2. Форми прямих іноземних інвестицій

Прямі іноземні інвестиції здійснюються в різних формах, які класифікуються за певними критеріями.

Залежно від організаційно-галузевої інтеграції розрізняють:

• горизонтальні ПІІ – це іноземні інвестиції в межах однієї галузі;

• вертикальні ПІІ – це іноземні інвестиції в галузі, які належать до різних стадій виробництва окремого продукту;

• конгломеративні ПІІ – це іноземні інвестиції в галузі, які не мають між собою жодних зв’язків.

Залежно від цілей, що ставлять перед собою іноземні інвестори, розрізняють:

• засновницькі ПІІ – це інвестиції, спрямовані на організацію нового бізнесу за кордоном. Фаза засновницьких інвестицій вважається завершеною, якщо підприємство в змозі вперше вийти на ринок. Це відбу­вається в тому випадку, коли здатні функціонувати виробництво, управління і збут. При заснуванні, інвестиції, як правило, спрямо­вуються в такі сфери: земельні ділянки; машини; транспортні засоби; виробниче і підприємницьке обладнання; сировинні, допоміжні й виробничі матеріали для випуску першої продукції; ліцензії; засновницькі операції (вповноважені представники, нота­ріус, консультанти); інвестиції в персонал; різні виробничі витрати до повного запуску підприємства;

• замінюючі ПІІ – це капіталовкладення, спрямовані на заміну факторів виробництва, які використовуються, або зношених факторів виробництва, зокрема обладнання, яке з технічних причин не підлягає подальшій експлуатації. Часто фактором, що зумовлює необхідність замінюючих інвестицій, є не ступінь зношеності тих чи інших фондів, а техніч­ний прогрес. При цьому, нове обладнання, або демонструє кращі кількісні (якісні) продуктивні можливості (наприклад, більші обсяги виробництва, точніша обробка деталей), або пов'язане з раціоналізаторськими ефектами;

• доповнюючі ПІІ – інвестиції, що розширюють наявний виробничий потенціал підприємства. При цьому зростання попиту задоволь­няється наявними виробничими потужностями. Додатково випус­каються нові продукти, освоюються нові рин­ки. Планування таких інвестицій пов'язане з високим ступенем ризику, який насамперед стосується відкриття нових ринків. На практиці капітальні доповнюючі інвестиції часто тягнуть за собою значні додаткові інвестиції в інші сфери підприємства. Так, додаткові капіталовкладення в машинне устаткування часто приводять до зростання витрат на персонал і матеріали;

• раціоналізаторські ПІІ – інвестиції переважно в галузі ви­робничого і технологічного процесів;

• гарантійні та інноваційні ПІІ – інвестиції, які сприяють безпеці та інноваційному розвитку всього підприємства. Види їх надзвичайно різноманітні й охоплюють інвестиційні витрати в галузі досліджень і розробок, рекламу і роботу з громадськістю, спеціальні проекти, спрямовані на утримання певного ринку [3].

Залежно від типу цін, в яких оцінюються прямі іноземні інвестиції розрізняють:

• ПІІ в історичних цінах (FDI on a historical cost basis) – інвестиції за початковою вартістю на момент інвестування, без урахування рівня інфляції на певний період;

• ПІІ в поточних цінах (FDI at current cost) – інвестиції за остаточною вартістю, тобто дисконтовані за певною ставкою. Такі інвестиції враховує (розмежовує) статистика багатьох країн світу. Наприклад, в США в 2007 р. загальна сума накопичених іноземних інвестицій в поточних цінах складала 3451,48 млрд. дол. США, а балансова вартість прямих іноземних інвестицій, тобто в «історичних цінах» – 2916,93 млрд. дол. США [9].

Залежно від способу фінансування виділяють:

• ПІІ, які здійснюються за рахунок власних коштів іноземного інвестора – інвестиції, що здійснюються на основі власного капіталу інвестора;

• ПІІ у вигляді реінвестицій – інвестиції з доходів (прибутку) вже існуючих підрозділів в приймаючій країні, що контролюються іноземними корпораціями;

• ПІІ за рахунок внутрішньофірмового перерозподілу інвестицій – інвестиції, які здійснюються не головною компанією, а одним з підрозділів фірмової структури;

• ПІІ за рахунок позичання коштів у незалежних фінансових інститутів – інвестиції, які утворюються через систему зовнішнього фінансування (позичання на ринках капіталів);

• ПІІ, що формуються у результаті виходу на фондові ринки – інвестиції, які формуються на підставі позик на фондових ринках через випуск цінних паперів (акцій, облігацій) підрозділами іноземного сектору в економіці приймаючих країн.