3. Контроль за поведінкою особистості і соціальні відхилення

Соціалізація, формуючи наші звички, бажання й звичаї, є одним із основних факторів соціального контролю й установлення порядку в суспільстві. Наприклад, як можна змусити жінок прийняти на себе важку й невдячну домашню роботу? Тільки соціалізувавши їх таким чином, щоб вони хотіли мати чоловіка, дітей, домашнє господарство і почували себе нещасними без них. Суспільства тільки тоді функціонують ефективно, коли його члени діють таким чином, як вони повинні діяти як члени даного суспільства, робити те, що необхідно для суспільства. І суспільство виробило відповідні механізми соціального контролю, які включають соціальні норми, соціальні санкції й забезпечують підтримку громадського порядку.

Соціальні норми – це правила, що виражають вимоги суспільства, соціальної групи до поведінки особистості, групи, до іхніх взаємин ( соціальними інститутами, суспільством у цілому).

Норми встановлюють межі, умови, форми поведінки, характер відносин, мету й способи їх досягнення. Норми вбачають і загальні принципи поведінки, і конкретні його параметри; вони можуть давати більш повні моделі, еталони належного, ніж інші цінності.

Норми виникають внаслідок потреби в певній поведінці. Різноманітність соціальної реальності соціальних потреб породжують і розмаїтість норм. Класифікувати норми можна за такими чинниками:

- за суб’єктами носіями норм виділяють суспільні, загальнолюдські, групові, колективні;

- за об’єктом або сферою діяльності виділяють політичні, економічні, естетичні, релігійні й т.п.;

- за змістом- норми, що регулюють майнові відносини, спілкування; права, що забезпечують свободи особи, регламентують діяльність установ і т.п.;

- за способом забезпечення- ті, що опираються на внутрішні переконання, на силу державного апарату й т.п.;

- за функціями- норми оцінки, що орієнтують, контролюють, регламентують, карають и т.п.

Соціальні норми – вартові порядку й охоронці цінностей, але такими вони виступають, коли підкріплюються відповідними санкціями.

Соціальні санкції – розгалужена система як винагорода за повне прийняття, виконання норм, що виражається в конформізмі, так і покарання за відхилення від них, за неприйняття норм, що виражається в різних видах відхилень, або девіацій, девіантної поведінки.

Соціальні санкції поділяються на чотири типи: позитивні й негативні, формальні й неформальні.

У залежності від способу винесення санкцій (колективного або індивідуального) соціальний контроль може бути зовнішнім і внутрішнім (самоконтроль). По ступеню інтенсивності санкції бувають суворими або м’якими.

Зовнішній контроль – сукупність інститутів і механізмів, що гарантують дотримання загальноприйнятих норм поведінки і законів. Наприклад, суди, установи освіти, армія, уряд, ЗМІ та ін.: друзі, колеги, суспільна думка та ін.

Внутрішній контроль – така поведінка індивіда, коли він самостійно регулює свою поведінку, погоджуючи її із загальноприйнятими нормами. Проявляється внутрішній контроль через совість людини.

Нормативні системи суспільства не є застиглими, назавжди даними. Змінюються самі норми й змінюється відношення до них. Відхилення від норм настільки ж природне, як і дотримання їх.

На жаль, не існує такого суспільства, в якому всі його члени поводилися б відповідно до загальних нормативних вимог. Термін «соціальні відхилення» означає поведінку індивіда або групи, яка не відповідає загальноприйнятим нормам, внаслідок чого ці норми ними порушуються. Соціальні відхилення можуть приймати найрізноманітніші форми. Злочинці з молодіжного середовища, відлюдники, аскети, святі, генії, вбивці – все це люди, що відхиляються від загальноприйнятих норм, або їх ще називають девіантами.

У широкому значенні «девіації» мають на увазі як писані, так і неписані норми або дії, що не відповідають ні конституції, ні кримінальному праву, ні іншим юридичним законам; неписані, неформальні норми поведінки, закріплені традиціями, звичаями. У широкому значенні девіантна поведінка – це широке коло відхилень: від безбілетного проїзду- до вбивства.

У вузькому значенні під девіантним мають на увазі такі відхилення, що не тягнуть за собою кримінального покарання, тобто не є протиправними.

Порушення формальних норм називається делінквентною (злочинною) поведінкою. Делінквентна поведінка кримінальна.

У науковій літературі існує безліч різних точок зору на визначення причин девіантної поведінки. Це перш за все біологічне і психологічне пояснення девіантної поведінки. Біологічне і психологічне пояснення девіації пов’язані головним чином з аналізом природи девіантної особи… Нас цікавить соціологічне пояснення девіантної поведінки, яке враховує соціальні і культурні чинники, на основі чого людей вважають девіантами.

Вперше соціологічне пояснення девіації було запропоноване в теорії аномії, розробленій Емілем Дюркгеймом. Дюркгейм використовував цю теорію в своєму класичному дослідженні суті самогубства. Він вважав однією з причин самогубства явище, назване аномією (буквально «розрегульованіть»). Пояснюючи це явище, він підкреслював, що соціальні правила виконують важливу роль в регуляції життя людей. Норми управляють поведінкою людини. Проте під час криз або радикальних змін життєвий досвід перестає відповідати ідеалам, втіленим в соціальні норми, внаслідок чого люди випробовують стан заплутаності і дезорієнтації. Соціальні норми руйнуються, і все це сприяє девіантній поведінці.

Не дивлячись на те, що теорія Дюркгейма піддалася критиці, основна думка про те, що соціальна дезорганізація є причиною девіантної поведінки, вважається загально визнаною. Термін «соціальна дезорганізація» визначає стан суспільства, коли культурні цінності, норми і соціальні взаємозв’язки відсутні, слабшають або суперечать самі собі.