2. Професіографічний підхід до формування особистості випускника птнз.

Підготовка робітника до останнього часу здійснювалася на основі кваліфікаційної характеристики, в якій відображено сукупність вимог, які визначають його знання, уміння і навички, необхідні для професійної діяльності. Вимоги до особистісних якостей і властивостей особистості, творчих здібностей і умінь творчої діяльності у кваліфіккаційній характеристиці відсутні.

Вільним від цього недоліку є професіографічний підхід до професійної підготовки.

Професіограма – докладний опис певної професії, в якому визначені вимоги, що ставляться до людини. Ці вимоги включають знання, уміння та навички, особистісні якості робітника, особливості мислительних процесів.

Професіограма передбачає також опис соціально-економічних і виробничих характеристик професії, опис змісту праці (основні виробничі операції), санітарно-гігієнічну характеристику професії, вимоги до індивідуально-психологічних особливостей спеціаліста, підготовки кадрів.

Професіографічний підхід дає можливість формувати не тільки теоретичні знання, практичні вміння та професійні навички, а й розвивати суспільно важливі, загальнолюдські якості і властивості особистості, які в процесі трудової діяльності будуть сприяти швидкій адаптації на виробництві, оволодінню новою технікою і технологіями, , дозволяє динамічно змінювати спеціальність, а при необхідності і професію. Професіограма включає в себе наступні розділи:

1. Соціально-економічна характеристика професії ( галузь народного господарства, потреба в кадрах, географія професії, тип підприємства, організації, завладу, форми організації праці).

2.Виробнича характеристика професії ( мета, предмет, знаряддя, зміст, умови, організація праці, необхідні професійні знання, уміння, навики).

3.Санітарно-гігієнічна характеристика професії ( ступінь важкості і напруги праці, вікові і статеві обмеження, режим роботи і відпочинку, змінність праці, завантаженність аналізаторів, несприятливі фактори, междичні протипоказання.

4.Вимоги професії до індивідуально-психологічних особливостей фахівця ( психомоторика, сенсорно-перцептивна сфера, емоційно-вольова сфера, психічні процеси, риси характеру, професійноважливі якості особистості).

5.Підготовка кадрів ( тип навчального закладу, термін навчання, перспективи професійного зростання).

Отже, вимоги професіограми не тільки до знань умінь та навичок як у кваліфікаційній характеристиці, а значно ширші. Однак, професіографічний підхід до півдготовки фахівців з масових професій неможе бути реалізований сьогодні в повному обсязі у зв’язку з відсутністю простих і ефективних засобів діагностики всіх параметрів, закладених в професіограмі.

3. Структура педагогічної діяльності

Педагогічна діяльність – це особливий вид суспільно корисної діяльності людей, яка передбачає передавання від старшого покоління до молодшого накопиченого людського досвіду, культури і створення умов для його особистого розвитку та підготовки до виконання певних соціальних ролей у суспільстві.

Професійна педагогічна діяльність – це діяльність, яку здійснюють люди, що мають спеціальну освіту і працюють в різних спеціалізованих освітніх закладах (дошкільні заклади, школа, ПТНЗ, технікуми, вузи, в системі підвищення кваліфікації тощо). Коло людей, які обрали педагогічну діяльність своєю професією, широке.

Професійно-педагогічна діяльність має свої характерні ознаки.

Вона носить умисний характер. На відміну від непрофесійної педагогічної діяльності, яка здійснюється в процесі життєдіяльності дитини, професійна педагогічна діяльність відокремлена від повсякденного життя.

Професійна педагогічна діяльність здійснюється за спеціально розробленими планами і програмами. Навчальний план – це нормативний документ, який визначає перелік та обсяг нормативних та вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми і засоби проведення поточного та підсумкового контролю. Навчальна програма – це нормативний документ, який визначає зміст, послідовність і організаційні форми вивчення навчальних дисциплін, вимоги до знань та умінь учнів (студентів).

Професійно-педагогічна діяльність організується в спеціально визначених формах (урок, заняття гуртка, факультатив, лекція. семінар, лабораторна робота, залік, екзамен, колоквіум, консультація).

