІВСЬКИЙ

Заказник розташовний в урочищі «Улянівка» на схилах степової балки. Місце поселення корисних ко-мах-запилювачів (рофітоїдес сірий, мелітта заяча, мегахіла округла, мелітурга булавовуса, джміль моховий) — представників Червоної книги України

ШЕВЧЕНКІВ ЯР

Схили яружно-балкової системи вкриті угрупованнями злаково-різнотравних степів. Тут поширені рідкісні степові комахи, серед них — види, занесені до Червоної книги України: дибка степова, махаон, вусач земляний хрестоносець, сколія степова, рофітоїдес сірий, мегахіла округла. В складі ентомофауни помітне місце посідають запилювачі люцерни (андрени, мелітти, евцери, мегахіли, осмії тощо).

ОРІЛЬСЬКИЙ

Наявність дрібнозаплавних водойм з водно-болотною рослинністю створює сприятливі умови для формування поверхневого та підземного водотоків і позитивно впливає на гідрологічний режим р. Оріль.

РОСІЙСЬКИЙ ОРЧИК

Територія заказника включає три урочища. Урочище «Орчик» розташоване в долині р. Оріль нижче місця впадання в неї р. Орчик. На піщаній терасі зростають соснові культури 30-40 річного віку. Вздовж р. Оріль та її стариць сформувались свіжі та вологі діброви, вільшняки. На галявинах представлені угруповання лучних видів рослин.

Урочище «Капінерне» знаходиться на відстані 2 км на північ від лісового урочища «Орчик». Воно являє собою старовинне пониззя з дуже заболоченими прісноводними озерами.

Урочище «Турецький вал» розташоване на березі р. Оріль на відстані 2 км від с. Зарічне. В цьому урочищі мешкають степові комахи — метелики, дикі бджоли, джмелі.

Значна мозаїчність ландшафту (вільшняки, заплавна діброва, піщані кучугури, закріплені борами, заплавні засолені луки, остепнені схили і балки зі степовою рослинністю, мілководні озерця) зумовлює високе різноманіття фауни хребетних та безхребетних.

Територія заказника— місце гніздування та міграційних скупчень птахів водно-болотного комплексу (пірникоз, гусей, качок, лебедів, чапель, журавлів, пастушкових, мартинів, крячків, куликів). Тут знаходяться колоніальні поселення чапель (чапля сіра, ч. руда, чепура велика, квак), крячків (к. чорний, к. білощокий, к. білокрилий), мартина звичайного.

В заказнику мешкають рідкісні види тварин, занесені до Європейського Червоного списку (видра річкова, деркач), Червоної книги України (норка європейська, горностай, борсук, тушканчик великий, журавель сірий, кулик-довгоніг, орел-карлик, жук-олень, поліксена, махаон, подалірій, бражник дубовий, бражник Прозерпіна) та понад 20 видів хребетних тварин, що охороняються на території Харківської області.