Питання для самоконтролю

1. Суть і необхідність управління інтелектуальною власністю.

2. Економічний механізм управління інтелектуальною влас­ністю, його складові.

3. Завдання управління інтелектуальною власністю.

4. Основні принципи управління інтелектуальною власністю.

5. Життєвий цикл об’єктів інтелектуальної власності.

6. Управління інтелектуальною власністю на різних етапах її життє­вого циклу.

7. Захист прав на інтелектуальну власність з позицій управ­ління нею.

8. Показники, що характеризують управління об’єктами інте­лектуальної власності.

9. У чому полягають завдання маркетингу об’єктів інте­лек­туальної власності?

10. Методи ціноутворення інтелектуальної власності.

Тести

1. До основних принципів управління інтелектуальною власністю належать:

1. усвідомлення ролі інтелектуальної власності;

2. вимірювання ефективності управління інтелектуальною власністю;

3. оцінювання економічної ефективності своєї інтелек­туаль­ної власності;

4. усі відповіді правильні.

2. Додаткова вартість створеного інтелектуального продукту – це:

1. сума додаткової вартості, що входить до складу інте­лек­туального капіталу, отриманого в чистому вигляді та решта додаткової вартості, отриманої при реалізації про­дукції з використанням інтелектуального капіталу в чис­то­му вигляді, тобто на умовах використання вже онов­ле­них або вдосконалених засобів і предметів праці, найманої робочої сили;

2. сума додаткової вартості, що входить до складу інте­лектуального капіталу, отриманого в чистому вигляді та решта додаткової вартості;

3. сума всієї додаткової вартості;

4. правильної відповіді немає.

3. Права інтелектуальної власності у поєднанні з іншими інструментами маркетингу є важливими для того, щоб:

1. відрізняти продукцію і послуги та робити їх легкими до розпізнавання;

2. просувати продукцію і послуги та здобувати потенційну клієнтуру;

3. диверсифікувати ринкову стратегію з обліком різних цільових груп;

4. усі відповіді правильні.

4. Для визначення ринкового потенціалу інноваційного продукту необхідно:

1. визначити можливе застосування продукту;

2. оцінити розмір ринку і перспективи його росту;

3. оцінити межі сприйняття ринком цього продукту;

4. правильної відповіді немає.

5. Управління об’єктом інтелектуальної власності на етапі захисту прав може виявлятися у:

1. просуванні стратегії створення іміджу підприємства;

2. просуванні політики підприємства, спрямованої на профілактику правопорушень;

3. оцінювання патентоспроможності власних винахо­дів;

4. підвищенні інвестиційної приваб­ливості підприємства.

6. Коефіцієнт товарності об’єкта інтелектуальної влас­но­сті розраховується:

1. визначенням питомої частки товарів-ОІВ на підприєм­стві в сумарному обсязі товарів-ОІВ і напівфабрикатів-ОІВ (тобто товарів-ОІВ, не доведених до товарного вигляду, наприклад, незапатентованих);

2. відношення вартості напівфабрикатів-ОІВ до їх же вар­тості у вигляді товарів-ОІВ;

3. співвідношення прибутку від реалізації товарів-ОІВ і обсягу їх реалізації;

4. сумарні затрати на доведення напівфабрикатів-ОІВ до стадії готовності.

7. Якщо мета управління полягає у тому, щоб устано­вити, чи може будь-яке з прав інтелекту­альної влас­ності інших осіб перешкодити будь-якій здійсню­ваній комер­ційній або дослідницькій діяльності підприєм­ства, та реалізується принцип:

1. вимірювання ефективності управління інтелектуальною власністю;

2. ідентифікації потрібної інтелектуальної власності;

3. виявлення власних об’єктів права інтелектуальної власності;

4. збирання інформації про конкуруючу інтелектуальну власність.