Професійна педагогічна діяльність завжди цілеспрямована і реалізується у двох основних видах: навчання і виховання.

Навчальна діяльність включає в себе дві взаємопов’язані діяльності: діяльність педагога і діяльність учня. Діяльність педагога – викладання. Діяльність учня – учіння, пізнавальна діяльність. Метою навчальної діяльності є засвоєння учнями системи наукових знань, світоглядних та морально-естетичних ідей, формування світогляду, умінь та навичок, пізнавальних та творчих здібностей.

Метою виховної роботи є формування всебічно розвинутої, (розумовий, моральний, фізичний, естетичний, трудовий, екологічний розвиток), соціально активної, творчої особистості шляхом створення виховуючого середовища та організації різноманітної діяльності учнів.

Тому педагогічна професія поєднує в собі дві спеціальності – кожен педагог є спеціалістом з того предмету, який він викладає і педагогом-вихователем. Ефективність педагогічної діяльності забезпечується взаємозв’язком навчання і виховання. «Треба, щоб навчання виховувало, а виховання навчало» (А. Дістервег). Навчаючи учнів, педагог виховує їх насамперед змістом свого навчального предмету, створюючи на уроці позитивний емоційний клімат, формуючи потребу в знаннях.

Педагогічна діяльність як процес взаємодії передбачає організацію самого учня як суб’єкта навчання і виховання, тому що зовнішній вплив дасть необхідний результат тільки за умови його внутрішнього сприйняття. Тому учень повинен бути активним учасником педагогічної діяльності і використовувати її результати як засіб самовдосконалення.

Професійна педагогічна діяльність має складну структуру. В психолого-педагогічній літературі дослідники, які вивчають особливості педагогічної діяльності, виділяють наступні структурні компоненти: діагностичний, орієнтаційно-прогностичний, конструктивно-проектувальний, організаторський, інформаційно-пояснювальний, комунікативно-стимулюючий, аналітико-оціночний, дослідно-творчий.

Діагностична діяльність пов’язана з вивченням учнів і визначенням рівня їх розвитку і вихованості. Ще К.Д.Ушинський говорив, що для того , щоб виховувати людину у всіх відношеннях, треба її знати у всіх відношеннях. Крім того, вчитель повинен постійно визначати фактори, що сприяють (чи перешкоджають) досягненню мети педагогічної діяльності.

Орієнтаційно-прогностична діяльність виражається в умінні вчителя визначати лінію педагогічної діяльності, конкретну мету і завдання на кожному етапі роботи, прогнозувати як кінцевий результат так і сам процес навчання і виховання. Педагогічне прогнозування передбачає також бачення вчителем тих якостей учнів, які можуть бути сформовані, враховувати можливі відхилення у розвитку, передбачати наслідки застосовуваних форм і методів, прийомів і засобів навчання і виховання.

Конструктивно-проектувальна діяльність пов’язана з конструюванням та проектуванням змісту, форм та методів організації діяльності учнів, з вміннями вносити корективи в педагогічний процес, планувати роботу та визначати зміст, форми та методи, які будуть ефективно сприяти розвитку здібностей, моральних якостей та звичок поведінки.

Організаторська діяльність спрямована на залучення дітей в різноманітні види діяльності, організацію дитячого колективу, координування спільної діяльності учнів. Вся педагогічна діяльність являє собою не що інше, як організаторську діяльність вчителя.

Інформаційно-пояснювальна діяльність потребує сформованих вмінь доносити до учнів інформацію та самостійно нею оволодівати. В даному випадку вчитель виступає не тільки як організатор навчально-виховного процесу, але і як важливе джерело наукової інформації.

Комунікативно-стимулююча діяльність потребує умінь організації оптимального педагогічного спілкування Ця діяльність базується на гуманізмі вчителя, на його рівні моральної культури, вміннях установлювати Спробуймо простежити процес розв'язання педагогічної задачі учителем-початківцем, який хоч і не має досвіду, та завдяки сформованим основам педагогічної майстерності досягає успіхів у встановленні кон­такту з учнями.